11 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 923/1137/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Ігнатенка О. О. (адвокат), Святюка С. П. (адвокат),
прокуратури - Голуба Є. В. (за посвідченням від 01.03.2023 № 076390),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 (суддя Литвинова В. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 (головуючий - Ярош А. І., судді Колоколов С. І., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД"
про витребування земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 20.08.2021 перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (далі - Милівська сільрада, Сільрада, позивач) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" (далі - ТОВ "Мускатель ЛТД", Товариство, відповідач) про: 1) витребування від ТОВ "Мускатель ЛТД" розташованих на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (далі - Качкарівська сільрада) двох земельних ділянок площею 40,29995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, і площею 40,29996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253 (далі - спірні земельні ділянки, спірне нерухоме майно), на користь держави в особі Милівської сільради; 2) скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, проведеної на підставі рішень державного реєстратора Милівської сільради від 30.05.2018 № 41332259 і № 41332242, та записів про право власності від 26.05.2018 № 26366066 і № 26366049, та припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства на зазначені земельні ділянки, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 1538496465206 і 1538508965206, записи про право власності від 26.05.2018 № 26366066 і № 26366049 відповідно, з посиланням на положення статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 80, 122 та пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній з 27.05.2021 (далі - ЗК України), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 4, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Позовна заява обґрунтовується обставинами вибуття спірних земельних ділянок у 2016 році в приватну власність поза волею власника - держави, оскільки в судовому порядку, а саме постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі № 766/13819/19, що набрала законної сили, визнано недійсними укладений 20.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Херсонській області) та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 80,599 га, кадастровий номер 6520681800:03:053:0001 (включає в себе дві спірні земельні ділянки), та накази ГУ Держгеокадастру в Херсонській області про передачу в приватну власність земельних ділянок, які в подальшому за відплатними договорами (договорами міни) та іншими правочинами вибули на користь інших осіб (Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега 11" (далі - ТОВ "Омега 11"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис ЛТД" (далі - ТОВ "Оазис ЛТД"), ТОВ "Мускатель ЛТД"), що не були сторонами вказаного договору оренди, та на теперішній час перебувають у власності ТОВ "Мускатель ЛТД". При цьому, на думку Прокурора, без скасування рішень про державну реєстрацію права власності ТОВ "Мускатель ЛТД", записів про право власності, припинення права власності Товариства неможливо здійснити реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, стосовно яких заявлено позовні вимоги про їх витребування.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 12, 80, 122 і пункту 24 Перехідних положень ЗК України, статей 387, 388 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 4, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 13, 73- 75, 86, 269 ГПК України, застосовуючи які та враховуючи правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15(911/3692/20), місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) в 2016 році відбулося незаконне вибуття в приватну власність земель державної власності поза волею їх власника - держави, оскільки чинною постановою суду апеляційної інстанції в справі № 766/13819/19 визнано недійсними укладений 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру в Херсонській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 80,599 га, кадастровий номер 6520681800:03:053:0001 (включає в себе дві спірні земельні ділянки), та 8 наказів ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 про передачу фізичним особам у приватну власність земельних ділянок загальною площею 80,599 га, які (земельні ділянки) в подальшому за відплатними договорами (договорами міни) та іншими правочинами вибували в приватну власність на користь інших осіб (ТОВ "Омега 11", ТОВ "Оазис ЛТД"), а наразі перебувають у власності ТОВ "Мускатель ЛТД", що є підставою для витребування спірного нерухомого майна з володіння Товариства як кінцевого набувача на користь Милівської сільради; 2) без скасування рішень про державну реєстрацію права власності ТОВ "Мускатель ЛТД", записів про право власності, припинення права власності Товариства неможливо здійснити реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, стосовно яких заявлено позовні вимоги про їх витребування.
При цьому суди зазначили про підтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави в зв'язку з неналежним виконанням Милівською сільрадою повноважень щодо захисту державних інтересів у сфері земельних відносин, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням земель, наповненням місцевого бюджету коштами від плати за землю (орендної плати), що полягає в невжитті Сільрадою заходів для самостійного звернення з позовом, незважаючи на неодноразові звернення Херсонської обласної прокуратури до позивача з відповідними листами-запитами від 09.07.2021 № 15/1-6342 вих-21, від 04.08.2021 № 15/1-389 вих-21.
Водночас апеляційний суд відхилив посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставину набуття спірного нерухомого майна відповідачем як добросовісним набувачем на підставі розподільчого балансу в результаті реорганізації ТОВ "Оазис ЛТД".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Мускатель ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 387, 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц; 2) суди не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011 висновку про те, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України; 3) у справі № 923/1137/21 наявне відповідне волевиявлення держави як власника, що проявилося в укладенні договору оренди та прийнятті наказів про передачу майна у власність фізичних осіб, а підтвердженням проведення аукціону (земельних торгів) є відповідний протокол, який свідчить про волевиявлення на відчуження земельної ділянки та законність таких дій; 4) для витребування в Товариства спірних земельних ділянок на користь Милівської сільради немає будь-яких на те законних підстав, оскільки Сільрада не була власником зазначених земельних ділянок, бо вони належали державі. За таких умов задоволення віндикаційного позову фактично призведе до передачі майна не колишньому власнику майна (державі в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області), а іншій особі, яка гіпотетично могла би отримати право власності на це майно в майбутньому (Милівська сільрада); 5) отже, з позовом про витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача має право звернутися саме його власник, яким на момент вибуття такого майна (в листопаді 2016 року) була держава в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, оскільки закон не передбачає можливості витребувати майно в добросовісного набувача (в цьому випадку - в Товариства) на користь особи (Сільради), яка лише в майбутньому могла би отримати право власності на це майно.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Милівська сільрада не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мускатель ЛТД" на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/1137/21 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.04.2023.
07.04.2023 ТОВ "Мускатель ЛТД" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності в справі № 923/1137/21, яка (заява) колегією суддів залишається без розгляду з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Таким чином, заява про застосування позовної давності може подаватися стороною лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії касаційного провадження здійснюється лише перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції (схожий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 907/574/16, від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15).
Як виняток, у разі якщо відповідача не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та він не брав участі в такому розгляді, то це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц).
Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (аналогічний висновок викладено в пункті 91 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14).
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі № 766/13819/19 (за участю Херсонської обласної прокуратури, ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ "Мускатель ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (далі - ТОВ "ЮТС-Агропродукт")), залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021, апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задоволено частково. Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 30.07.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними (незаконними) наказів та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано недійсним договір оренди розташованої на території Качкарівської сільради земельної ділянки площею 80,599 га (кадастровий номер 6520681800:03:053:0001), укладений 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру в Херсонській області та ОСОБА_1 , зареєстрований 22.07.2016 за № 15523816. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6024/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,8360 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0136) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6032/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 11,9867 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0137) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6028/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 8,8313 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0138) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6033/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 8,3089 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0139) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6026/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 8,3040 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0140) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6030/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 9,1030 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0141) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6031/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 9,3780 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0142) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. Визнано недійсним (незаконним) наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 № 21-6029/18-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 9,8512 га (кадастровий номер 6520681800:03:001:0143) для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради. В іншій частині рішення від 30.07.2020 залишено без змін.
В основу вказаної постанови покладено висновок апеляційного суду про недоведеність фактичного ведення відповідачами фермерського господарства на території знаходження земельної ділянки в Херсонській області за наявності їх проживання у Київській та Чернігівській областях, а також за обставин виконання двома його членами ( ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ) трудових обов'язків державних службовців, оскільки належні з 04.11.2016 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 земельні ділянки загальною площею 80,5991 га, через 12 днів, а саме, 16.11.2016 обміняні ними з ТОВ "Омега 11" на земельну ділянку 0,0143 га (по 1/8 частині кожному), яка розташована на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та відповідно зареєстровано припинення їх права власності. Тобто з часу заснування та реєстрації Фермерського господарства "Ахтуба" (далі - ФГ "Ахтуба") 27.07.2016 та до дати відчуження (16.11.2016) земельних ділянок, отриманих у власність відповідачами як членами фермерського господарства, діяльність, яка визначена статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство", не здійснювалася фермерським господарством фактично, реально та в розрізі використання земельної ділянки, отриманої в оренду, а потім у власність. При цьому аналіз обставин міни за договорами від 16.11.2016 земельних ділянок загальною площею 80,5991 га (рілля), отриманих у власність 04.11.2016, на земельну ділянку площею 0,0143 га, з урахуванням обставин відсутності фактичного здійснення підприємницької діяльності фермерським господарством, відсутності реального настання правових наслідків за договором оренди дає підстави для висновку про те, що договір оренди не був спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, що свідчить про наявність підстав для визнання укладеного із ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки недійсним.
Водночас оспорювані накази ГУ Держгеокадатру в Херсонській області, якими затверджено проект землеустрою та надано земельні ділянки у власність відповідачам-фізичним особам для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради, не відповідають вимогам закону, оскільки договір оренди земельної ділянки, як об'єкта для подальших правовідносин, є недійсним та спростовано мету надання земельних ділянок - для ведення фермерського господарства.
10. Зазначеним судовим рішенням у цивільній справі № 766/13819/19 встановлено такі фактичні обставини:
1) 13.06.2016 ГУ Держгеокадастру в Херсонській області видало наказ № 148/0/7-16 "Про проведення земельних торгів у формі аукціону", яким передбачено продати на земельних торгах у формі аукціону право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 80,5991 га для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Качкарівської сільради. Зазначеним наказом передбачено за результатами земельних торгів передати переможцю за лотом вказану земельну ділянку в користування на умовах, визначених договором оренди землі. Згідно з протоколом земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16 з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 80,5991 га, кадастровий номер 6220681800:03:053:0001, для ведення фермерського господарства на території Качкарівської сільради, проведених ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, визнано ОСОБА_1 переможцем торгів;
2) 20.07.2016 між ГУ Держгеокадатру в Херсонській області та ОСОБА_1 як переможцем земельних торгів за лотом № 72, визначеним на підставі протоколу земельних торгів від 20.07.2016 № 16/07/16, було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років;
3) 27.07.2016 ОСОБА_1 засновано та зареєстровано ФГ "Ахтуба", до складу якого ввійшли також громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ;
4) вказані фізичні особи звернулися із заявами до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як члену фермерського господарства земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства згідно з договором оренди землі від 20.07.2016;
5) наказами ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 14.09.2016 надано громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) із земельної ділянки площею 80,5991 га, кадастровий номер 6220681800:03:053:0001, яка перебувала в користуванні ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі від 20.07.2016. На виконання вказаних наказів було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) членам ФГ "Ахтуба" загальною площею 80,5991 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Качкарівської сільради та надано погоджувальні висновки;
6) після розроблення проекту землеустрою, його погодження та присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів ГУ Держгеокадастру в Херсонській області видало накази від 26.10.2016 № 21-6029/18-16-СГ, № 21-6028/18-16-СГ, № 21-6032/18-16-СГ, № 21-6033/18-16-СГ, № 21-6026/18-16-СГ, № 21-6031/18-16-СГ, № 21-6030/18-16-СГ, № 21-6024/18-16-СГ, якими затвердило проект землеустрою та передало у власність для ведення фермерського господарства такі земельні ділянки:
- площею 9,8512 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0143, передано ОСОБА_8 ;
- площею 8,8313 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0138, передано ОСОБА_4 ;
- площею 11,9867 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0137, передано ОСОБА_14 ;
- площею 8,3089 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0139, передано ОСОБА_3 ;
- площею 8,3040 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0140, передано ОСОБА_5 ;
- площею 9,3780 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0142, передано ОСОБА_11 ;
- площею 9,1030 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0141, передано ОСОБА_6 ;
- площею 14,8360 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0136, передано ОСОБА_1
04.11.2016 державним реєстратором Милівської сільради зареєстровано право власності вказаних фізичних осіб на ці земельні ділянки;
7) 16.11.2016 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 уклали з ТОВ "Омега 11" договори міни належних їм земельних ділянок, внаслідок чого зазначеними фізичними особами отримано в спільну часткову власність (по 1/8 частини) ділянку площею 0,0143 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шляхівської сільської ради Бериславського району, та цього ж дня приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу вчинено державну реєстрацію права власності ТОВ "Омега 11" на земельні ділянки площею 14,8360 га, 11,9867 га, 8,8313 га, 8,3089 га, 8,3040 га, 9,1030 га, 9,3780 га, 9,8512 га відповідно;
8) за даними Публічної кадастрової карти України після набуття ТОВ "Омега 11" права власності на вказані земельні ділянки їх об'єднано, внаслідок чого утворено єдину земельну ділянку площею 80,5991 га, якій присвоєно кадастровий номер 6220681800:03:053:0001 та 14.12.2016 здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Омега 11" на неї (запис № 18137428);
9) після відчуження членами ФГ "Ахтуба" належних їм земельних ділянок 06.02.2017 припинено вказане фермерське господарство як юридичну особу, що підтверджується даними офіційного вебсайту Міністерства юстиції України.
11. З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 05.01.2018 вбачається, що за ФГ "Ахтуба" та членами цього фермерського господарства в період з 01.01.2016 сільськогосподарської та іншої техніки в автоматизованій електронно-обліковій системі "АгроТех" в Херсонській області не реєструвалося. Члени ФГ "Ахтуба" Дудко О. О. та Соболева T. О. як державні службовці в силу вимог закону щодо обмежень в проведенні підприємницької діяльності, до якої відноситься і фермерське господарство, не мали бути членами фермерського господарства, а отже, не могли набувати тих прав, які мають члени фермерського господарства.
12. Листом від 19.04.2021 ГУ Держгеокадастру в Херсонській області на запит Херсонської обласної прокуратури від 05.04.2021 № 15/1-2126-18 повідомило про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6520681800:03:001:0161, перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру в результаті поділу на підставі "Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, наданої у власність ТОВ "Оазис ЛТД" для ведення фермерського господарства, яка розроблена ФОП Столярчук О. Я.". В результаті поділу утворилися дві земельні ділянки - площею 40,2995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, площею 40,2996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253.
13. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2021 № 271197686 вбачається, що земельні ділянки площею 40,2995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, та площею 40,2996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253, що розташовані на території Качкарівської сільради, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, належать на праві приватної власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на підставі рішень державного реєстратора Милівської сільради від 30.05.2018 № 41332259 і № 41332242, запис про право власності від 26.05.2018 № 26366066 і № 26366049 відповідно.
Підставами для державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки зазначено розподільний баланс від 21.05.2018, складений та затверджений в результаті реорганізації ТОВ "Оазис ЛТД".
Позиція Верховного Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
15. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність вибуття в 2016 році в приватну власність спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності поза волею їх власника - держави, оскільки незаконність такого первісного вибуття (відчуження) спірного нерухомого майна підтверджено постановою Херсонського апеляційного суду від 09.02.2021 у справі № 766/13819/19 (за участю Херсонської обласної прокуратури, ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ "Мускатель ЛТД", ТОВ "ЮТС-Агропродукт"), залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021, якою (постановою від 09.02.2021) визнано недійсними укладений 20.07.2016 між ГУ Держгеокадастру в Херсонській області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 80,599 га, кадастровий номер 6520681800:03:053:0001 (включає в себе обидві спірні земельні ділянки), та 8 наказів ГУ Держгеокадастру в Херсонській області від 26.10.2016 про передачу фізичним особам у приватну власність земельних ділянок загальною площею 80,599 га, які (земельні ділянки) в подальшому за відплатними договорами (договорами міни) та іншими правочинами після їх неодноразового поділу та об'єднання вибували в приватну власність на користь інших осіб (ТОВ "Омега 11", ТОВ "Оазис ЛТД"), а наразі перебувають у власності ТОВ "Мускатель ЛТД" як кінцевого набувача, що з урахуванням висновку, викладеного в пункті 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, при застосуванні такого ефективного способу захисту права власника, як віндикація, виключає оспорювання подальших рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.
16. Товариство в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
17. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна на користь позивача та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування норм статей 387, 388 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц і в постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, з огляду на таке.
18. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
За змістом положень частин 1, 3 статті 388 ЦК України власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.
19. В пунктах 73- 78, 84, 85, 90 постанови палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин витребування з володіння добросовісного набувача нерухомого майна, яке вибуло з володіння власника поза його волею, сформульовано такий правовий висновок щодо питання комплексного застосування норм статей 387, 388 ЗК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції:
"Із цього приводу судова палата зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
На переконання судової палати, для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.
Судова палата наголошує, що з'ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.
Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
З огляду на зазначене, судова палата вважає, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України".
20. В свою чергу, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц і від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц (зі спорів, що виникли з подібних правовідносин витребування з володіння добросовісного набувача нерухомого майна, яке вибуло з володіння власника поза його волею) міститься такий правовий висновок:
"Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
21. Колегія суддів враховує, що аналогічні за змістом висновки щодо необхідності судами при вирішенні спорів про витребування майна з володіння добросовісного набувача досліджувати та достовірно встановлювати обставину дотримання критерію "пропорційності" втручання у право набувача на мирне володіння майном неодноразово викладалися в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 у справі № 925/1351/19.
Зокрема, в пунктах 6.45, 6.46, 6.51, 6.53 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, в якій було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про витребування нерухомого майна з володіння добросовісного набувача, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі, якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Задовольняючи позов про витребування спірного нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, поклавши на відповідача додатковий обов'язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема обставини вибуття майна з володіння позивача. Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Водночас критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: 1) втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; 2) якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів; 3) втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний та надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)) (див. пункти 185, 186, 191 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 925/1351/19).
22. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
23. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
24. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
25. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд звертає увагу на те, що, обмежившись посиланням на встановлення остаточним судовим рішенням у справі № 766/13819/19 незаконності первісного вибуття в листопаді 2016 року в приватну власність фізичних осіб спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що зумовлює їх вибуття з володіння власника (держави) поза його волею, на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки тим істотним обставинам, на існуванні яких наполягає скаржник в аспекті наявності в Товариства статусу добросовісного набувача та недотримання принципу "пропорційності" втручання в право на мирне володіння майном в разі задоволення позову, що також свідчить про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків щодо питання комплексного застосування норм статей 387, 388 ЗК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.
Адже в цій справі місцевий господарський не встановлював обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідача, натомість добросовісність Товариства апеляційний суд також не поставив під сумнів, навіть зазначаючи про відхилення аргументів скаржника про залишення поза увагою суду першої інстанції факту набуття спірного нерухомого майна відповідачем як добросовісним набувачем на підставі розподільчого балансу в результаті реорганізації ТОВ "Оазис ЛТД".
26. Водночас суди не перевірили, чи обґрунтував Прокурор в позовній заяві належним чином існування справедливого балансу між інтересами суспільства, пов'язаними з втручанням у право добросовісного набувача на мирне володіння майном, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності, зокрема, в чому полягає відповідний публічний інтерес.
27. Наведене в сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог про витребування спірних земельних ділянок та передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки скаржник у частині вимог віндикаційного позову належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
28. Натомість касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування положень статті 388 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц, оскільки за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в справах №№ 641/9904/16-ц, 521/8368/15-ц, 183/1617/16 не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.
29. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої господарські суди виходили з обставин оплатного відчуження спірних земельних ділянок за договорами міни, ухвалюючи постанову від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, Велика Палата Верховного Суду, з'ясувавши відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА), що означало відсутність взагалі будь-якого виявлення державою (власником) волі на відчуження цієї ділянки, дійшла висновку про те, що Дніпропетровська ОДА згідно з частиною 3 статті 388 ЦК України має право на витребування від ОСОБА_15 земельної ділянки, яка вибула з володіння держави поза її волею та була набута у порядку безоплатної приватизації від Піщанської сільської ради, що не мала права відчужувати цю ділянку. При цьому витребування в ОСОБА_15 як земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває під посиленою правовою охороною держави з метою захисту загальних (публічних) інтересів усього суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
Водночас спір у справі № 521/8368/15-ц виник зі спадкових правовідносин, пов'язаних із визнанням квартири відумерлою спадщиною, що не є подібними зі спірними господарськими правовідносинами.
В свою чергу, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в справі № 641/9904/16-ц і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову про витребування від ОСОБА_16 нежитлових приміщень, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 зазначив про наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Покладаючись на добросовісність дій другого продавця, відповідач законним шляхом набув своє майно, є добросовісним набувачем, тому в нього не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, оскільки в діях позивача була наявна воля на передачу майна іншій особі для уникнення звернення стягнення на майно в рахунок кредитних боргів. Тобто волевиявлення власника ґрунтується на вчиненні ним так званого фраудаторного правочину, що свідчить про недобросовісність власника та його зловживання своїми правами.
Натомість в цій господарській справі суди виходили з протилежних фактичних обставин - вибуття спірного нерухомого майна з власності держави поза волею власника, оскільки незаконність його безоплатного відчуження на користь фізичних осіб встановлено судовим рішенням в цивільній справі № 766/13819/19.
30. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах №№ №№ 641/9904/16-ц, 521/8368/15-ц, 183/1617/16, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.
31. З наведених мотивів колегія суддів не бере до уваги необґрунтовані доводи скаржника про те, що в справі № 923/1137/21 наявне відповідне волевиявлення держави як власника, що проявилося в укладенні договору оренди та прийнятті наказів про передачу майна у власність фізичних осіб, а підтвердженням проведення аукціону (земельних торгів) є відповідний протокол, який свідчить про волевиявлення на відчуження земельної ділянки та законність таких дій.
Тим більше, що із судових рішень в цивільній справі № 766/13819/19 вбачається, що протокол земельних торгів у формі аукціону від 20.07.2016 № 16/07/16 стосувався продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 80,5991 га, але аж ніяк не її відчуження державою.
32. Верховний Суд також не бере до уваги безпідставні доводи скаржника про те, що: 1) для витребування в Товариства спірних земельних ділянок на користь Милівської сільради немає будь-яких на те законних підстав, оскільки Сільрада не була власником зазначених земельних ділянок, бо вони належали державі. За таких умов задоволення віндикаційного позову фактично призведе до передачі майна не колишньому власнику майна (державі в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області), а іншій особі, яка гіпотетично могла би отримати право власності на це майно в майбутньому (Милівська сільрада); 2) отже, з позовом про витребування спірного нерухомого майна від добросовісного набувача має право звернутися саме його власник, яким на момент вибуття такого майна (в листопаді 2016 року) була держава в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, позаяк закон не передбачає можливості витребувати майно в добросовісного набувача (в цьому випадку - в Товариства) на користь особи (Сільради), яка лише в майбутньому могла би отримати право власності на це майно, оскільки відповідно до імперативних норм абзаців 1- 10, 12 пункту 24 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній з 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
33. Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення не належать до земель, визначених абзацами 2- 8 пункту 24 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній з 27.05.2021), то колегія суддів вважає у силу прямих вказівок закону, а саме зазначеного пункту ЗК України право власності держави Україна на вказані земельні ділянки перейшло в комунальну власність відповідної місцевої територіальної громади.
Водночас колегія суддів зауважує, що оскільки як станом на час первісного відчуження в листопаді 2016 року, так і станом на 27.05.2021 спірні земельні ділянки знаходилися на території Качкарівської сільради, то суди мали достовірно з'ясувати ті обставини, чи була на час подання позову (в серпні 2021 року) та чи є наразі Милівська сільрада, яку Прокурор зазначив позивачем у цій справі, правонаступником Качкарівської сільради, що має істотне значення для визначення належного суб'єктного складу сторін цього господарського спору, оскільки, по-перше, за змістом статті 388 ЦК України саме легітимний власник вправі витребовувати майно з чужого незаконного володіння в разі його вибуття поза волею власника.
По-друге, відповідно до положень частини 2 статті 327 ЦК України та частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
З огляду на це доводи скаржника про подання Прокурором позову в інтересах неналежного позивача в зв'язку з відсутністю припинення станом на 20.08.2021 Качкарівської сільради як юридичної особи можуть бути належним чином перевірені лише судом першої інстанції при новому розгляді справи (в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна з володіння відповідача), позаяк згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Разом з тим колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, записів про право власності на них і про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства на зазначені земельні ділянки та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
35. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
36. Вміщений в рішенні від 01.12.2021 висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, пред'явлених одночасно з віндикаційною вимогою (в одній позовній заяві), не відповідає правовому висновку щодо питання застосування норм статей 387, 388 ЦК України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.11.2021, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення) у пунктах 84- 87 якої зазначено таке:
"При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову".
37. Крім того, в пункті 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (оприлюднена Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.05.2019, тобто задовго до ухвалення оскаржуваного рішення), предметом позову в якій є водночас вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_17 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності вказаної фізичної особи на земельну ділянку, чітко зазначено, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, тому для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.
38. Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин (предметом позову в якій є скасування записів щодо скасування державної реєстрації права власності та скасування державної реєстрації права власності з припиненням права власності), викладено такі правові висновки:
"Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)".
39. З огляду на те, що постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20 офіційно оприлюднено 17.03.2023, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (19.01.2023), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норм статей 387, 388 ЦК України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, оскільки зазначеному правовому висновку не відповідають висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість і наявність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки.
40. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.
41. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.
42. Оскільки скаржник у частині вимог віндикаційного позову належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в іншій частині задоволених позовних вимог (про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки) касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі частини 4 статті 300 ГПК врахувати висновок щодо неефективності такого способу захисту, як скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності, державної реєстрації права власності на нерухоме майно в разі одночасного заявлення позову про витребування цього майна з чужого незаконного володіння, викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від від 01.03.2023 у справі № 442/3663/20, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню повністю як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки та з передачею справи на новий розгляд в іншій частині позовних вимог (про витребування від ТОВ "Мускатель ЛТД" спірних земельних ділянок на користь держави в особі Милівської сільради) до суду першої інстанції.
43. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
45. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
47. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
48. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, записів про право власності на них і про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства на зазначені земельні ділянки не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.
49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, записів про право власності на них і про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства на зазначені земельні ділянки, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
50. В свою чергу, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про витребування від ТОВ "Мускатель ЛТД" спірних земельних ділянок на користь держави в особі Милівської сільради також не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог.
51. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
52. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Мускатель ЛТД" на спірні земельні ділянки, записів про право власності на них і про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Товариства на зазначені земельні ділянки, а в іншій частині позовних вимог (про витребування від ТОВ "Мускатель ЛТД" спірного нерухомого майна на користь держави в особі Милівської сільради) справу слід передати до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд у цій частині позову.
Розподіл судових витрат
53. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру, а саме про скасування державної реєстрації права власності Товариства на дві земельні ділянки, а в іншій частині позовних вимог (про витребування від Товариства спірних земельних ділянок на користь держави в особі Милівської сільради) справа передається на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області, то керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору в загальній сумі 20 430 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання цих витрат на Херсонську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 923/1137/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" на земельні ділянки площею 40,29995 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0252, та площею 40,29996 га, кадастровий номер 6520681800:03:001:0253, що розташовані на території Качкарівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, на підставі рішень державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 30.05.2018 № 41332259 і № 41332242, та записів про право власності від 26.05.2018 № 26366066 і № 26366049, та про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності вказаного товариства на зазначені земельні ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1538496465206 і 1538508965206, записи про право власності від 26.05.2018 № 26366066 і № 26366049 відповідно.
В іншій частині позовних вимог (про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" зазначених земельних ділянок на користь держави в особі Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області) справу № 923/1137/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мускатель ЛТД" 20 430 (двадцять тисяч чотириста тридцять) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Наказ доручити видати Господарському суду Херсонської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
Н. О. Волковицька