29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"19" квітня 2023 р. Справа № 924/1036/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали
за позовом Керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, м.Хмельницький
до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький
до Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, с.Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, м.Хмельницький
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м.Київ в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», м.Старокостянтинів
про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у ДЗК, зобов'язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення
Представники сторін:
Від позивача: не з"явився;
Від відповідача 1: Варибок Т.В. - за довіреністю №0-22-0.62-3/62-23 від 04.01.2023р.;
Від відповідача 2: не з'явився
Від третіх осіб: не з"явились;
Від прокуратури: Веселовська О.П. - згідно посвідчення №059945 від 25.02.2021р.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, м.Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький, Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, с.Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, м.Хмельницький, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м.Київ в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», м.Старокостянтинів про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації у ДЗК, зобов'язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення.
Ухвалою суду від 02.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.03.2023р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство «Старокостянтинівське лісове господарство», м. Старокостянтинів у справі №924/1036/22 на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі. 9А; код в ЄДРПОУ 44768034, ІПН 447680326551) в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» (Україна, 31100, Хмельницька обл. Хмельницький р-н., м.Старокостянтинів, вул. Кріпосний вал, будинок 25, код ЄДРПОУ 45052279).
Ухвалою суду від 14.03.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
На адресу суду 16.01.2023р. від представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на позов в якому зазначено, що Державний акт на право постійного користування на земельну ділянку із кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» не виготовлявся, у відділі не реєструвався та не видавався.
Позивач не надав жодного дукумента (ні Державного акта на право постійного користування на земельну ділянку із кадастровим номером 6825080900:02:007:0027, ні планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування на які посилається у позовній заяві), який би підтверджував право постійного користування на спірну земельну ділянку ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».
Зазначає, що до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не надходило ніякої інформації від Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 до лісового фонду.
Представник відповідача 1 вважає, що вимога щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018р. №22-6550-СГ в частині передачі в комунальну власність Лісовогринівецької сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га, яка розташована за межами населеного пункту Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не є ефективним способом захисту.
Земельна ділянка площею 2,2700 га не визначена як об"єкт цивільних прав та не сформована, не визначено її площу, межі та не присвоєно кадастровий номер.
Зважаючи на викладене, представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
14.02.2023р. від Лісовогринівецької сільської ради надійшла письмова позиція з приводу заявленого позову в якій представник відповідача позовні вимоги визнає, розгляд справи просить здійснювати без його участі.
На адресу суду 06.03.2023р. від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», м.Старокостянтинів надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі уповноваженого представника та просить суд викликати в судове засідання в якості спеціаліста провідного інженера лісового господарства Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» Гаврилюка В.М.
Суд, розглянувши дане клопотання не вбачає підстав для його задоволення щодо виклику в судове засідання в якості спеціаліста провідного інженера лісового господарства Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м.Київ в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» Гаврилюка В.М.
Присутній в засіданні суду представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області свою позицію викладену у відзиві на позов підтримав в повному обсязі.
Присутній в засіданні суду представник прокуратури області наполягав на задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи доданими до заяви доказами.
Представники Хмельницької обласної військової адміністрації, Лісовогринівецької сільської ради та третіх осіб в засідання суду не з"явились.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018р. №22-6550-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», Лісовогринівецькій сільській раді Хмельницького району згідно акту прийому-передачі від 28.09.2018р. передано в комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,4181 га з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 (цільове призначення - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка розташована за межами населеного пункту Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
На підставі зазначеного вище наказу та акту прийому-передачі, Лісовогринівецькою сільською радою 18.03.2019р. зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га перебуває у комунальній власності.
Згідно з інформацією ДП «Проскурівське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га (землі запасу), відповідно до матеріалів лісовпорядкування частково накладається на земельну ділянку лісового фонду (квартал 34, виділи 24 та 13), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства.
Згідно з інформацією, наданої ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», сертифікованим інженером-землевпорядником Кулаківською А.В. встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га, належна на праві комунальної власності Лісовогринівецькій сільській раді, перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, що на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, зокрема земельна ділянка накладається на квартал 34 виділи 24 та 13 Хмельницького лісництва. Загальна площа накладення згідно картографічних матеріалів становить 2,2700 га, з них 2,0000 га - виділ 24 та 0,2700 га - виділ 13 відповідно.
Надана в комунальну власність Лісовогринівецької сільської ради частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 2,2700 га належить до категорії земель лісогосподарського призначення, і після її незаконного надання у комунальну власність своє цільове призначення не змінила, відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Згідно з інформацією ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» від 19.08.2022р. №729, відповідно до наказів Державного агентства лісових ресурсів №588 від 27.09.2021р. та №446 від 02.06.2022р., триває процес припинення ДП «Проскурівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Старокостянтинівське лісове господарство». Усі земельні ділянки, які перебували на праві постійного користування в ДП «Проскурівське лісове господарство», передані на підставі передавального акту від 31.05.2022р. правонаступнику - ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».
Оскільки, передача земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га до комунальної власності сільської ради відбулася всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, зважаючи, що її частина відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» керівник Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації звернувся із захистом до суду.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Порушення інтересів держави обґрунтовується тим, що земельна ділянка лісогосподарського призначення державної форми власності, використовується з порушенням вимог законодавства. Крім цього, уповноважений державою орган не вжив заходів до захисту прав та повернення спірної земельної ділянки.
З наведеного також вбачається, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у комунальну власність, порушує інтереси держави в особі Хмельницької ОВА як уповноваженого державою органу, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та ДП «Проскурівське лісове господарство», як постійного землекористувача (ДП «Старокостянтинівське лісове господарство»).
Хмельницькою окружною прокуратурою, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», надіслано лист до Хмельницької обласної військової адміністрації з вимогою повідомити прокуратуру чи ними будуть вживатися заходи щодо судового захисту та поновлення порушених прав на використання державним підприємством спірної земельної ділянки. У випадку невжиття заходів, повідомити причини. У відповідь на лист окружної прокуратури надано відповідь від 14.11.2022р. №68/24-26-7213/2022 про відсутність намірів самостійно звертатися до суду за захистом інтересів держави.
Це свідчить про відсутність намірів у Хмельницької ОВА самостійно вживати заходи на захист інтересів держави та прав постійного користувача спірної земельної ділянки, в частині її повернення, а також дає право прокурору, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вживати заходів для представництва інтересів держави в суді.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання; невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА.
Як вбачається із матеріалів справи наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018р. №22-6550-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», Лісовогринівецькій сільській раді Хмельницького району згідно акту прийому-передачі від 28.09.2018 передано в комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,4181 га з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 (цільове призначення - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка розташована за межами населеного пункту Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
На підставі зазначеного вище наказу та акту прийому-передачі, Лісовогринівецькою сільською радою 18.03.2019р. зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га перебуває у комунальній власності.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За змістом ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами, в тому числі про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів (абз. 2 ст. 5 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЛК України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).
Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 92 зазначеного кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
В силу положень ст.ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 ЛК України, спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалася для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Зокрема, статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За статтями 45, 48, 54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (ст. 45 ЛК України).
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст. 48).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЛК. України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, яка передбачає, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності; цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Згідно з інформацією ДП «Проскурівське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га (землі запасу), відповідно до матеріалів лісовпорядкування частково накладається на земельну ділянку лісового фонду (квартал 34, виділи 24 та 13), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства.
ДП «Проскурівське лісове господарство» від вказаної земельної ділянки не відмовлялося, вилучення чи припинення права постійного користування з інших підстав не здійснювалося.
Згідно з інформацією, наданої ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», сертифікованим інженером-землевпорядником Кулаківською А.В. встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га, належна на праві комунальної власності Лісовогринівецькій сільській раді, перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, що на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, зокрема земельна ділянка накладається на квартал 34 виділи 24 та 13 Хмельницького лісництва. Загальна площа накладення згідно картографічних матеріалів становить 2,2700 га, з них 2,0000 га - виділ 24 та 0,2700 га - виділ 13 відповідно.
Таким чином, надана в комунальну власність Лісовогринівецької сільської ради частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 2,2700 га належить до категорії земель лісогосподарського призначення, і після її незаконного надання у комунальну власність своє цільове призначення не змінила, відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 справа №368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212цс14):.
Згідно з інформацією ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» від 19.08.2022р. №729, відповідно до наказів Державного агентства лісових ресурсів; №588 від 27.09.2021 та №446 від 02.06.2022, триває процес припинення ДП «Проскурівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП «Старокостянтинівське лісове господарство». Усі земельні) ділянки, які перебували на праві постійного користування в ДП «Проскурівське лісове господарство», передані на підставі передавального акту від 31.05.2022р. правонаступнику - ДП «Старокостянтинівське лісове господарство».
Згідно із ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.
Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.
Частинами 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Відповідно до ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ч.3 ст.142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
В свою чергу відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні» ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі . рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).
Вказане свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області всупереч вищезазначених вимог законодавства, безпідставно передало в комунальну власність Ліосовгоринівецької сільської ради землі лісового фонду, за відсутності згоди їх власника та постійного землекористувача.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України, до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність, постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.
Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою!цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб частини спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Старокостянтинівське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належить до повноважень Хмельницької ОДА (постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Таким чином, порушено інтереси держави у сфері регулювання земельних відносин, адже до комунальної власності з порушенням установленої законом процедури передано частину земельної ділянки, яка не могла бути передана для вищевказаних потреб.
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц висловила правовий висновок про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.
Аналогічні висновки зазначені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 49 постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.
Вказані твердження можливо використовувати також до земель лісового фонду, оскільки останні аналогічно перебувають під особливою охороною держави, мають обмежений режим господарювання та не можуть передаватися у власність в силу положень ст.93 Земельного кодексу України.
Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням права власності держави.
У такому разі, позовну вимогу про зобов'язання повернення спірної земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.
Законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 80-81 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, окрім цього до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 71 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, а також в пункті 96 постанови від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, у пункті 49 постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.
У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред'явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, а також визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися внаслідок державної реєстрації права користування за фізичною особою на спірну земельну ділянку.
Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16 та від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц.
Частиною 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про державний земельний кадастр», державний земельний кадастр базується на принципах, зокрема, обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
Об'єктами Державного земельного кадастру є землі в межах державного кордону України, землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельна ділянка. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів, у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів (ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державний земельний кадастр», до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Згідно абзацу 2 частини 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
З огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки, реєстрації речових прав за відповідачем та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником - позивачем, на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимог про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
З огляду на викладене, оскільки передача земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га до комунальної власності сільської ради відбулася всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, зважаючи, що її частина відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» керівник Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018р. №22-6550-СГ в частині передачі в комунальну власність Лісовогринівецької сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га, яка розташована за межами населеного пункту Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області;
Визнати незаконною та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Лісовогринівецької сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га, припинивши право комунальної власності Лісовогринівецької сільської ради на вказану земельну ділянку;
Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825080900:02:007:0027 площею 7,4181 га;
Зобов'язати Лісовогринівецьку сільську раду повернути спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 2,2700 га, що розташована за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації;
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м.Хмельницький, вул.Інституцька, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, Військоматський провулок, 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р UА188201720343120002000002814) - 4 962,00 грн. - судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з Лісовогринівецької сільської ради (с.Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04403717) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м.Хмельницький, Військоматський провулок, 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, р/р UА188201720343120002000002814) - 4 962,00 грн. - судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.04.2023р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 7 прим.:
1- до справи
2- позивачу - Хмельницькій окружній прокуратурі (sekretariat@khmel.gp.gov.ua);
3- позивачу - Хмельницькій обласній військовій адміністрації (regadm@adm-km.gov.ua);
4 - відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області (khmelnytskyi@land.gov.ua);
5 - відповідачу - Лісовогринівецькій сільській раді (lisovi_rada@ukr.net);
6 - третій особі - Хмельницькому обласному управлінню лісового та мисливського господарства (admin@kmlis.gov.ua);
7 - третій особі - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство», 31100, Хмельницька обл. Хмельницький р-н., м.Старокостянтинів, вул. Кріпосний вал, будинок 25.