ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/8217/22
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"
про стягнення 90 643,04 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 90 643,04 грн., з яких 76 392,00 грн. сума основного боргу та 14 251,04 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 28102 від 28.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8217/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8217/22 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.
04.10.2022 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оплата не була проведена у повному обсязі вчасно, у зв'язку із вкрай важким фінансовим становищем Компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному просторі країни. Крім того, опинившись в умовах функціонування нового ринку електроенергії, відповідач стверджує, що зазнав значного фінансового навантаження, адже коштів, що надходили від продажу електроенергії було недостатньо для виконання попередніх та поточних договірних зобов'язань з оплати товарів та послуг. При цьому відповідач вживав усіх можливих заходів для проведення оплати, а саме сума боргу була включена до графіка першочергових платежів, вчасно подано заявку на використання коштів для оплати товару за договором. Компанія опинилась в умовах, незалежних від її волі та намірів. Вважає, що викладені обставини можна розцінювати як надзвичайні та невідворотні. Зазначає, що за умовами договору визначено, що у разі наявності форс-мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору. Вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат може здійснюватися лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості такого товару за договором, а проведення таких нарахувань на суму ПДВ, що включено до вартості товару, не відповідає змісту статті 625 Цивільного кодексу України. Також вважає, що нарахування інфляційних втрат здійснено не правильно, не погоджується із розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу та вважає його надмірно завищеним.
12.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про дослідження електронних доказів.
12.10.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач на момент укладення договору був обізнаний про своє тяжке фінансове становище та про його подальші наслідки. Під час укладення договору відповідач усвідомлював своє скрутне становище вводячи позивача в оману шляхом взяття на себе зобов'язань щодо проведення вчасної оплати за поставлений товар. Позивач не отримував жодних листів чи повідомлень, в яких би відповідач повідомляв про настання форс-мажорних обставин. Вважає, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрат на суму заборгованості з врахуванням ПДВ.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частини 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" (далі - Постачальник/Позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - Покупець/Відповідач) було укладено договір на постачання товару № 17860/53-124-01-21-15146 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 1.2 Договору, предметом поставки по даному договору є товар: код 42120000-6 згідно ДК 021-2015 (насоси та компреси).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонам цього договору.
Згідно пункту 3.5 Договору, датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоотримувачем.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна товару по договору становить 95 000,00 грн. крім того ПДВ 20% 19 000,00 грн., всього ціна договору складає 114 000,00 грн.
Згідно пункту 11.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Листом № 205У від 27.10.2021 позивач повідомив відповідача, про готовність до відвантаження обладнання за Договором на постачання товару № 17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021.
На виконання умов Договору, позивачем була здійсненна поставка товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 28102 від 28.10.2021 на суму 114 000,00 грн. Відповідач у свою чергу прийняв товар за вказаною видатковою накладною без зауважень та претензій щодо якості, асортименту, комплектності, маркування, пакування чи інших недоліків поставленого товару.
08.08.2022 представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит Вих. №08-08/2022-1.
19.08.2022 відповідачем разом із відповіддю на вищезазначений адвокатський запит надано копії Довіреності від 13.02.2020, зареєстрованої в реєстрі за №172, а також копію ярлика на придатну продукцію № 23/21 -189/1 від 09.11.2021.
22.08.2022 представником позивача до Відокремленого Підрозділу "Складське Господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", а також Хмельницького відділення Відокремленого Підрозділу "Складське Господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" було направлено адвокатські запити Вих. №№ 22-08/2022-1 та 22-08/2022-2. Проте відповіді на зазначені адвокатські запити позивачем отримано не було.
Ярлик на придатну продукцію № 23/21-189/1 відповідно до Договору поставки №17860/53-124-01-21-15146 та видаткової накладної № 28102 від 28.10.2021, оформлено 09.11.2021.
Оскільки відповідно до пункту 5.1 Договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП компанії», то кінцевою датою оплати за поставлений товар відповідно до Договору є 10.01.2022.
28.01.2022 відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності згідно Договору поставки №17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021 та видаткової накладної №28102 від 28.10.2021 в розмірі 37 608,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1004 від 28.01.2022.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково сплатив заборгованість за Договором поставки №17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021, внаслідок чого у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" залишилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" на суму 76 392,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 114 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28102 від 28.10.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компані».
З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2021 виготовлено ярлик на придатну продукцію за № 23/21-189/1.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 10.01.2022 включно.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих матеріалів встановлено, що відповідач свої обов'язки за Договором №17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021 щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар належним чином у період дії договору не виконав, сплатив лише 37 608,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1004 від 28.01.2022, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої відповідачем не заперечується та становить 76 392,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 76 392,00 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товару не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14 251,04 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 76 392,00 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
З приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника сплатити інфляційні втрати поширюється на усю суму грошового зобов'язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов'язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував інфляційні втрати на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 14 251,04 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов'язань за договором на наявність форс-мажорної обставини, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
Згідно з пункту 7.2 Договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.
Сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону (пункт 7.3 Договору).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять ані повідомлення відповідача позивачу про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором поставки №17860/53-124-01-21-15146 від 21.07.2021, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Посилання відповідача на тяжке фінансове становище не приймаються судом до уваги, оскільки згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України відсутність коштів у боржника не є обставиною, що звільняє його від виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 90 643,04 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.
З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом жовтня 2022 - квітня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».
Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.
Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі №910/8217/22 виготовлено 18.04.2023.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект" до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 90 643,04 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20; ідентифікаційний код: 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплекс» (04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49, оф. 74; ідентифікаційний код: 32556755) 76 392 (сімдесят шість тисяч триста дев'яносто дві) грн. 00 коп. основного боргу, 14 251 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят одну) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2023.
Суддя І.В. Приходько