19 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14262/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року (суддя 1-ї інстанції Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/14262/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13.09.2022р. позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії, перехід на інший вид пенсії №912420812324 вiд 13.07.2022 року, прийняте Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області на підставі заяви вiд 07.07.2022 р.; зобов'язання Головне управління ПФУ в Дніпропетровський області провести перерахунок пенсії (перехід на пенсію у разі втрати годувальника) згідно з заявою №4452 вiд 07.07.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2014 року отримує пенсію за вислугу років. 07.07.2022р. позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою №4452 про перехід на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка. Рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області №912420812324 вiд 13.07.2022 року позивачу було відмовлено в призначенні такої пенсії з посиланням на те, що вона не досягла пенсійного віку та не є особою з інвалідністю. На переконання позивача, оскільки вона вже отримує пенсію з 2014 року та з часу виходу на пенсію не працює, не отримає іншого доходу та була на утриманні померлого чоловіка, то рішення відповідача є протиправним та необґрунтованим. Позивач зазначає, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним та основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право за бажанням перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до приписів ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано приписи ч. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідачем - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач 09.04.1966р.н. перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років.
З 01.06.2021 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 284).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років (актовий запис 575 від 28.09.2020 року).
За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію по інвалідності (ІІІ група), особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань.
07.07.2022р. позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою №4452 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника (свого померлого чоловіка), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №912420812324 від 13.07.2022 року про відмову у перерахунку пенсії перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку та відсутністю статусу особи з інвалідністю.
Позивач не погодившись з такою відмовою звернулась до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про правомірність оскарженого рішення відповідача.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги доходить наступного висновку.
Спірним у справі є наявність права у позивача на призначення пенсії (перехід на інший вид пенсії) у зв'язку з втратою годувальника відповідно ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-ІV ) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначеною нормою визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачка на час подачі заяви до пенсійного органу щодо призначення пенсії з втратою годувальника, 07.07.2022 року не досягла 60-річного віку, а отже не є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка).
Щодо посилання позивача на приписи ч. 3 ст. 36 Закону №1058-ІV, а саме, що є членом сім'ї, й одержує пенсію, як підстава наявності права на призначення пенсії з втратою годувальника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1058-ІV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Дана норма стосується саме члена сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Проте доказів про встановлення факту перебування на утриманні у чоловіка, або його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, для реалізації права на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, суду позивачем не надано.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року в адміністративній справі №160/14262/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак