П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 484/4221/22
Головуючий в 1 інстанції: Літвіненко Т.Я.
Дата і місце ухвалення 06.03.2023р., м. Первомайськ
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року по справі №484/4221/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00000479 від 09.08.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що транспортний засіб марки MAN TGX, модель 18.400, дн НОМЕР_1 , використовувався у поєднані з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SPR 24L, дн НОМЕР_2 , який за своєю конструкцією є контейнеровозом, допустима максимальна маса якого становить 44 тони. Згідно товарно-транспортної накладної №220609-0029 від 09.06.2022р. транспортний засіб перевозив вантаж загальною масою 41 880 кг., а отже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення визначений ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті зазначила, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просив залишити судове рішення без змін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим справу розглянуто у порядку письмового провадження, згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, серії АА №00000479 від 09.08.2022 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, 09.06.2022 року о 17 год. 29 хв., за адресою Н-03, км 210+500, Хмельницька область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень зафіксовано транспортний засіб MAN TGX, модель 18.400, дн НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,1% (4,069 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.
Встановивши відповідальну особу, головним спеціалістом відділу впровадження системи автоматизованої фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземного транспорті складено постанову серії АА №00000479 від 09.08.2022 року, законність якої є предметом спору у данні справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявні у справі матеріали підтверджують встановлені за позивачем порушення, підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.22.5 ПДР України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м. (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м.), за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м..
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т., здвоєні осі - понад 16 т., строєні осі - понад 22 т. або фактичною масою понад 40 т. (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т., здвоєні осі - понад 18 т., строєні осі - понад 24 т. або фактичною масою понад 44 т., а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т.) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
З наявних у справі копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вбачається, що ОСОБА_1 є власником вантажного сідлового тягача марки MAN TGX, модель 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу н/пр-контейнеровозу марки SCHMITZ, модель SPR 24L, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363 (далі - Наказ №363), вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше); н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів.
Відповідно до п.п.17.2 - 17.5 Наказу №363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: - розпізнавальний знак; номер контейнера; - найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час i останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Крім Цього, відповідно до вимог п.17.15 Наказу №363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Судова колегія зазначає, що наявні у справі матеріали не містять доказів у підтвердження того, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить позивачу, відповідальна особа здійснювала безпечні вантажні перевезення в контейнерах, згідно з їх призначенням.
Тобто, у даному випадку уповноважена особа здійснювала вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз.
За наведених вище обставин, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача відповідно до п.22.5 ПДР України є 40 т.
Більш того, колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на дані товарно-транспортної накладної, оскільки зазначені в ній дані не можуть свідчити про відсутність факту перевищення ваги, оскільки ТТН не є документом суворої звітності (обліку), а тому не може мати визначальний (пріоритетний) вплив в межах даної справи та повинна оцінюватись в сукупності з іншими доказами.
При цьому, слід наголосити, що відповідно до 1 Розділу Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Наведене формулювання свідчить, що ТТН в першу чергу є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб'єктами підприємницької діяльності з метою обліку товарно-матеріальних цінностей.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.07.2019 року у справі №802/518/17-а, у якій судом було зазначено, що посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, Верховний Суд вважає необґрунтованими. Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00000479 від 09.08.2022 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року по справі №484/4221/22 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Судді: А.Г. Федусик
О.А. Шевчук