19 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1004/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС" від 06.04.2023 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача у справі
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА",
код ЄДРПОУ 44425660, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, м. Київ, 04080
e-mail: info@aclogistic.ua;
Відповідач: Приватне підприємство "ДІАЛОГ ПЛЮС",
код ЄДРПОУ 37418576, пр-т Л. Лук'яненка (Рокоссовського), 60, кв.81, м. Чернігів, 14034
e-mail: pp-dialog@ukr.net;
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ",
код ЄДРПОУ 32858983, місцезнаходження: вул. Соборності, 125, смт. Козелець, Чернігівська обл., 17000;
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БФІ СЕРВІС",
ЄДРПОУ 41932462, місцезнаходження: вул. Є. Гедройця, 6, кім. 25А, м. Київ, 03150
Предмет спору: про стягнення 633 341,88 грн збитків
Представники учасників справи:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Матвійчук А.С.;
від третьої особи-1: не прибув;
від третьої особи-2 не прибув;
В провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/1004/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА" до Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БФІ СЕРВІС", про стягнення 633 341,88 грн збитків.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2023 у справі №927/1004/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА" залишено без розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив стягнути з позивача на підставі ст.ст. 126, 129 ГПК України 23 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву на позовну заяву додано копії Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №12/12/22 від 12.12.2022, рахунку на оплату №142 від 12.12.2022, платіжного доручення №900024915 від 12.12.2022
06.04.2023 на адресу суду надійшла заява Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС" від 06.04.2023 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 23 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано акт надання послуг № 57 від 04.04.2023 на суму 23 000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.04.2023 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 19.04.2023. Попереджено сторін, що неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.
18.04.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких позивач просить у задоволенні заяви відмовити, оскільки представник позивача в законний спосіб реалізував своє право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також право на ознайомлення з матеріалами справи та право, передбачене ч.3 ст.196 ГПК України. Відповідач не довів, чи діяв позивач недобросовісно; чи мав позивач на меті протиправну мету - ущемлення прав і інтересів відповідача; чи були дії позивача умисними та якій ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Заперечення позивача долучено до матеріалів справи.
У судове засідання 19.04.2023 позивач та треті особи не прибули.
Представник відповідача підтримала вимоги і доводи заяви про компенсацію судових витрат.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За приписами ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 12.12.2022 між Приватним підприємством «Діалог Плюс» (Замовник) та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АЙК??Ю ГРУП» (Адвокатське об'єднання) укладено Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №12/12/2022 (далі - Договір)(т.1, а.с. 216-217).
За умовами п. 1.1.Договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), зокрема: надання усних юридичних консультацій, складання та подання відзиву на позовну заяву до Господарського суду Чернігівської області по справі №927/1004/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА" до Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС" про стягнення 633 341,88 грн збитків, участь у судових засіданнях по справі №927/1004/22 (в тому числі в режимі відеоконференції) у Господарському суді Чернігівської області без обмеження по їх кількості та часу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору вартість послуг, за даним Договором складає 23000,00 грн. Замовник зобов'язаний здійснити оплату вартості послуг протягом 3 банківських днів, з моменту підписання цього Договору.
Здача-прийманий наданих юридичних послуг за цим Договором оформлюється Актами здачі-приймання послуг. Після надання обумовлених Сторонами певного обсягу юридичних послуг за цим Договором Адвокатське об'єднання надає або направляє поштою Замовнику підписані Акти здачі-прийняття наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом трьох днів з дати отримання відповідного Акту, підписати його та повернути один примірник Адвокатському об'єднанню, у випадку належного надання послуг; або надати письмово мотивовану відмову під підписання вищевказаних Актів з обов'язковим зазначенням причин непідписання (п.п.4.1, 4.2 Договору).
Згідно з п.5.1. Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 12 грудня 2023 року включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами взятих на себе обов'язків за цим Договором в період його дії.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду копії: акта надання послуг №57 від 04.04.2023 на суму 23 000,00 грн (т.2, а.с. 146), рахунку на оплату №142 від 12.12.2022 (т.1 а.с. 218) та платіжного доручення №900024915 від 12.12.2022 на суму 23 000,00 грн (т.1 а.с. 219).
Інтереси відповідача у даній справі представляла адвокат Матвійчук А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №001035 від 16.04.2021) на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1042809 від 28.12.2022.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належним чином надання Адвокатським об'єднанням в особі адвоката Матвійчук А.С. правничої (правової) допомоги відповідачу в розмірі 23 000,00 грн при розгляді справи № 927/1004/22.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ШПК України).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2023 у справі №927/1004/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА" до Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БФІ СЕРВІС", про стягнення 633 341,88 грн збитків, залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв'язку із неявкою повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача належним чином оформлених заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, що перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.
Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною. За приписами вказаної норми відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
При цьому стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Слід зазначити, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №924/804/20.
Обґрунтовуючи заяву про компенсацію судових витрат відповідач посилається на те, що ним було дотримано усі умови, необхідні для відшкодування судових витрат, у відзиві на позов вказано попередній (орієнтований) розрахунок розміру судових витрат. Позов залишено без розгляду у зв'язку із необґрунтованою неявкою позивача, вказані необґрунтовані дії позивача спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що є зловживанням процесуальними правами відповідно до п.1 ч.2 ст.43 ГПК України.
Компенсація понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою та підлягає застосуванню у даному випадку, є встановлення необґрунтованих дій позивача.
Пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Водночас названий Кодекс не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч. 5 ст. 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав; близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
Також суд враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №905/121/19, від 13.05.2021 зі справи №910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи №902/136/21, від 18.01.2022 зі справи №922/2017/17).
Отже, обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Господарським процесуальним законом встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою (п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи №916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 зі справи №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
Отже неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Судом встановлено, що позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце як підготовчих засідань, так і судових засідань з розгляду справи по суті, явка позивача у судове засідання 04.04.2023 була визнана обов'язковою, однак позивач жодного разу не з'явився у призначені судові засідання, не повідомив суд про поважні причини своєї неявки в судові засідання та не надав своєчасно та належним чином оформлених заяв про розгляд справи за його відсутності.
Вищевикладене свідчить про зловживання позивачем та його представником процесуальними правами відповідно до п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України і спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
Таким чином, поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку про безпідставність викладених в запереченнях позивача на заяву відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу аргументів позивача щодо реалізації своїх прав у законний спосіб при розгляді справи №927/1004/22.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд, керуючись частиною 6 статті 130 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування документально підтверджених витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.
За таких обставин, заява Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС" від 06.04.2023 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).
Із аналізу змісту ст. 244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
Оскільки первісним судовим актом є ухвала про залишення позову без розгляду, то додатковим судовим актом, яким вирішено питання про судові витрати в даному випадку є додаткова ухвала.
Керуючись ст. 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Приватного підприємства "ДІАЛОГ ПЛЮС" від 06.04.2023 про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ЛОГІСТІК УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 44425660, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, м. Київ, 04080) на користь Приватного підприємство "ДІАЛОГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37418576, пр-т Л. Лук'яненка (Рокоссовського), 60, кв.81, м. Чернігів, 14034) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00 грн.
Видати наказ.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.04.2023.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Cуддя В.В. Моцьор