13 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/4272/22
головуючий суддя І інстанції - Пасічник Ю.П.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року в адміністративній справі №340/4272/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про скасування постанови про стягнення адміністративно-господарського штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №311613 від 23.08.2022 року в сумі 51000.00 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №311613 від 23.08.2022 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки було встановлено факт руху належного позивачу транспортного засобу з перевищенням маси навантаження.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача 03.05.2022 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі М-15 «Одеса-Рені» км 12+191 щодо дотримання ними вимог чинного автотранспортного законодавства України.
У ході рейдової перевірки 03.05.2022 року здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 , що на підставі ТТН №013825 від 02.05.2022 року перевозив вантаж (соняшник) (а.с.19).
За наслідками зважування транспортного засобу складено довідку №0057929 від 03.05.2022 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0070467 від 03.05.2022 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно з якими встановлено вагових параметрів на загальну масу транспортного засобу на 8,95 т. (22,3%), а саме фактична вага становила 48,95 т. при нормативно допустимій 40 т. Крім того посадовими особами було зафіксовано перевищення на одиночну вісь, а саме 15,8 т. (37,4%), при нормативно допустимій 11,5 т. та на строєну вісь 25,6 т. (6,7%) при нормативно допустимій 24 т. (а.с.60-61).
За результатами перевірки також складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №329372 від 03.05.2022 року, в якому вказано про порушення, передбачене абз.17 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.59).
В подальшому, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області, розглянувши 23.08.2022 року справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт була винесена постанова №311613 від 23.08.2022 року, якою на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000,00 грн.
Не погодившись з прийняттям наведеної постанови про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В розумінні вимог статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.33 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Згідно із ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу встановлюється штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.22.5 “Правил дорожнього руху”, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. (…).
Відповідно до пункту 6 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, завтреджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Порядок № 30) дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.
Пунктом 7 Порядку №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Згідно з пунктом 25 Порядку № 30, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема суб'єкта правопорушення на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення, передбаченого Законом України “Про автомобільний транспорт”.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови були висновки відповідача про те, що 03.05.2022 року належний позивачу транспортний засіб марки ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 рухався дорогою загального призначення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 та причеп марки VAN HOOL державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 , про що свідчать відомості, зазначені в свідоцтві про реєстрацію даного транспортного засобу (а.с.41).
В свою чергу, згідно договору оренди транспортного засобу з екіпажем №13-пр від 30.04.2022 р. ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) передано у платне користування ТОВ «НОРІКА» (Орендар), зокрема транспортний засіб марки ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 на строк до 08.05.2022 року.
Відповідно до поданої позивачем копії товарно-транспортної накладної від 03.05.2022 року № 877125, 03.05.2023 року автомобільним перевізником було визначено ТОВ «Норіка».
Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що 03.05.2022 року автомобільним перевізником було ТОВ «Норіка», що свідчить про безпідставність притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій до позивача.
Що стосується посилань відповідача на неподання наведених документів до останнього до прийняття спірної постанови, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з наданої позивачем скрін-фото його електронної пошти, останнім 27.07.2022 року о 20:54 було направлено на електрону адресу відповідача (28@dsbt.gov.ua) пояснення, договір оренди №13-пр від 30.04.2022 р., товарно-транспортну накладну від 03.05.2022 року № 877125, заявку на перевезення № НОР -ТЗА02/22 від 02.05.2022 року, акт виконаних робіт від 04.05.2022 року, копії видаткового касового ордеру від 02.05.2022 року, що свідчить про обізнаність відповідача щодо вкзааних обставин справи, а зворотного ним в силу ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено.
Також, що стосується посилань відповідача на надання водієм транспортного засобу під час рейдової перевірки товарно-транспортної накладної від 03.05.2022 року № 013825 , в якому перевізником зазначено саме позивача, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки останнім не було надано до суду копії такої накладної. Не відображено останнє і в акті перевірки.
Натомість, позивачем до суду було подано копію товарно-транспортної накладної № 013825, в якому зазначено перевізником останнього, однак вона датована 02.05.2022 року, що не відповідає даті рейдової перевірки.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності прийняття відповідачем спірної постанови та необхідності її скасування.
Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем строку на подання апеляційної скарги, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято 19.10.2022 року, а апеляційна скарга була подана до відділу поштового зв'язку 17.11.2022 року (вказане підтверджується конвертом, яким апеляційна скарга була надіслана до суду), що з урахуванням приписів ч. 9 ст. 120 КАС України, свідчить про дотримання відповідачем тридцятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року в адміністративній справі №340/4272/22 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко