Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
19.04.2023м. ХарківСправа № 922/1461/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місто Київ
боржник Фізичної особи - підприємця Ракітянської Тетяни Сергіївни, м.Ізюм, Харківська обл.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (заявник) звернувся (вх. №1461 від 17.04.2023) до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника - Фізичної особи - підприємця Ракітянської Тетяни Сергіївни заборгованість за договором про надання кредиту № 427087-КС-001 від 31.10.2021 року у розмірі 15 219,08 грн (де: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9 487,48 грн., суми прострочених платежів по відсоткам - 5 731,60 грн).
Заявник обґрунтовує свою заяву неналежним виконанням умов договору з боку боржника, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 15 219,08 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України встановлені підстави та порядок видачі судового наказу.
З заяви вбачається, що 31.102021 року заявником направлено боржнику пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 427087-КС-001. 31.10.2021 боржник прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Заявником направлено боржнику через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7648 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Між заявником та боржником було укладено договір про надання кредиту № 427087-КС-001 від 31.10.2021, підписаний шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору, заявник надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам підприємцям (надалі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою "Процента ставка: в день 1,07874163, фіксована.", тобто заявник отримує процент за кожен день користування Кредитом.
Заявником було перераховано на користь боржника грошові кошти у сумі 16000,00 грн., які для боржника виступають Кредитом. Як вбачається з наданого заявником розрахунку заборгованості, боржником було сплачено суму по договору, з яких несплачена сума по тілу кредиту становить 9 487,48 грн. Крім того заявником було нараховано для проценти щодо прострочених платежів, де станом на 23.02.2022 становить 307,05 грн.
Проте заявник продовжив нараховувати плата за користування Кредитом (прострочення платежів по процентах) з 24.02.2022 по 17.04.2023, що в загальній сумі склало 5 731,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, відсотки за своєю правовою природою хоча й виникають з договору, однак не є основною грошовою заборгованістю за договором, а є відповідно нарахуваннями за користування кредитними коштами та видом санкції у разі неналежного виконання зобов'язання. Відтак, заявлені вимоги про стягнення суми прострочених платежів по відсоткам - 5731,60 грн. не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Заявлена до стягнення заборгованість є частиною заборгованості за договором та містить додаткові нарахування, що потребує здійснення розрахунку і перевірки його обґрунтованості як щодо самої заявленої до стягнення частини заборгованості, так і проведеного нарахування на таку заборгованість, що в межах наказного провадження не передбачено з огляду на ч. 1 ст. 148 та п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України. Також серед наведених в ст. 150 Господарського процесуального кодексу України вимог до оформлення заяви про видачу судового наказу не передбачено надання розрахунку вимог і підрозумівається, що про заборгованість безпосередньо має бути зазначено в договорі.
Суд вважає за доцільне зазначити, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Національний банк України зазначив. що відповідно до Закону України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - закон). Новий закон змінює низку правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування. Мета цих змін - насамперед полегшити ситуацію для українців-позичальників на час війни та післявоєнного відновлення економіки. Для цього новий закон передбачає, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом. Крім того, у разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Також забороняється у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит. Водночас звертаємо увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за таким договором, підлягають списанню.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику заявника та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. При вирішенні питання можливості задоволення заяви та видачі судового наказу, з боку суду підлягає дослідженню наявність суб'єктивного права у заявника на стягнення заявлених коштів, а саме можливість нарахування кредитором відповідних сум в силу договору та закону, відсутність прямої забори законодавства такого нарахування з огляду на специфіку стану боржника (безпосередньо місцезнаходження боржника), надані стороною докази виконання боржником кредитного зобов'язання та відсутність доказів заперечення відповідного нарахування з боку боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги не є безспірними, суми стягнення чітко не передбачені Договором кредиту, а для встановлення об'єктивності та правильності нарахування сум суд має перевірити їх розрахунок, що в межах наказного провадження є неможливим. При цьому, заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 153 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. На підставі цього, встановлено, що заява не відповідає статті 148 ГПК України, а отже є підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 153 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 147-156, 233-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» у видачі судового наказу.
Повідомити заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень кодексу.
Ухвалу підписано 19 квітня 2023 року.
СуддяЖигалкін І.П.