19 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/9862/21
(суддя Кисель Р.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №280/9862/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 07 жовтня 2021 року звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Позов обґрунтовано тим, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з нею розрахунків щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідає правовій позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 07 липня 2022 року у справі №520/7308/21.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що розрахунок та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки здійснена з урахуванням вимог законодавства. Також, скаржник зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовм.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2020 року №287 позивачку було звільнено у запас за підпунктом «а» пункту 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту), виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с.4).
30.03.2021 позивачка звернулась з заявою до відповідача про нарахування та виплату їй грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.6).
16.04.2021 відповідачем була надана письмова відповідь (вих. №225/56/420 фс) на вказану вище заяву, згідно з якою позивачці фактично було відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.5).
Обґрунтовуючи свою відмову відповідач посилався на наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», відповідно до якої (п. 30.3 Розділу XXX «Правила виплати грошової допомоги для оздоровлення») передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Відтак, відповідач вважає, що щомісячна грошова винагорода відноситься до винагород, тому в розмір грошової допомоги на оздоровлення вона відповідачем не нараховувалась. Правомірність дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 2 ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595, виданим на виконання Постанови №889 (далі - Інструкція №595).
У підпункті 2 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій), - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 8 Інструкції №595).
Поряд з цим, Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №550), відповідно до пункту 1 якої Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Крім цього, пунктом 33.1 Інструкція №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 33.2 Інструкції №260).
Висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 (які висловлені і в постановах Верховного Суду 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, від 21 листопада 2018 року у справі №824/166/15-а), установлюють, що за змістом Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.
Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із п. 1 Інструкцій №550 та №595.
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.
З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №520/7308/21 (адміністративне провадження №К/990/2848/22).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошова допомога на оздоровлення розраховується з розміру місячного грошового забезпечення, до складу якого, в свою чергу, входить додаткова грошова винагорода, а тому вказані виплати повинні здійснюватися з урахуванням такої додаткової грошової винагороди.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не заперечується факт виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2013-2017 роках без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Відповідно, така допомоги позивачці у цьому періоді виплачувалась без врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. При цьому, враховуючи те, що виплата такої допомоги можлива лише за заявою військовослужбовця за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини (п. 33.2 Інструкції №260), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допомога виплачувалась позивачу на підставі відповідних наказів командира військової частини прийнятих за наслідком розгляду заяв (рапортів) позивача.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки згідно з правовою позицією верховного Суду викладеною у постанові від 12.06.2020 року у справі №818/1106/16, яка у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом нижчої інстанції, позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення грошової допомоги на оздоровлення без обмеження будь-яким строком.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №280/9862/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов