20 квітня 2023 року Справа № 160/3368/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.01.2023 р. № 047150019956, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 18.01.2023 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1980 р. по 01.05.1983 p., з 06.01.1992 р. по 17.03.1993 р., з 05.04.1993 р. по 25.08.1998 р. та з 10.01.1999 р. по 09.08.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що 18.01.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.01.2023 р. № 047150019956 у призначенні пенсії за віком відмовлено та не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 р. по 01.05.1983 p. та період роботи з 06.01.1992 р. по 17.03.1993 р., з 05.04.1993 р. по 25.08.1998 р. та з 10.01.1999 р. по 09.08.2006 р.. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки та наданими довідками. Також вказує, що позивач не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем-2 10.03.2023 року подано до суду відзив на позовну заяву (вх.. № 4451/23), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначено, що 26.01.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 047150019956 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Вказане рішення прийнято у зв'язку з тим, що 23.12.2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 року № 2783-ІХ “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року”, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення” передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992 року. Крім того, з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 року. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.1991 року. Тому, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території російської федерації з січня 1992 року по серпень 2006 року. Також вказано, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1980 р. по 01.05.1983 р., згідно із довідкою від 23.11.2022 р. № 411, в якій зазначено прізвище позивача “ ОСОБА_2 ”. Для підтвердження зміни прізвища позивачем надано довідку про укладення шлюбу від 29.05.2020 р. № А-00349, видану установою російської федерації - отделом ЗАГС администрации муниципального района “Прохоровский район” Белгородской области. На документі не проставлено апостиль компетентним органом держави. Страховий стаж позивача склав 22 років 3 місяці 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Відповідачем-1 27.03.2023 року подано до суду відзив на позовну заяву (вх.. № 5609/23), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначено, що 18.01.2023 року позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №045750020654 від 04.01.2023 року встановлено, що за результатом розгляду документів доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 01.09.1980 по 01.05.1983, згідно довідки від 23.11.2022 №411, в якій зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", оскільки для підтвердження зміни прізвища надано довідку від 29.05.2020 №А-00349, видану установою російської федерації - відділом РАГС адміністрації муніципального району «Прохорівській район» Білгородської області. На документі не проставлено апостиль компетентним органом держави; догляду за дітьми, 25.08.1985, 13.05.1988 років народження, оскільки в свідоцтвах про народження дітей відсутні відмітки про одержання паспорта та відсутні інші документи, то підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; роботи на території російської федерації протягом січня 1992 року - серпня 2006 року, за даними трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.1981 та довідки від 12.04.2021 №55, наданою підприємством російської федерації.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних трудової книжки серія НОМЕР_3 , 06.01.1992 року прийнята на посаду санітарки пологового відділення (наказ № 166 від 30.12.1992 р.),
- 17.03.1993 року звільнена за власним бажанням (наказ № 33 від 15.03.1993 р.),
- 05.04.1993 року прийнята на посаду диспетчера (наказ від 05.04.1993 р.),
- 15.05.1997 року переведена ваговим центральної вагової (наказ № 11 від 15.05.1997 р.),
- 25.03.1998 року звільнена за переведенням (наказ № 1 від 05.02.1998 р.),
- 25.03.1998 року прийнята до ВАТ «Прохоровський АПК»,
- 25.08.1998 року звільнена за власним бажанням (наказ А17-к від 25.08.1998 р.),
- у період з 02.09.1998 р. по 31.12.1998 р. проходила навчання в професійному училищі № 11 за професією «машиніст - кочегар» (наказ № 56 від 02.09.1998 р.),
- 10.01.1999 року прийнята оператором котлів до Покровського підприємства теплових мереж (наказ № 9 від 10.01.1999 р.),
- 02.04.2001 звільнена (наказ № 18 від 02.04.2001 р.),
- 02.04.2001 року прийнята за переведенням до Прохоровської філії ОТУП «Теплоенерго» оператором котлів (наказ № 1 від 02.04.2001 р.),
- 01.10.2001 року звільнена за переведенням,
- 01.10.2003 року прийнята до Прохоровської філії ТОВ «Белрегіонтеплоенерго» оператором (наказ № 1 від 01.10.2003 р.),
- 30.06.2005 року звільнена за переведенням,
- 30.06.2005 року прийнята до філії ТОВ «Белрегіонтеплоенерго»,
- 09.08.2006 року звільнена за власним бажанням (наказ № 750 від 09.08.2006 р.).
Згідно довідки відокремленого структурного підрозділу «Кропивницький інженерний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету» № 411 від 23.12.2022 року, ОСОБА_3 навчалась у Кіровоградському машинобудівному технікумі з 01.09.1980 року та відрахована з технікуму 01.05.1983 року.
Також згідно диплома серія НОМЕР_4 від 01.05.1983 року, ОСОБА_3 закінчила Кіровоградський машинобудівний технікум.
Згідно довідки про укладення шлюбу № А-00349 від 29.05.2020 року, виданої установою Російської Федерації - відділом РАГС адміністрації муніципального району «Прохорівській район» Білгородської області, у записах актів цивільного стану міститься запис про укладання шлюбу № 28 від 02.06.1984 року, складеною Прохорівським районним відділом РАГС Білгородської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження м.Інгулець, Дніпропетровська обл.); після укладання шлюбу прізвище дружини ОСОБА_5 .
Також довідкою про стаж роботи № 55 від 12.04.2021 року Обласної державної бюджетної установи охорони здоров'я «Прохоровська центральна районна лікарня» підтверджено, що ОСОБА_6 працювала в Прохоровській ЦРЛ на посаді санітарки пологового відділення з 06.01.1992 р. по 17.03.1993 р.
Згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації муніципального району «Прохоровській район» Білгородської області від 13.05.2021 р. № 190-20-1/285-эп, в книгах обліку АОЗТ «Победа» Подолешенского сель совета Прохоровского района Болгородской области (мовою оригіналу) за 1993-1998 роки містяться відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 .
Згідно архівної довідки архівного відділу адміністрації муніципального району «Прохоровській район» Білгородської області від 13.05.2021 р. № 190-20-1/286-эп, в книгах обліку Прохоровского районного унитарного муниципального предприятия «Тепловые сети» Прохоровского района Болгородской области (мовою оригіналу) за 1999-2001 роки містяться відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 18.01.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 26.01.2023 року № 047150019956 відмовлено позивачу в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу - 29 років. Вказано, що страховий стаж становить 22 роки 03 місяці 03 дні. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди: навчання з 01.09.1980 по 01.05.1983, згідно довідки від 23.11.2022 №411, в якій зазначено прізвище " ОСОБА_2 ", оскільки для підтвердження зміни прізвища надано довідку від 29.05.2020 № А-00349, видану установою російської федерації - відділом РАГС адміністрації муніципального району «Прохорівській район» Білгородської області. На документі не проставлено апостиль компетентним органом держави; догляду за дітьми, 25.08.1985, 13.05.1988 років народження, оскільки в свідоцтвах про народження дітей відсутні відмітки про одержання паспорта та відсутні інші документи, то підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; роботи на території російської федерації протягом січня 1992 року - серпня 2006 року, за даними трудової книжки НОМЕР_2 від 05.11.1981 та довідки від 12.04.2021 №55, наданою підприємством російської федерації.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Матеріалами справи, а саме даними трудової книжки позивача серія НОМЕР_3 , підтверджено, що остання 06.01.1992 року прийнята на посаду санітарки пологового відділення (наказ № 166 від 30.12.1992 р.),
- 17.03.1993 року звільнена за власним бажанням (наказ № 33 від 15.03.1993 р.),
- 05.04.1993 року прийнята на посаду диспетчера (наказ від 05.04.1993 р.),
- 15.05.1997 року переведена ваговим центральної вагової (наказ № 11 від 15.05.1997 р.),
- 25.03.1998 року звільнена за переведенням (наказ № 1 від 05.02.1998 р.),
- 25.03.1998 року прийнята до ВАТ «Прохоровський АПК»,
- 25.08.1998 року звільнена за власним бажанням (наказ А17-к від 25.08.1998 р.),
- у період з 02.09.1998 р. по 31.12.1998 р. проходила навчання в професійному училищі № 11 за професією «машиніст - кочегар» (наказ № 56 від 02.09.1998 р.),
- 10.01.1999 року прийнята оператором котлів до Покровського підприємства теплових мереж (наказ № 9 від 10.01.1999 р.),
- 02.04.2001 звільнена (наказ № 18 від 02.04.2001 р.),
- 02.04.2001 року прийнята за переведенням до Прохоровської філії ОТУП «Теплоенерго» оператором котлів (наказ № 1 від 02.04.2001 р.),
- 01.10.2001 року звільнена за переведенням,
- 01.10.2003 року прийнята до Прохоровської філії ТОВ «Белрегіонтеплоенерго» оператором (наказ № 1 від 01.10.2003 р.),
- 30.06.2005 року звільнена за переведенням,
- 30.06.2005 року прийнята до філії ТОВ «Белрегіонтеплоенерго»,
- 09.08.2006 року звільнена за власним бажанням (наказ № 750 від 09.08.2006 р.).
Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними печатками підприємства.
При цьому, вказана трудова книжка містить виправлення в прізвищі власника з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 »; період роботи за вказаною трудовою книжкою до листопада 1991 року (включно), а також з 01.10.2008 року зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , що підтверджено даними пенсійної справи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Таким чином, період роботи позивача з 06.01.1992 року по 17.03.1993 року, з 05.04.1993 року до 25.08.1998 року, з 10.01.1999 року по 09.08.2006 року, що підтверджений даними трудової книжки, має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Також згідно довідки відокремленого структурного підрозділу «Кропивницький інженерний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету» № 411 від 23.12.2022 року, ОСОБА_3 навчалась у Кіровоградському машинобудівному технікумі з 01.09.1980 року та відрахована з технікуму 01.05.1983 року.
Згідно диплома серія НОМЕР_4 від 01.05.1983 року, ОСОБА_3 закінчила Кіровоградський машинобудівний технікум.
При цьому, матеріалами справи підтверджено зміну прізвища позивача з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 », зокрема довідкою про укладення шлюбу № А-00349 від 29.05.2020 року, виданої установою Російської Федерації - відділом РАГС адміністрації муніципального району «Прохорівській район» Білгородської області, а також обставинами врахування даних трудової книжки позивача серія НОМЕР_3 органами Пенсійного фонду України за період до листопада 1991 року (включно), а також з 01.10.2008 року.
Отже відповідачем-2 протиправно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 р. по 01.05.1983 p.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 26.01.2023 року № 047150019956 та необхідність його скасування.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо права позивача на зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 року по 01.05.1983 pоку, а також період роботи з 06.01.1992 року по 17.03.1993 року, з 05.04.1993 року до 25.08.1998 року, з 10.01.1999 року по 09.08.2006 року, у зв'язку з чим вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.01.2023 року, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією від 12.02.2023 року № 143.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, буд.1, м.Миколаїв, 54020, ІК в ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 26.01.2023 року № 047150019956.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1980 року по 01.05.1983 pоку, а також період роботи з 06.01.1992 року по 17.03.1993 року, з 05.04.1993 року до 25.08.1998 року, з 10.01.1999 року по 09.08.2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.01.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, буд.1, м.Миколаїв, 54020, ІК в ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 20 квітня 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков