вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" квітня 2023 р. м. Київ
Справа № 911/2667/22
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Сироти А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про стягнення 239 174,04 грн, за участю представників від:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Питель Л.С. (довіреність б/н від 07.02.2023)
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ АГРОНОВА” (далі - ТОВ “КОМПАНІЯ АГРОНОВА”, позивач) задоволено частково. Відповідно до рішення суду:
- cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС” ( далі - ТОВ “ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС”, відповідач) на користь ТОВ “КОМПАНІЯ АГРОНОВА” 101403,64 грн - 36% річних, 74 412,48 грн - пені, а також 2 637,24 грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором;
- в частині стягнення 63 357,92грн - дооцінки вартості товару відмовлено.
03.04.2023 до суду від позивача надійшла заява від 28.03.2023 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками відповідачу (а.с.153)
У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 25 000грн в рахунок відшкодування відповідних витрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2023: прийнято до розгляду подану заяву, судове засідання з розгляду відповідної заяви призначено на 15:20 12.04.2023 (а.с.165-166).
Ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача (а.с.167-168).
12.04.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 11 026,50грн.
У поданому клопотанні відповідач посилається на те, що витрати позивача на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та наданих адвокатом послуг і є завищеними.
В судове засідання 12.042023 представник позивача не з'явився; про дату час і місце засідання суду позивач повідомлений належним чином (а.с.167); у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив розглянути його заяву без участі його представника (а.с.153, зворот).
В судому засідання 12.04.2023 представник відповідача підтримав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.
Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідний порядок застосування визначений постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №91013060/21, 17.01.2023 №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, 07.04.2023 у справі №910/41002/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21 та від 16.03.2023 №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.
В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У першій заяві по суті - позові позивач повідомив про те, що витрати, які він поніс та очікує понести на оплату професійної правничої допомоги оцінюються в 25 000грн (т.1 а.с.1-4).
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем надано договір №9 від 07.12.2022 про надання правової допомоги (а.с.29-32, далі - договір №9), укладений між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Чеверда О.В. (далі - адвокат).
За умовами договору №9 адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів з правових питань; складання звернень та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів різного виду; представництво та захисту інтересів клієнта, зокрема, в судах (п.1.1 договору). Відповідний договір передбачає оплатне надання послуг, а також визначає, що клієнт зобов'язаний оплачувати витрати адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за договором, понесені в інтересах клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження тощо) (п.п. «в», «г» п.3 договору).
В силу п.4.1 договору №9 оплата за надані послуги та порядок її здійснення визначаються сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, яка може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. При цьому, п.4.3 договору визначено, що у разі, якщо сума наданих послуг та порядок оплати не буде узгоджений між адвокатом та клієнтом у додатковій угоді, адвокат надає правову допомогу клієнту безкоштовно.
Додаткової угоди до відповідного договору разом з позовною заявою або до прийняття рішення у даній справі не надано.
Як визначено п.6.1 договору №9, дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.
На підставі відповідного договору видано ордер від 07.12.2022 серії ВА №1032725 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» адвокатом Чеверда О.В. (а.с.33).
Заяв про розподіл відповідних витрат у остаточному розміру позивач до прийняття рішення не подавав, однак, на стадії судових дебатів повідомив, що відповідна заява ним буде подана в установлений чинним законодавством строк.
В силу чч.1,2 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Оскільки заяви про розподіл судових витрат у певному остаточному розмірі позивач не подавав та не повідомив, які у нього існують поважні причини неможливості подати докази до закінчення судових дебатів, суд при прийнятті рішення у даній справі не призначав судове засідання для вирішення відповідного питання. При цьому, під час судових дебатів позивач повідомив,що подасть заяву про відшкодування витрат у встановлений строк.
Разом з тим, слід зазначити, що ч.8 ст.129 ГПК України встановлює строк саме для подання доказів, а не самої заяви про розподіл судових витрат.
Після прийняття рішення у справі у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, позивачем подана заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правову допомогу, до якої додані наступні докази та документи:
- додаткова угода №2 від 11.01.2023 до договору №9 (а.с.158, далі - додаткова угода №2);
- детальний опис наданих послуг правової допомоги (а.с.159, далі - опис);
- акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги за договором №9 (а.с.160, далі - акт прийому-передачі).
Частина відповідних документів могла бути подана позивачем до прийняття рішення судом, а частина - ні, оскільки відповідні документи складені вже після прийняття рішення судом. Поряд з цим, у поданій заяві не зазначено обставин, які перешкоджали позивачу надати суду додаткову угоду №2 піл час розгляду даної справи.
Як вбачається з п.1 додаткової угоди №2, сторонами договору №9 визначено, що за правову допомогу, передбачену розділом 1 договору, представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції - Господарському суді Київської області по справі №911/2667/22 клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 25 000грн; підставою сплати такої винагороди є акт прийому-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг).
Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 оплата послуг здійснюється протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення Господарським судом Київської області у даній справі. В силу п.6.1 додаткової угоди №2 правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
Сторонами договору №9 підписано акт прийому-передачі послуг, відповідно до якого загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 25 000грн, а саме: підготовка до звернення з позовом, аналіз фактичних обставин та попередніх судових рішень та постанов у справі №911/3754/21, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 13 000грн; складання, оформлення і надсилання позовної заяви, здійснення нарахувань - 5 000грн; складання та надсилання інших процесуальних документів (клопотання, заяв про зменшення розміру позовних вимог) - 3000грн; представництво інтересів позивача в Господарському суді Київської області - 4000грн.
Згідно п. ІV акту прийому-передачі оплата послуг має бути виконана з урахуванням вимог додаткової угоди до договору (протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення Господарським судом Київської області у справі №911/2667/22).
Визначені в акті прийому-передачі послуги відповідають переліку послуг відповідно до опису (а.с.159); доказів оплати послуг до розгляду поданої заяви не надано.
Витрати у розмірі 25 000грн, понесення яких позивачем передбачено додатковою угодою №2 до договору №9, підлягають покладенню на відповідача лише частково з наступних підстав.
Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).
У даній справі відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. При цьому, відповідач зазначив, що на розгляді Господарського суду Кіровоградської області перебуває справа №912/1774/22, у якій тим же представником позивача надавалась правова допомога, яка включає в себе аналіз попередніх судових рішень та постанов, у т.ч. у справі №911/3754/21, і вартість відповідних послуг вже стягнута у відповідній справі, тому відповідач фактично намагається отримати відшкодування вартості тих же послуг у цій справі. Окрім того, відповідач вказує, що обґрунтована вартість відповідних послуг у цій справі складає 15 000грн, однак, з урахуванням задоволення позову лише в частині, такі послуги можуть бути відшкодовані лише пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 11 026,50грн.
Зазначені у клопотанні доводи відповідача щодо не співмірності витрат позивача суд вважає слушними, з урахуванням наступного.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, порядок обчислення гонорару та його розмір встановлюються за погодженням адвоката та клієнта і визначення його у фіксованому розмірі, як у даному випадку здійснено у договорі, не суперечить положенням вищенаведених норм.
Як визначено п.168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, у п.169 такої постанови роз'яснено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У даному випадку фактично сторонами договору №9 встановлено гонорар у фіксованому розмірі, а у подальшому в акті розбита загальна сума гонорару та визначена вартість окремих послуг, що надані адвокатом клієнту. При цьому, відсутність даних про витрачений час на надання відповідних послуг не унеможливлює оцінку співмірності розміру витрат на надання таких послуг, види яких визначені у описі та акті прийому-передачі.
Відповідні витрати є неспівмірними, оскільки до складу послуг, які надавались клієнту адвокатом включені послуги з аналізу фактичних обставин справи, аналізу попередніх рішень та постанов у справі №911/3754/21 у розмірі 13000грн, однак, судом встановлено, що відповідні обставини частково та судові акти у справі №911/3754/21 вже аналізувались та оцінювались у справі №912/1774/22, про що свідчить відзив у такій справі, якій підписаний адвокатом Чеверда О.В., а також акт від 17.03.2023 прийому-передачі наданих послуг правової допомоги за договором №9 від 07.12.2022, що поданий у справі №912/1774/22 з метою вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу. Отже, відповідні дії у межах представництва у цій справі не потребували значних зусиль адвоката та часу, оскільки фактично здійснювались ним при представництві інтересів цього ж клієнта у іншій справі. При цьому, справа не є складною, враховуючи предмет спору у такій справі, предмет доказування, обсяг поданих доказів, часткове встановлення обставин судовими актами у справі №911/3754/21, які не потребували доведенню знов.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами відповідача, що вартість відповідних послуг у розмірі 13 000грн є значно завищеною та вважає обґрунтованою вартість відповідних послуг у розмірі 3 000грн, враховуючи також те, що фактично такі послуги є складовою послуги з складання, оформлення і надсилання позовної заяви, здійснення розрахунків, яка оцінена додатково у розмірі 5 000грн, оскільки визначає необхідні дії без яких неможливо надання послуги із складання позовної заяви з розрахунками. При цьому, загальна вартість послуги із складання позовної заяви з розрахунком, враховуючи необхідні для цього підготовчі дії, у т.ч. консультації, аналіз практики, доказів тощо, враховуючи ступінь складності даної справи та обсяг зібраних доказів, у розмірі 8000грн є достатнім розміром такого виду послуги, враховуючи середні ціни на ринку відповідних послуг у відповідному регіоні.
Також, слід зазначити, що фактично подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, що включено до складової послуги складання та надсилання інших процесуальних документів, є втіленням волевиявлення позивача і не має характеру необхідної.
У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 07.04.2023 №910/41002/21).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, не вважає, що всі витрати на оплату правничої допомоги, які взяв на себе зобов'язання позивач перед адвокатом оплатити, мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який міг би витратити адвокат на виконання відповідних робіт або надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що були дійсно необхідними та пов'язаними з розглядом справи, поведінки відповідача, який не заперечував факту прострочення оплати.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи подану відповідачем заяву про зменшення втрат на професійну правову допомогу, суд вважає за необхідно зменшити розмір відповідних витрат до 15 000грн. Однак, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині, відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачу лише частково - пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 11026,46грн/(101403,64+74412,48)*15000:239174,04/.
Витрати у розмірі 13973,54грн, які взяв на себе зобов'язання понести позивач, суд покладає на позивача, який є зобов'язаною особою у відносинах, що виникли між ним та адвокатом на підставі договору №9.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» на професійну правничу допомогу до 15 000грн.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» (ідентифікаційний код 36349093; 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» (ідентифікаційний код 42286157; 25006, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, буд. 35) 11 026,46грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
4. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОНОВА» на оплату правничу допомогу у розмірі 13 973,54грн покласти на позивача.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 20.04.2023.
Суддя А.Р. Ейвазова