вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2023 р. Справа № 911/499/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт", 01135, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНО", 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 1
про стягнення 106 148,49 грн за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНО" про стягнення 106 148,49 грн заборгованості, з яких 100 000,00 грн сума попередньої оплати, 5 178,63 грн інфляційні та 969,86 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, в частині поставки оплаченого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2023 відкрито провадження у справі № 911/499/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим повідомлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.
Про розгляд господарським судом справи № 911/499/23 відповідач повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його електронну адресу та юридичну адресу копії ухвал про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103282963500 про вручення представнику відповідача 16.03.2022 копії ухвали суду.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНО" (надалі відповідач) було укладено договір поставки в спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури № KYB_URT-№ ВЗ-0246 від 27.01.2022, в якому зазначено перелік автомобільних запчастин на суму 236 474,71 грн та перелік робіт на суму 20 205,55 грн; загальна сума рахунку становить 256 680,26 грн.
Позивач 18.02.2022 оплатив частково виставлений відповідачем рахунок № ВЗ-0246 від 27.01.2022 за запчастини, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 240 від 18.02.2022 на суму 100 000,00 грн.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНО" порушило взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивач 01.09.2022 направив на адресу відповідача вимогу № 22-24 від 01.09.2022 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, товар у визначені строки не поставив та станом на день звернення позивача до суду оплачені кошти за товар не повернув.
Вище викладені обставини, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 100 000,00 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині першій статті 642 Цивільного кодексу України.
Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок-фактура № KYB_URT-№ ВЗ-0246 від 27.01.2022, що містить найменування товару, його ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжне доручення № 240 від 18.02.2022 про здійснення часткової оплати за вище вказаним рахунком-фактури (акцепт).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Абзац 1 частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання договору укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив часткову оплату за запчастини відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № KYB_URT-№ ВЗ-0246 від 27.01.2022 в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 240 від 18.02.2022.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем поставки оплаченого товару.
Відповідно до частини першої статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.
За приписами частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у формі позову.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в даному випадку покладено на постачальника, і останній не скористався правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надав суду доказів такого виконання або повернення суми попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 178,63 грн інфляційних та 969,86 грн 3% річних.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із приписів чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Тобто, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Як вже встановлено судом, сторони уклали договір у спрощений спосіб: відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру, який позивачем оплачено частково.
Із документів (доказів), наданих до матеріалів справи (рахунок-фактура, платіжне доручення) не вбачається, що сторони Договору визначили строк, спосіб і місце передачі (доставки) товару.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача вимогу № 22-24 від 01.09.2022, в якій вимагав протягом семи днів з дня отримання вимоги повернути суму попередньої оплати у розмірі 100 000,00 грн. В якості доказів направлення вимоги № 22-24 від 01.09.2022 до матеріалів справи долучено копії фіскального чеку від 01.09.2022 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 0209805818642) без жодних відміток про вручення.
Отже, відсутність у Договорі строку поставки товару, та, відповідно, момент пред'явлення відповідної вимоги (щодо повернення попередньої оплати) є вирішальними обставинами, з якими стаття 530 та частина друга статті 625 Цивільного кодексу України пов'язують настання моменту, з якого боржник вважається таким, що зобов'язаний повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) та відповідно наявність підстав для задоволення заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати.
Таким чином наявність або відсутність доказів направлення вимоги про виконання зобов'язання або повернення суми попередньої оплати, входить до предмету доказування у даній справі.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, в даному випадку, суд критично відноситься до доказів направлення вимоги позивача № 22-24 від 01.09.2022, оскільки з фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 0209805818642), доданих до вимоги, неможливо встановити предмет надсилання відповідачу.
Отже, встановити чи отримував відповідач вимогу позивача про повернення коштів, суд позбавлений можливості.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже позивачем не надано належних та допустимих доказів (опис вкладення у цінний лист) направлення вимоги № 22-24 від 01.09.2022 на адресу відповідача, з огляду на що, позивачем не доведено належними доказами, що саме з 09.09.2022 у відповідача виникло зобов'язання з повернення грошової суми.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 5 178,63 грн інфляційних та 969,86 грн 3% річних, нарахованих за період з 09.09.2022 по 04.01.2023. Відповідно в цій частині вимог слід відмовити у позові.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСТЕХНО" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 35142774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заваллівський графіт" (01135, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 6, код ЄДРПОУ 32921289) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 20.04.2023