20 квітня 2023 року Справа № 160/763/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.09.2022 №046150010819, направлене ОСОБА_1 повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010221-8/91949 від 09.09.2022;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.08.2022 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 11.10.1995 по 07.06.2004.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої, позивачу відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу, оскільки не зараховано період ведення підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано спірний період підприємницької діяльності, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків та відсутня інформація щодо системи оподаткування. Також відповідач вказує, що період з 01.07.2000 по 07.06.2004 позивачу зараховано відповідно до сплачених страхових внесків(єдиного внеску).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що до заяви про призначення пенсії позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували, що у період з 11.10.1995 по 07.06.2004 позивач дійсно здійснював в установленому законом порядку підприємницьку діяльність та сплачував до ПФУ страхові внески.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.08.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ч.4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням від 07.09.2022 №046150010819 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років, в наявності 21 рік 22 дня.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, порядок обчислення, підтвердження та зарахування періодів роботи (трудового стажу) до страхового стажу для призначення пенсії, врегульовані Законом України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058),Законом України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1058 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту а, б статті 3 Закону №1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема:
- особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
- особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
Згідно зі статтею 56 Закону №1788 до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі - підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 ч. 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до п.4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Аналізуючи наведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Відповідно до підпункту 2 п. 2.1 Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано до суду:
-лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій зазначено, що позивач взятий на облік в ДПІ, як ФОП 12.09.2005 року. з 03.12.2014 перебуває у стані 16 - припинено (ліквідовано, закрито);
- лист виконкому Криворізької міської ради від 18.07.2022 №12/13/496, в якому зазначено, що позивач був зареєстрований , як суб'єкт підприємницької діяльності у період з 21.02.1995 по 15.11.1996 та з 04.01.1997 по 01.12.1998;
- свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 10.10.2000;
- господарські документи (повідомлення Дніпрообленерго, акти, рахунки)
Однак, суд зазначає, що вказані документи не містять інформації про сплату страхових внесків.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період саме на спрощеній системі оподаткування.
Позивачем зазначені обставини не спростовані.
При цьому, будь-яких документів, що підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності у спірний період за спрощеною системою оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, а також сплату позивачем страхових внесків до суду не надано, що дозволяє дійти висновку, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності за спірний період.
Крім того, з відзиву ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з документів доданих до відзиву вбачається, що загальний трудовий стаж позивача за період до 01.01.1999 обчислений за даними трудової книжки, а страховий стаж позивача за період з 01.01.1999 по 07.06.2004 обчислений за даними реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5, в якій містяться відомості лише за 1999 рік) пропорційно до сплачених страхових внесків.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до відомостей, зазначених у формі ОК-5, за період з 01.01.2000 по 07.06.2004 сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не проводилась.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески.
Будь-якого документального підтвердження зазначеного позивачем, як до заяви про призначення пенсії, так і до суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періоду підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Оскільки суддя перебувала у щорічній відпустці, рішення у справі приймається у перший робочій день.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська