Справа № 605/124/23
Іменем України
"20" квітня 2023 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, працюючого керівником блоку у ТзОВ “Мрія Фармінг Карпати”, проживаючого АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465437 від 24 березня 2023 року громадянин ОСОБА_1 у вищевказаний день близько 22 години 50 хвилин на автодорозі Т-09-03, керував транспортним засобом “RENAULT DUSTER”, номерний знак “ НОМЕР_1 ”, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Змістом ч.1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, ним до суду подано письмове пояснення, у якому просить закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, мотивуючи тим, що його було безпідставно зупинено працівниками поліції, а також, що він спочатку не вірно зрозумівши слова працівника поліції, відмовився від проходження, у встановленому законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, але після того, як працівник поліції повідомив, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та пішов у свій службовий автомобіль, він просив іншого працівника поліції, який залишився стояти біля нього, забезпечити йому проходження такого огляду у закладі охорони здоров'я, на що йому було відмовлено, з тієї підстави, що він вже висловив свою думку і змінювати її не може, при цьому працівник поліції вже пішов складати протокол про адміністративне правопорушення. Перед тим, як працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він не вказав, які у нього, на думку останнього, були ознаки алкогольного сп'яніння. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, порушивши його право на захист. Вказує на те, що посвідчення водія йому повернули, хоча якщо працівники поліції вважали, що він вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, то вони мали б його вилучити. Переконаний, що працівники поліції його обманули.
Працівником поліції, до матеріалів справи додано відеозаписи із відеореєстратора патрульного автомобіля та портативної відеокамери поліцейського, які містяться на DVD-R диску, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а також рапорт інспектора-чергового СПД (м. Підгайці) ВП (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 25 березня 2023 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно ч.ч.1-4 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п.п.6, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року (надалі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про його безпідставну зупинку поліцейськими та про не забезпечення ними проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, знайшло своє підтвердження під час розгляду вказаної справи.
Так, із дослідженого в судовому засіданні відеозапису із портативної відеокамери поліцейського, який міститься на DVD-R диску видно, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівник поліції зазначив - анонімне повідомлення про те, що водій даного транспортного засобу керує ним в стані алкогольного сп'яніння. На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 пред'явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс. Після того, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, одночасно повідомивши, що той може як погодитись проходити такий огляд, так і відмовитись, при цьому не роз'яснивши наслідки такої відмови. Тоді ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, бо як зазначено останнім у поданому до суду письмовому поясненні, він зі слів поліцейського зрозумів, що можна як проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння так і не проходити його і при цьому жодної відповідальності за це він нести не буде.
На вказаних відеозаписах також зафіксовано, що після того, як ОСОБА_1 відповів працівнику поліції, що на його думку немає доцільності проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, останній повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП та пішов у свій службовий автомобіль, для його складання, при цьому ОСОБА_1 залишився на вулиці разом з іншим поліцейським.
Як стверджує ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, він почувши, що на нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП, зразу ж попросив поліцейського, який залишився стояти біля нього, забезпечити йому проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що йому було відмовлено, мотивуючи тим, що він вже висловив свою думку і змінювати її не може, а також, що інший поліцейський вже пішов складати протокол. ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначає, що двічі отримав відмову у забезпеченні проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, незважаючи на це, що працівник поліції ще навіть не почав складати протокол про адміністративне правопорушення.
Встановлено, що відеозапис з портативної відеокамери поліцейського, який залишився разом із ОСОБА_1 на вулиці, та розмовляв із останнім, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутній.
Відеозапис з портативної відеокамери поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було припинено через одну хвилину після того, як працівник поліції почав його складати у службовому автомобілі, при цьому більше не відновлювався.
На вказаних відеозаписах не зафіксовано, що працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465437 від 24 березня 2023 року, роз'яснював ОСОБА_1 його права передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Із рапорта інспектора-чергового СПД (м. Підгайці) ВП (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 25 березня 2023 року встановлено, що 24 березня 2023 року о 22 годині 49 хвилин на лінію “102” надійшло анонімне повідомлення про те, що водій автомобіля Рено Дастер, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , керує автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та рухається в сторону с. Новосілка з м. Підгайці.
Із вищезазначеного рапорта видно, що інспектор-черговий СПД (м. Підгайці) повідомив про вказну подію черговий екіпаж СРПП о 22 годині 50 хвилин, при цьому транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції зупинили о 22 годині 48 хвилин (такий час зафіксовано на відеореєстраторі патрульного автомобіля), тобто за дві хвилини до того, як анонімне повідомлення надійшло на лінію “102”.
Згідно п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України18 грудня 2018 року №1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за №28/32999 (надалі - Інструкція) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;
2) охорони громадської безпеки та власності;
3) забезпечення безпеки осіб;
4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
У відповідності із підпунктом 3 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за: зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п.5 Розділу ІІ Інструкції).
За змістом Розділу ІІІ Інструкції відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ст.35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Суд, вважає слушними твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в частині того, що його зупинка поліцейськими, не відповідала вимогам закону, тобто була безпідставною.
Будь-яких даних які б свідчили про необхідність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , із зазначених вище підстав, в матеріалах справи немає.
Доказів правомірності дій працівників поліції, які містяться у вичерпному переліку підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, матеріали справи не містять.
Положенням ч.2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами підстав, які б могли слугувати саме причиною зупинки автомобіля відповідно до вимог ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”, яким керував ОСОБА_1 і фактично таких причин не було.
На переконання суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, чи були наявні інші підстави, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
Відповідно до широкого розуміння доктрини “плодів отруєного дерева”, будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина “плодів отруєного дерева” зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №465437 від 24 березня 2023 року за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , є недопустимим доказом.
Письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які подані ним до суду, жодним чином не спростовуються матеріалами справи, зокрема вищевказаними відеозаписами, оскільки відеофіксація правопорушення, яка була здійснена коротким фрагментом, а не безперервно з моменту початку виконання службових обов'язків і до їх завершення, здійснена працівником поліції з порушенням вищезазначених вимог Інструкції.
Письмові пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що він після того, як поліцейський сказав, що на нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП та пішов у службовий автомобіль, неодноразово просив іншого поліцейського, який залишився з ним стояти на вулиці, щоб вони забезпечили йому проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, однак в цьому йому було відмовлено, не спростовуються матеріалами справи, у тому числі з вищезазначених підстав (відеофіксація велась не безперервно).
Тобто, суть адміністративного правопорушення зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає встановленим фактичним обставинам справи.
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом настає за умов керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції “з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням”.
Таким чином, беручи до уваги те, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом ”поза розумним сумнівом”, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законодавством порядку, при цьому останній від такого відмовився, після того як почув від працівника поліції, що за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
Суд звертає увагу на те, з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyeva v. Russia”, рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та “Карелін проти Росії” (“Karelin v. Russia” заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Також, суд вважає за необхідне вказати на те, що поліцейські діяли всупереч вимогам ст.265-1 КУпАП, оскільки ними не було вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія, яке той пред'явив на їх вимогу і яке було йому ж повернуто.
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року, ст.ст.8, 62 Конституції України, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
Суддя: Р. О. Горуц