29 березня 2023 року Справа 160/5851/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
24.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 , подана представником позивача - адвокатом Плужником Максимом Валерійовичем, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення Позивача з 26 липня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення у період проходження військової служби Позивачем з дня зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 по 22 лютого 2023 року;
- зобов'язати Відповідача 1 виплатити Позивачу середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу у сумі, яка розраховується відповідно до алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8) передбаченим Порядком № 100 з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260;
- зобов'язати Відповідача 2 виплатити Позивачу середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу у сумі, яка розраховується відповідно до алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8) передбаченим Порядком № 100 з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260;
- стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень;
- стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача моральну шкоду спричинену неправомірною бездіяльністю Відповідача, у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
У пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Крім того, суд враховує, що згідно із частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20 та від 29.12.2021 у справі №752/20709/21.
Водночас слід враховувати, що у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Наведеної правової позиції також дотримався Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі № 640/23353/21.
Суд звертає увагу, що в адміністративному позові об'єднано вимоги немайнового характеру без наведення жодного обґрунтування доцільності об'єднання позовних вимог що унеможливлює встановлення судом взаємопов'язаності заявлених позовних вимог між собою.
При цьому, згідно з наведеним в прохальній частині формулюванням вимоги про визнання бездіяльності відповідача та вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не виникли з однакових юридичних фактів, тобто не мають єдині підстави позову.
Так, в прохальній частині позивач заявляє вимоги про визнання протиправною:
- бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26 липня 2022 року по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення у період проходження військової служби ОСОБА_1 з дня зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 по 22 лютого 2023 року.
Проте, жодних вимог про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплати грошового забезпечення за означені періоди, як способу захисту порушеного права, прохальна частина позову не містить.
Водночас, позивач також заявляє вимоги про:
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу у сумі, яка розраховується відповідно до алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8) передбаченим Порядком № 100 з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу у сумі, яка розраховується відповідно до алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8) передбаченим Порядком № 100 з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260.
Однак, в порушення вищенаведених приписів КАС України прохальна частина не містить вимог про оскарження/дій/рішень відповідачів щодо невиплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу.
Крім того, позивач не конкретизує ані дати коли відбулось його «виключення зі списків особового складу», ані вказує зі списків особового складу якої саме військової частини його було виключено або взагалі позивач вважає, що кожним з відповідачів його було виключено «зі списків особового складу», що унеможливлює встановлення судом предмету спору.
Більш того, представником позивача в тексті адміністративного позову, зокрема, зазначено, що «Зі слів Позивача, з 26 липня 2022 року по 22 лютого 2023 Позивачу не виплачено грошове забезпечення передбачене чинним законодавством, про причини невиплати Позивача не повідомлено.».
Тобто, суд не може дійти висновку чи позивач звернувся до суду із позовною заявою про захист свого порушеного права на отримання грошового забезпечення за період з 26 липня 2022 року по 22 лютого 2023 року та/або порушеного права на отримання середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу.
Суд також зауважує, що за положеннями частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Як вже було зазначено судом вище, в тексті адміністративного позову представник позивача посилається на те, що «Зі слів Позивача, з 26 липня 2022 року по 22 лютого 2023 Позивачу не виплачено грошове забезпечення передбачене чинним законодавством, про причини невиплати Позивача не повідомлено.», проте в порушення обов'язку доказування жодних доказів на підтвердження означених обставин до суду (виписки з карткового рахунку, довідки з банку, тощо) та/або клопотання про витребування таких доказів у відповідності до ст.80 КАС України не надано.
Окрім цього, представником позивача в прохальній частині позову заявлено клопотання про витребування з Відповідача 1 та Відповідача 2: документального підтвердження про нарахування та виплату грошового забезпечення Позивача із зазначенням видів та розміру, з розрахунком помісячно, за період проходження військової служби; копій наказів, що підтверджують періоди проходження військової служби, а саме про зарахування та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 .
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або суб'єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, а також його копії для направлення іншим учасникам справи.
Водночас, в тексті позовної заяви представник позивача посилається на те, що «На адвокатський запит №25/01-Л від 25.01.2023 до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_2 про надання інформації стосовно розміру та видів виплат грошового забезпечення з лютого 2022 року по січень 2023 року включно відповіді не отримано, про причини ненадання відповіді не повідомлено.».
В якості додатку до позовної заяви було надано копію адвокатського запиту від 25.01.2023 вих. №25/01-Л на адресу: «Міністерству оборони України, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022; Командиру військової частини НОМЕР_2 через Командування військової частини НОМЕР_3 Міністерству оборони України код ЄДРПОУ 24973411, АДРЕСА_1 », в якому посилаюсь на те, що «у зв'язку з відсутністю інформації про адресу або місце знаходження військової частини НОМЕР_2 надсилаю запит на Вашу адресу для направлення за належністю» адвокат, зокрема, просив: надати інформацію про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , з вказівкою розміру посадового окладу, окладу за званням та інших видів надбавок, доплат та премій за період служби з лютого 2022 по січень 2023 включно, з розрахунком помісячно.
При цьому, суд звертає увагу, що в адміністративному позові було вказано адресу місцезнаходження відповідача 2 - військової частини НОМЕР_2 .
Крім того, до позовної заяви було надано докази направлення означеного запиту лише до Військової частини НОМЕР_3 , накладна Укрпошти №6900513535662. Доказів направлення на адресу Міністерства оборони вказаного запиту до суду не було надано.
Більш того, з офіційного сайту Укрпошти судом з'ясовано, що поштове відправлення №6900513535662 повернуто відділенням поштового зв'язку адресанту 08.02.2023 у зв'язку з неврученням з причин «Адресат відсутній за вказаною адресою». Тобто, означений адвокатський запит не є належним доказом вжиття позивачем та/або його представником заходів для отримання самостійно доказів, які заявник просить витребувати суд.
Доказів вжиття позивачем та/або його представником інших заходів для отримання вищевказаних доказів самостійно, та/або причини неможливості самостійного отримання таких доказів в адміністративному позові не наведено.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, або клопотання про їх витребування у відповідності до вимог КАС України.
Поряд із цим, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Як вже зазначалось судом вище, позивач в прохальній частині позову просить суд зобов'язати відповідачів виплатити йому середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу у сумі, яка розраховується відповідно до алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2, 8) передбаченим Порядком № 100 з обов'язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком № 260.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.06.2022 у справі № 540/2001/21.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Крім того, у пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 визначено, що роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як зазначив Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні, аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, Конституційний Суд України визначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Наведеної правової позиції дотримався й Верховний Суд, зокрема, у постанові від 09.06.2022 у справі № 640/5221/20.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Проте, суд наголошує, що невизначеність позовних вимог унеможливлює встановлення судом чи позов подано у строк, установлений законом, а в разі - якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням дати проведення з ним остаточного розрахунку відповідачем (дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), а також його копії для направлення відповідачу у справі, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб'єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, а також його копії для направлення іншим учасникам справи відповідно до їх кількості, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- уточненого адміністративного позову із зазначенням дати проведення з ним остаточного розрахунку відповідачем (дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), а також його копії для направлення відповідачу у справі, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 120-122, 160, 161, 169, 172, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити позивачу що, відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно