11 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2209/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Коваленко К. О. (адвокат), Шерстюка П. П. (адвокат),
відповідача-1 - Братікової О. П. (адвокат),
відповідача-2 - Глущенка М. М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг Лтд" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 (суддя Желєзна С. П.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 (головуючий - Поліщук Л. В., судді Аленін О. Ю., Богатир К. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрікс А",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг Лтд"
про визнання недійсними договорів та витребування майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У липні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат", М'ясокомбінат, Іпотекодавець, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрікс А" (далі - ТОВ "Атрікс А", Іпотекодержатель, продавець, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг Лтд" (далі - ТОВ "Агроторг Лтд", покупець, відповідач-2) про: 1) визнання недійсними укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу від 26.07.2018 № 1 і № 2, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем за № 1362 і № 1363 (далі - договори купівлі-продажу від 26.07.2018, оспорювані договори купівлі-продажу від 26.07.2018); 2) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору іпотеки від 16.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем за № 647 (далі - договір іпотеки від 16.04.2019, оспорюваний договір іпотеки); 3) витребування з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" об'єкта нерухомого майна - м'ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт Любашівка, вул. Заводська, 20 (далі - спірне майно, предмет іпотеки, м'ясомолочний комплекс), з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 37, 38 Закону України "Про іпотеку", статті 55 Закону України "Про нотаріат".
2. Позовна заява обґрунтовується незаконністю відчуження Іпотекодержателем за оспорюваними договорами купівлі-продажу належного позивачу м'ясомолочного комплексу, переданого в іпотеку за договором іпотеки від 26.11.2007 (далі - договір іпотеки від 26.11.2007), укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") і Закритим акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" (далі - ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат"), правонаступником якого є ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат", оскільки таке відчуження відбулося за істотно заниженою ціною, за відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, необхідність укладення якого передбачена умовами пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007, та без відповідного письмового повідомлення Іпотекодавця про намір продати спірне майно, а також за наявності чинної заборони на його відчуження, зареєстрованої у встановленому законом порядку на підставі постанови про накладення арешту від 05.03.2010, винесеної прокурором Чорноморської транспортної прокуратури.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 15, 16, 203, 215, 216, 319, 321, 330, 387, 388, 572, 575, 627, 629 ЦК України, статей 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку", статей 24, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) відсутність укладеного між ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" та ТОВ "Атрікс А" окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, наявність якого була обов'язковою передумовою для відчуження предмета іпотеки, свідчить про існування правових підстав для визнання недійсними укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу від 26.07.2018, оскільки згідно з умовами договору іпотеки від 26.11.2007 право на позасудове задоволення вимог Іпотекодержателя підлягає реалізації виключно шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, про що його сторонами було чітко погоджено в пункті 5.2 вказаного договору іпотеки; 2) вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею зумовлює задоволення позовної вимоги про витребування предмета іпотеки з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" як законного власника; 3) обтяження спірного майна іпотекою за укладеним між відповідачами договором іпотеки від 16.04.2019 порушує право власності позивача на це нерухоме майно, що в зв'язку з відсутністю припинення іпотеки договором іпотеки від 26.11.2007 є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки.
При цьому суд першої інстанції відхилив доводи ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" про ненаправлення на його адресу повідомлення про намір продати предмет іпотеки, оскільки такі доводи позивача спростовуються наявною в матеріалах справи вимогою про усунення порушень від 12.06.2018 та доказами її отримання Іпотекодавцем.
Також місцевий господарський суд не взяв до уваги аргументи М'ясокомбінату про продаж Іпотекодержателем предмета іпотеки за заниженою ціною, оскільки за змістом статті 38 Закону України "Про іпотеку" відсутність згоди між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо ціни продажу предмета іпотеки є підставою для відшкодування іпотекодавцю збитків, тобто не є достатньою та самостійною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновок суду першої інстанції про проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Агроторг Лтд" на м'ясомолочний комплекс за наявності чинної заборони на відчуження спірного майна (арешту на предмет іпотеки, накладеного згідно з постановою слідчого прокурора Чорноморської транспортної прокуратури від 05.03.2010), спочатку зазначив, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні зареєстровані заборони відчуження м'ясомолочного комплексу, однак у подальшому підсумував, що сама по собі обставина проведення державної реєстрації за відсутності зареєстрованих заборон відчуження спірного майна не впливає на загальний висновок про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.07.2018 як таких, що укладені відповідачами за відсутності укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як того вимагає пункт 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Агроторг Лтд" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що суди не врахували висновків щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 і від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 08.10.2020 у справі № 916/1031/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 641/3851/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 31.01.2019 у справі № 562/2260/15-ц.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її відхилити з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 касаційну скаргу ТОВ "Агроторг Лтд" у справі № 916/2209/21 передано колегії суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Дроботова Т. Б.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 916/2209/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агроторг Лтд" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/2209/21 і призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 14.03.2023.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 у зв'язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному визначено у справі № 916/2209/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Агроторг Лтд" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/2209/21 до 04.04.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 розгляд касаційної скарги ТОВ "Агроторг Лтд" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/2209/21 відкладено на 11.04.2023.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2007 у справі № 4/245-07-6280 позовні вимоги ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" задоволено. Зобов'язано Комунальне підприємство "Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвати право власності ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" на об'єкт нерухомого майна, а саме м'ясомолочний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
Право власності на м'ясомолочний комплекс зареєстровано за ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат", що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.11.2007 № 16796135, а також інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2014 № 22087778.
10. 26.11.2007 між АТ "УкрСиббанк" (банк) і ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" (позичальник) укладено кредитний договір № 11257851000, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1 якого банк зобов'язується надати, а позичальник зобов'язується прийняти та повернути банку кредит у сумі ліміту кредиту, яка складає 1000000 грн. Надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 26.11.2007 по 26.11.2010. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язується повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 26.11.2010, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору у випадках, передбачених договором. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок банку, вказаний у договорі. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у договорі рахунок банку. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором банком, серед іншого, прийнято в заставу об'єкт нерухомості, а саме нежилі приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
11. 26.11.2007 між АТ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) і ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (зареєстровано в реєстрі за № 2724), за умовами умов пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю таке нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Заводська, 20, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення суду в справі № 4/245-07-6280 та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером № 19995156 та записано в реєстраційну книгу за № 20, номер запису 86-86, номер витягу 16796135, і не має жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки. Ринкова вартість предмета іпотеки згідно із звітом суб'єкта оціночної діяльності становить 2 035 605 грн. Іпотекодержатель має право на усі передбачені законодавством України права іпотекодержателя, а також вимагати від іпотекодавця дотримання прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України "Про іпотеку". Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом; у разі ліквідації юридичної особи - іпотекодавця. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку"; з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку".
Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.3, 6.1 договору іпотеки від 26.11.2007 сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (підпункт 5.2.1); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (підпункт 5.2.2). Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов'язань за договором, що обумовлюють основне зобов'язання.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.06.2018 № 126757694 вбачається, що 26.03.2010 до реєстру заборон було внесено запис про накладення арешту на предмет іпотеки, який належав ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" згідно з постановою про накладення арешту від 05.03.2010, винесеною слідчим прокурором Чорноморської транспортної прокуратури Корсак М. В.
12. 08.12.2011 між АТ "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір купівлі-продажу прав за кредитами, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000 перейшло до ПАТ "Дельта Банк".
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийняла рішення № 51, яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначення уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.04.2018 затверджено умови продажу права вимоги за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000.
З протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-04-27-000176-a вбачається, що переможцем проведених 25.05.2018 електронних торгів з придбання активу (лоту), а саме права вимоги за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000, в забезпечення виконання зобов'язань за яким в іпотеку було передано спірне майно, було визнано ТОВ "Атрікс А".
