Ухвала від 20.04.2023 по справі 910/268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/268/23

Суддя Босий В.П., розглянувши

позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа»

як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

у справі №910/268/23

за позовомФонду гарантування вкладів фізичних осіб

доОСОБА_1

простягнення 45 979 796 953,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 45 979 796 953,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» встановлено вчинення відповідачем як особою, яка мала вирішальний вплив на діяльність банку, дій, що призвели до нанесення збитків вкладникам та іншим кредиторам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою надання сторонам можливості скористатися правами, передбаченими Господарським процесуального кодексу України.

18.04.2023 до канцелярії суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа» подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в якій заявник просить стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 1 750 168,00 грн., завдані йому як кредитору Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа», суд встановив, що така позовна заява підлягає поверненню заявнику з огляду на наступне.

За змістом частин 1, 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Приписами ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Так, спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача як пов'язаної з Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» особи, дії якої призвели до заподіяння кредиторам такого банку шкоди.

За змістом ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України особливості визначення шкоди, завданої у результаті виведення банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку; у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Згідно з частиною 6 статті 53 Господарського процесуального кодексу України Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Таким чином, позивачем реалізовано право на звернення до суду із даним позовом в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку, та даний спір розглядається за правилами господарського судочинства.

Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа» звернулося до суду із позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Тобто, фактично спір у позові третьої особи виник між юридичною та фізичною особою, яка не є підприємцем, а предмет спору виник не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, відтак права позивача не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За змістом положень статей 2 та 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа» не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що свідчить про недотримання такою особою приписів ч. 4 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

З урахуванням викладеного, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн. підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, п. 2 ч. 5 ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Основа» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 750 168,00 грн. повернути заявнику.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий