18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 квітня 2023 року Справа № 925/989/22
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від позивача - Чехівський Я.О. - представник за довіреністю,
від першого відповідача - представник не з'явився,
від другого відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси
до 1. державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг
виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко
Ірини Сергіївни, м. Золотоноша, Черкаська область;
2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,
м. Черкаси
про скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна
та припинення речових прав
До Господарського суду Черкаської області звернулася з позовом Черкаська міська рада до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним №54468840 від 07 жовтня 2020 року про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об'єкт.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 03 листопада 2022 року.
Витребувано у виконавчого комітету Золотоніської міської ради належним чином засвідчені копії рішення державного реєстратора індексний №54468840 від 07 жовтня 2020 року та документів, які стали підставою для його прийняття, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101.
Ухвалою суду від 03 листопада 2022 року клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 01 грудня 2022 року. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Витребувано у державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни належним чином засвідчені копії рішення державного реєстратора індексний №54468840 від 07 жовтня 2020 року та документів, які стали підставою для його прийняття, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101.
Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено.
Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 05 січня 2023 року.
Судове засідання призначене на 11 год. 30 хв. 05 січня 2023 року не відбулося, у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.
Ухвалою суду від 05 січня 2023 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 27 січня 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 27 січня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 03 лютого 2023 року.
27 січня 2023 року від другого відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 169 ГПК України суд вирішив розглянути клопотання про закриття провадження у справі за наслідками з'ясування всіх обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті.
В судовому засіданні, яке відбулося 03 лютого 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 10 лютого 2023 року, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Водночас, судове засідання призначене на 10 год. 00 хв. 10 лютого 2023 року не відбулося, у зв'язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час також повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 10 лютого 2023 року призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 17 лютого 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 17 лютого 2023 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 год. 30 хв. 16 березня 2023 року.
Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року заяву Черкаської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову Черкаської міської ради до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі справи №925/989/22 шляхом:
- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) вчиняти відчуження в будь-який спосіб, передачі в заставу, оформлення поручительства по власним зобов'язанням або зобов'язанням інших осіб, або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням загальною площею 50,1 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101;
- заборони будь-якому суб'єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення загальною площею 50,1 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101.
В решті заяву Черкаської міської ради залишено без задоволення.
В судовому засіданні, яке відбулося 16 березня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 22 березня 2023 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 22 березня 2023 року перед судовими дебатами суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 03 квітня 2023 року.
29 березня 2023 року від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до суду надійшла письмова заява про відвід судді Васяновича А.В.
Ухвалою суду від 29 березня 2023 року питання про відвід судді Васяновича А.В. від розгляду справи №925/989/22 передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2023 року заяву про відвід розподілено судді Боровику С.С.
Ухвалою суду від 30 березня 2023 року у задоволенні заяви представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Васяновича А.В. у справі №925/989/22 відмовлено.
28 березня 2023 року від позивача надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року занесеною до протоколу судового засідання заяву позивача залишено без задоволення.
В судовому засіданні, яке відбулося 03 квітня 2023 року суд задовольнив клопотання другого відповідача та відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 17 квітня 2023 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, перший відповідач про причини неявки суд не повідомив.
Від другого відповідача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
В зв'язку з чим суд залишив без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи по суті.
Відповідачі відзивів на позов суду не надали.
В минулих судових засіданнях представник другого відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у клопотанні про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні, яке відбулося 17 квітня 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/989/22.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішення про державну реєстрацію права власності тимчасової споруди у якості нежитлової будівлі (нерухомого майна) було прийнято державним реєстратором з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для його скасування.
При цьому, позивач вказує, що реєстрація тимчасової споруди, як об'єкту нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника земельної ділянки на якій розміщено нежитлову будівлю.
З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася із заявою вх. №01-27/26823 від 29 травня 2020 року про визначення відповідності намірів розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_3 (в комплексі з зупинкою громадського транспорту)
Листом-повідомлення вих. №01-27/26823 від 21 липня 2020 року Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради повідомило, що не заперечує можливість розміщення існуючого торговельного павільйону в комплексі із зупинкою громадського транспорту по АДРЕСА_3 .
25 серпня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася із заявою вх. №01-28/47368 від 25 серпня 2020 року про оформлення (переоформлення) паспорту прив'язки тимчасової споруди.
28 серпня 2020 року Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було оформлено паспорт прив'язки тимчасової споруди за №930.
Державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною прийнято рішення за індексним №54468840 від 07 жовтня 2020 року про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за другим відповідачем на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 38559211, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101.
Позивач стверджує, що другому відповідачу не надавалося містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Крім того, другому відповідачу не надавалося у власність або користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 для забудови.
Жодному об'єкту нерухомого майна не присвоювалася адреса - “ АДРЕСА_1 ” (т.1 а.с.29).
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Черкаської міської ради як розпорядника земель м. Черкаси із заявою вх.№01- 06/28034 від 30 серпня 2022 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0064 га під торговельний павільйон.
Згідно з проектом тимчасової споруди (т.1 а.с.24-28), павільйон представляє собою стаціонарну тимчасову споруду, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, виконується з полегшених конструкцій та встановлюється без влаштування фундаментів. За призначенням об'єкт відноситься до громадських, зокрема, павільйон - для продажу продтоварів, зупинка - для очікування транспорту, не є об'єктом масового перебування людей.
Згідно акту від 22 вересня 2022 року (т.1 а.с.30) в ході перевірки встановлено, що на АДРЕСА_4 розміщена тимчасова споруда (зупиночний комплекс), яка складається з торгівельного павільйону та накриття. Інші окремо розташовані споруди за вказаною адресою відсутні. Орієнтовні розміри торгівельного павільйону становлять: довжина - 5,4 м, ширина - 2,8 м. Тимчасова споруда виготовлена з металу без улаштування фундаменту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, однією із засад державної реєстрації прав на нерухоме майно є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Частина 1 ст. 5 вищевказаного Закону (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) визначає, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Приписами ст. 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507 міститься визначення терміну “будівля”, їх перелік та класифікація - тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.
Відповідно до наказу Мінекономіки “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів” від 28 липня 2004 року №281 “Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-23:2009” торговельний павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.
Згідно п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Таким чином, Порядком визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.
Підставою для прийняття рішення за індексним №54468840 від 07 жовтня 2020 року та первинної державної реєстрації права власності з відкриттям розділу у ДРРП на приміщення (тимчасову споруду) за другим відповідачем став виключно паспорт прив'язки тимчасової споруди за №930 виданий 28 серпня 2020 року.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” під час вчинення реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
• відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
• відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
• відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
• наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
• наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Суд дійшов висновку, що другим відповідачем для проведення державної реєстрації права власності не було надано державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі і, які б свідчили про виникнення права власності саме на нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об'єкт за другим відповідачем.
Зазначені обставини свідчать, що державна реєстрація права власності проведена реєстратором за відсутності обов'язкових і необхідних документів. Відтак, тимчасова споруда не могла бути зареєстрована державним реєстратором, як об'єкт нерухомого майна.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в редакції Закону чинного на момент прийняття спірного рішення) підстави для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності за другим відповідачем на будівлю торговельного павільйону, загальною площею 50,1 кв. м, що знаходиться по за адресою АДРЕСА_1 (як об'єкт нерухомого майна) прийнято із порушенням Закону.
Надані другим відповідачем документи для проведення державної реєстрації, не підтверджують набуття ним права власності на зареєстрований об'єкт, як нерухомість та не відповідають переліку, зазначеному у п. 41 Порядку.
Державна реєстрація права власності державним реєстратором проведена за відсутності, зокрема: документів, що підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; дозвільних документів на будівництво, документів на підтвердження прийняття об'єкта в експлуатацію.
Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідачами не було надано суду належні та допустимі докази, що підтверджують законність прийняття першим відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Наявність зареєстрованого права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 50,1 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Черкаської міської ради як власника землі, який наділений повноваженнями вільно розпоряджатися своєю власністю, та свідчить про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора.
При цьому судом було також враховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.
Положення Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” регламентують процедуру внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями вищезазначеного Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.
З урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Щодо вимоги про одночасне припинення речових прав ОСОБА_1 на вказаний об'єкт нерухомого майна та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об'єкт, судом враховано наступне:
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Отже, речові права ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 50,1 кв.м. як на об'єкт нерухомого майна в разі скасування судом рішення державного реєстратора припиняються в силу прямої вказівки в Законі і для цього не потрібно окремого судового рішення.
Отже, в цій частині позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання другого відповідача про закриття провадження у справі судом враховано наступне:
У своєму клопотанні другий відповідач зазначав, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав власника землі, при цьому позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є такими, що виникли під час здійснення відповідачем господарської діяльності.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 227258883 від 07 жовтня 2020 року нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 .
Таким чином, держава визнала, що власником об'єкта нерухомого майна, щодо якого позивач вимагає скасування державної реєстрації, є громадянка України - ОСОБА_1 .
Вищенаведені факти у сукупності не дозволяють розглядати спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 як спір з суб'єктом господарювання, оскільки під час реєстрації права власності громадянка ОСОБА_1 не виступала як фізична особа - підприємець, а відповідно правовідносини з реєстрації права власності не є такими, що виникли при здійсненні ОСОБА_1 господарської діяльності.
Другий відповідач не заперечує того факту, що 05 жовтня 1995 року останній набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності - підприємця, дата запису: 01 вересня 2004 року, номер запису: 20260170000000575, але ця обставина ще не доводить, що в спірних правовідносинах другий відповідач виступає як суб'єкт господарювання.
Позивачем не надано жодного доказу, що нежитлове приміщення, торгівельний павільйон загальною площею 50,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 використовується другим відповідачем як суб'єктом господарювання для здійснення господарської діяльності.
Другий відповідач категорично заперечує факт використання торгівельного павільйону загальною площею 50,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ним як суб'єктом господарювання для здійснення господарської діяльності.
Громадянка України ОСОБА_1 є фізичною особою, що не виступає у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та не здійснює використання нежитлового приміщення, торгівельного павільйону для здійснення господарської діяльності, що підтверджується договором позички від 01 березня 2022 року та актом приймання-передачі від 01 березня 2022 року.
Таким чином, за змістом спірних правовідносин та суб'єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, є цивільне.
Отже, спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі № 925/989/22 повинно бути закрите.
У запереченні на клопотання про закриття провадження у справі позивач вказував, що тимчасова споруда, на яку другим відповідачем зареєстровано право власності, на підставі паспорту прив'язки ТС №930 від 28 серпня 2020 року може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, що виключає її застосування для власних особистих та/або побутових потреб, а відтак і виключає “цивілістичний” характер спірних правовідносин.
Експлуатація тимчасових споруд може здійснюватися виключно суб'єктами господарювання в цілях підприємницької діяльності.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2018 року по справі №920/1275/16 зазначив, що враховуючи наведене, чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 травня 2018 року по справі №807/779/17.
Доводи другого відповідача про факт реєстрації права власності на об'єкт за відповідачем як за фізичною особою без прив'язки до статусу підприємця не заслуговують на увагу з огляду на те, що чинним законодавством права власності на будь-який об'єкт реєструється виключно за фізичною чи юридичною особою.
Позивач вважає, що долучені другим відповідачем докази (договір та акт) подані з пропущенням строків на їх подання, а тому у відповідності до ч.8 ст.80 ГПК України не повинні братися до уваги у межах відповідної справи.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт використання другим відповідачем “нежитлового приміщення” у підприємницькій діяльності. При цьому, послідовна поведінка самого другого відповідача, який вступав у взаємовідносинах з позивачем щодо спірного об'єкта саме як фізична особа-підприємець вказує на комерційний характер використання об'єкта.
У зв'язку з чим, позивач просив суд у задоволенні клопотання другого відповідача відмовити.
Згідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
За приписами Господарського кодексу України:
- під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частини перша, друга статті 3);
- громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу (частина перша статті 128).
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
В даному випадку, позивач вважає, що реєстрація тимчасової споруди, як об'єкту нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, як власника земельної ділянки на якій цей об'єкт розміщено.
Саме з цього виник правовий конфлікт між сторонами. Безпосередньо тимчасова споруда не є спірною.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Держреєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, як на об'єкт нерухомого майна, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.
Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.
Водночас, з клопотання другого відповідача від 30 серпня 2022 року (т.1 а.с.14) вбачається, що останній просив Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовним розміром 0,0064 га, цільове призначення (код КВЦПЗ) 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під торгівельний павільйон.
Крім того, другий відповідач звертався до Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування із заявою від 19 серпня 2020 року (т.1 а.с.22) про оформлення (переоформлення) паспорту прив'язки тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_3 , торгівельний павільйон, в комплексі із зупинкою громадського транспорту.
Суд погоджується з доводами позивача, що дана нежитлова споруда може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для особистих та/або побутових потреб фізичної особи.
Земельну ділянку по АДРЕСА_1 , орієнтовним розміром 0,0064 га ОСОБА_1 бажає отримати в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування саме будівель торгівлі, а не приватного будинку для житла.
Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець.
Правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Отже, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому підстав для закриття провадження у справі не має, в зв'язку з чим ухвалою суду від 17 квітня 2023 року занесеною до протоколу судового засідання клопотання другого відповідача залишено без задоволення.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Оскільки заявленого позов немайнового характеру, судовий збір покладається на відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни за індексним №54468840 від 07 жовтня 2020 року про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2188128071101.
3. Стягнути з державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни, вул. Курчатова, 14, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 04060849 на користь Черкаської міської ради, вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 - 1 240 грн. 50 коп. судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Черкаської міської ради, вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 - 1 240 грн. 50 коп. судового збору.
5. В решті вимог - в позові відмовити.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 20 квітня 2023 року.
Суддя А.В.Васянович