13. 12.06.2018 між ПАТ "Дельта Банк" (продавець) та ТОВ "Атрікс А" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 624/К, за умовами пунктів 1.1, 3.1, 5.6 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору; право оскаржувати недійсність або припинення прав вимоги, а також припиненняліквідацію будь-якого з боржників у судовому та позасудовому порядках; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника прав вимоги та/або кредитора за правами вимоги, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців боржників тощо; право власності на права вимоги, а також інші права кредитора за правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації боржника, на підставі цього договору; право набути у власність, гроші та/або майно на підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору, або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності укладених договорів тощо; інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги (далі - майнові права). За продаж майнових прав за цим договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 1 401 414,37 грн. Ціна договору сплачується покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін.
З додатку до договору купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 № 624/К вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" відступив на користь ТОВ "Атрікс А" права вимоги виконання ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" зобов'язань за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000, а також права вимоги за іпотечним договором від 26.11.2007 та договорами поруки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором.
12.06.2018 між ПАТ "Дельта Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Атрікс А" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого визначено, що на умовах цього договору, договору купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 № 624/К та на підставі протоколу електронного аукціону від 25.05.2018 № UA-ЕА-2018-04-27-000176-а первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 26.11.2007 з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу Одеської області Бобошко Н. Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 2724, укладеним між АТ "УкрСиббанк" та ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" як забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000, право вимоги за яким перейшло до АТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між АТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк", посвідченого 19.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2956. Моментом переходу прав вимоги за договором іпотеки від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя є момент підписання цього договору уповноваженими представниками сторін та його нотаріального посвідчення.
Договір про відступлення права вимоги від 12.06.2018 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антоновою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 592.
12.06.2018 ТОВ "Атрікс А" звернулось до ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" із вимогою про усунення порушень, за змістом якої відповідач просив сплатити заборгованість за кредитним договором від 26.11.2007 № 11257851000 у загальному розмірі 1 693 103,22 грн, а також пеню, штрафні санкції та комісію, які будуть нараховані ТОВ "Атрікс А". При цьому відповідач-1 з посиланням на перехід до нього прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.11.2007 попередив позивача, що, у випадку невиконання ним взятих на себе зобов'язань, ТОВ "Атрікс А" будуть вжиті заходи з метою звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Вимогу про усунення порушень від 12.06.2018 було направлено Іпотекодержателем на адресу ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" та вручена останньому 16.06.2018, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
14. 26.07.2018 між ТОВ "Атрікс А" (продавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами пунктів 1.1, 2.1- 2.3 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність 1/2 частку, що складає одну другу ідеальну частку права власності на м'ясомолочний комплекс загальною площею 5794,9 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20, та сплачує за неї ціну, визначену в цьому договорі. Вартість нерухомості відповідно до висновку про вартість майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація незалежних експертів України" (далі - ТОВ "Асоціація незалежних експертів України") 25.07.2018, становить 1 999 985 грн, відповідно вартість 1/2 частки відчужуваної нерухомості становить 999 992,50 грн; ціна договору становить 999 992,50 грн; договірна ціна сплачується покупцем продавцю в національній валюті України - гривні протягом 1 (одного) року, а саме в строк до 25.07.2019 шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок продавця, реквізити якого вказані в пункті 5 цього договору.
26.07.2018 між ТОВ "Атрікс А" (продавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2, за умовами пунктів 1.1, 2.1- 2.3 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність 1/2 частку, що складає одну другу ідеальну частку права власності на м'ясомолочний комплекс загальною площею 5794,9 м2, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20, та сплачує за неї ціну, визначену в цьому договорі. Вартість нерухомості відповідно до висновку про вартість майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація незалежних експертів України" (далі - ТОВ "Асоціація незалежних експертів України") 25.07.2018, становить 1 999 985 грн, відповідно вартість 1/2 частки відчужуваної нерухомості становить 999 992,50 грн; ціна договору становить 999 992,50 грн; договірна ціна сплачується покупцем продавцю в національній валюті України - гривні протягом 1 (одного) року, а саме в строк до 25.07.2019 шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок продавця, реквізити якого вказані в пункті 5 цього договору.
У преамбулах договорів купівлі-продажу від 26.07.2018 зазначено, що ТОВ "Атрікс А" виступає іпотекодержателем за договором іпотеки від 26.11.2007, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені.
Ринкову вартість м'ясомолочного комплексу визначено ТОВ "Асоціація незалежних експертів України", що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком про вартість майна від 25.07.2018.
15. З наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що: станом на 25.07.2018 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був наявний запис про накладення арешту на предмет іпотеки, який належав ПАТ "Одеський м'ясокомбінат", згідно з постановою про накладення арешту від 05.03.2010, винесеною слідчим прокурором Чорноморської транспортної прокуратури Корсак М. В. (інформаційна довідка від 25.07.2018 № 132050960); станом на 26.07.2018 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні зареєстровані заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 26.07.2018 № 132297743).
26.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про проведення державної реєстрації права власності на м'ясомолочний комплекс за ТОВ "Агроторг Лтд" на підставі договорів купівлі-продажу від 26.07.2018 (інформаційна довідка від 06.08.2018 № 133304140).
16. 01.08.2018 між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (орендодавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (орендар) укладено договір оренди обладнання, за умовами якого орендарю було передано у користування обладнання молочного цеху, яке розташоване за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
01.08.2018 між Державною судноплавною компанією "Чорноморське морське пароплавство" (поклажодавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого зберігачем було прийнято зобов'язання щодо відповідального безоплатного зберігання обладнання м'ясного цеху, яке розташоване за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
02.08.2018 між Любашівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 21.07.2017 № 33, згідно з якою орендаря (ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат") за цим договором було замінено на ТОВ "Агроторг Лтд" у зв'язку з переходом до відповідача-2 права власності на м'ясомолочний комплекс.
02.08.2018 між Любашівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Агроторг Лтд" (орендар) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 21.07.2017 № 34, відповідно до якої орендаря за цим договором було замінено з ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" на ТОВ "Агроторг Лтд" у зв'язку з переходом права власності на м'ясомолочний комплекс до відповідача-2.
17.08.2018 між ТОВ "Агроторг Лтд" (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріан Буд" (підрядник) укладено договір № 17/08/2018, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи на об'єкті замовника, який розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агроторг Лтд" було укладено низку різних господарських договорів: договори поставки, виконання робіт, постачання природного газу для споживача, що не є побутовим, підряду, про надання послуг.
16.10.2018 Любашівське районне бюро технічної інвентаризації на замовлення ТОВ "Агроторг Лтд" виготовило технічний паспорт на м'ясомолочний комплекс.
09.11.2018 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області видало відповідачу-2 експлуатаційний дозвіл на виробництво молочних продуктів.
17. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 закрито провадження у справі № 916/4634/14 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ЗАТ "Одеський м'ясокомбінат" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 у справі № 910/6517/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 та постановою Верховного Суду від 28.04.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" до ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Атрікс А" про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2018 № 624/К та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.06.2018, укладених між відповідачами.
18. 16.04.2019 між ТОВ "Агроторг Лтд" (позичальник) і ТОВ "Атрікс А" (позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 16/04/19-А, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується її повернути у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Розмір поворотної фінансової допомоги становить 100 000 грн.
16.04.2019 між ТОВ "Агроторг Лтд" (іпотекодавець) і ТОВ "Атрікс А" (іпотекодержатель) укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання останній передає в іпотеку нерухоме майно. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання ТОВ "Агроторг Лтд" зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 16.04.2019 № 16/04/19-А. В іпотеку передається м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, смт Любашівка, вул. Заводська, 20.
19. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.07.2021 № 266608281 вбачається, що право власності на м'ясомолочний комплекс зареєстровано за ТОВ "Агроторг Лтд". При цьому до вказаного реєстру також внесено запис про державну реєстрацію іпотеки на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 16.04.2019, укладеного між ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд".
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
21. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність укладеного між ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" та ТОВ "Атрікс А" окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, наявність якого була обов'язковою передумовою для відчуження предмета іпотеки, що свідчить про існування правових підстав для визнання недійсними укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу від 26.07.2018, оскільки згідно з умовами пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007 право на позасудове задоволення вимог Іпотекодержателя підлягає реалізації виключно шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц).
22. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
23. Відповідно до частин 1- 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в первісній редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 26.11.2007) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Таким чином, диспозитивна норма частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" допускає можливість альтернативного визначення сторонами в договорі іпотеки підстав позасудового звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки: 1) згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке (застереження) має міститися безпосередньо в іпотечному договорі; 2) згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який (договір) може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
24. Згідно з частинами 1-5, 9 статті 38 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки від 26.11.2007) якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.
25. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
26. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено визнання недійсним пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007, яким єдиною підставою позасудового звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки визначено окремий нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем.
27. Водночас з матеріалів справи вбачається та судами достовірно встановлено, що в пункті 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007 його сторони погодили можливість реалізації двох способів позасудового задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених статтями 37 і 38 Закону України "Про іпотеку", виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
28. За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі домовленість сторін за договором іпотеки від 26.11.2007 про можливість задоволення вимог іпотекодержателя (звернення стягнення на предмет іпотеки) шляхом позасудового врегулювання, яка визначена в пункті 5.1 вказаного договору, не є в розумінні положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому в силу пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007, що узгоджується з принципом свободи договору, право Іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в позасудовому випадку може бути реалізовано лише у випадку укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якого між позивачем і відповідачем-2 в дійсності не було укладено.
29. Оскільки відповідачами не спростовано встановлений судами факт неукладення між позивачем і відповідачем-1 окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а безпосередньо в договорі іпотеки від 26.11.2007 не міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, то колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.07.2018 як таких, що укладені відповідачами щодо предмета іпотеки з порушенням вимог статей 33, 36 Закону України "Про іпотеку".
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
30. Відповідач-1 у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 і від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, від 08.10.2020 у справі № 916/1031/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 641/3851/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 31.01.2019 у справі № 562/2260/15-ц, з огляду на таке.
32. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
33. Ухвалюючи постанову від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира площею 37,10 м2 за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва, 28, кв. 111, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України від 03.06.2014 № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII), у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ КБ "ПриватБанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 23.04.2008, укладеного в іноземній валюті.
Водночас у зазначеній постанові сформульовано, зокрема, такі правові висновки щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку":
"…згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору".
34. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин: 1) договір іпотеки від 19.10.2006 № 3449 фактично не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке б відповідало вимогам статей 35- 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) з тексту договору неможливо встановити чітко визначений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, умови та порядок його застосування.
Під час вирішення спору в цій справі (№ 916/2209/21) суди також встановили обставини відсутності безпосередньо в договорі іпотеки від 26.11.2007 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що свідчить про подібність іпотечних правовідносин у цивільній справі № 638/20000/16-ц і господарській справі, що наразі розглядається.
35. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц, достовірно встановлено та скаржником не спростовано як недоведеність укладення між ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" та ТОВ "Атрікс А" окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, наявність якого згідно з пунктом 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007 є обов'язковою передумовою для відчуження предмета іпотеки, так і відсутність безпосередньо в договорі іпотеки від 26.11.2007 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що в сукупності свідчить про існування правових підстав для визнання недійсними укладених між відповідачами договорів купівлі-продажу від 26.07.2018, то колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами якраз було враховано висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 і від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, хоча й без прямого посилання на зазначені висновки.
Наведеним повністю спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що, виходячи зі змісту частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в укладеному іпотечному договорі, прирівнюється за своїми правовими наслідками до укладеного окремо договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в зв'язку з чим укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у такому випадку є необов'язковим.
36. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 і від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.
37. Колегія суддів не бере до уваги безпредметні доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18, оскільки, по-перше, зазначені аргументи відповідача-2 зводяться виключно до цитування положень частин 1- 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" (див. пункти 94, 95 зазначеної постанови Верховного Суду), але аж ніяк не до обґрунтування того, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального права не було враховано судами попередніх інстанцій.
По-друге, зміст постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 911/1850/18 (зі спору про звернення за рішенням суду стягнення на предмет іпотеки, в якому особи іпотекодавця та боржників є різними), переконливо свідчить, що в ній сформульовано саме висновок щодо комплексного застосування норм частини 4 статті 36 та статей 37, 39 Закону України "Про іпотеку" (див. пункти 98, 110, 119 зазначеної постанови), якими не регулюються спірні правовідносини в цій справі (№ 916/2209/21), що пов'язані із застосуванням відповідачем-1 позасудового способу задоволення своїх вимог. Натомість вказана постанова Верховного Суду не містить жодного висновку щодо застосування норм частин 1- 3 статті 36 і статті 38 Закону України "Про іпотеку", якими регулюються спірні правовідносини в цій справі.
38. Що стосується постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 916/1031/19 та постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 641/3851/16-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 31.01.2019 у справі № 562/2260/15-ц, то скаржник фактично посилається на неврахування судами сформульованого в зазначених постановах висновку щодо застосування положень статті 204 ЦК України, а саме ухвалення судом рішення про припинення договору іпотеки чи визнання його недійсним, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, і такий договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Проте, на відміну від зазначених справ, з матеріалів справи № 916/2209/21 не вбачається, що судами не встановлено та скаржником не доведено ухвалення в інших справах судових рішень про припинення іпотеки за договором іпотеки від 26.11.2007 або про визнання цього договору недійсним з подальшим скасуванням відповідних судових рішень як незаконних. Більше того, під час вирішення цього спору суди якраз виходили з презумпції правомірності пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007, згідно з яким його сторони погодили можливість реалізації двох способів позасудового задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених статтями 37 і 38 Закону України "Про іпотеку", виключно на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, в зазначених постановах Верховного Суду взагалі не міститься висновку щодо застосування норм частин 1- 3 статті 36 і статті 38 Закону України "Про іпотеку", якими регулюються спірні правовідносини в цій справі, та при цьому скаржник жодним чином не обґрунтував, як викладений у них висновок щодо застосування статті 204 ЦК України може вплинути на вирішення цього господарського спору та спростувати висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
39. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах №№ 911/1850/18, 916/1031/19 641/3851/16-ц, 643/12557/16-ц, 562/2260/15-ц на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.
40. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування норм статей 36, 38 Закону України "Про іпотеку", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 і від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц, на неврахуванні яких (висновків) помилково наголошує скаржник.
Водночас суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення цілком правомірно врахував висновок щодо застосування норм статей 33, 36 Закону України "Про іпотеку", викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц зі спору, що виник з подібних правовідносин, а саме з огляду на встановлені судами обставини неукладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого в іпотекодержателя може виникати право власності на предмет іпотеки, як того вимагають підпункти 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки від 10.07.2008, та які є аналогічними за змістом з підпунктами 5.2.1, 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки від 26.11.2007, на підставі якого виникли спірні правовідносини в цій справі (№ 916/2209/21).
41. Разом з тим відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
42. Так, у пунктах 108- 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки:
"Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".
43. З огляду на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) офіційно оприлюднено 20.01.2023, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (21.12.2022), суд касаційної інстанції вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування при вирішенні цього господарського спору висновку щодо застосування норм статей 387, 388 ЦК України в подібних іпотечних правовідносинах.
44. Адже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності договірних відносин між позивачем як законним власником та відповідачем-2 як володільцем спірного майна (його набувачем), колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовної вимоги про витребування м'ясомолочного комплексу з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат", так як у спірних правовідносинах власник правомірно заявив віндикаційну вимогу, яка є ефективним речово-правовим способом захисту прав власника.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, зважаючи на укладення відповідачами оспорюваних договорів купівлі-продажу та іпотеки з порушенням статей 33, 36 Закону України "Про іпотеку", дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання цих правочинів недійсними та витребування спірного майна з володіння відповідача-2 на користь законного власника - Іпотекодавця.
45. З наведених раніше мотивів колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову повністю.
48. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
49. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позову в повному обсязі, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг Лтд" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/2209/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай