18.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/128/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконавчого комітету Калуської міської ради,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго",
про зняття арешту та заборони відчуження з рухомого майна
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Дрогомирецький Ігор Миколайович
установив: Виконавчий комітет Калуської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - відповідач) про зняття арешту та заборони відчуження з рухомого майна.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що державний виконавець, наклавши арешт у виконавчому провадженні № 22817818 на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 210, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1994 року випуску виконавчого комітету Калуської міської ради, як окремої юридичної особи, яка не є стороною вказаного вище виконавчого провадження порушив право власності виконавчого комітету Калуської міської ради в частині обмеження права розпорядження належним йому на праві власності спірним майном.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2023 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.03.2023.
22.03.2023 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області відповідач подано відзив на позовну заяву за вх. № 4420/23, який долучений судом до матеріалів справи. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позовні вимоги заявлено безпідставно, оскільки право власності не оспорюється. А тому вимоги про зняття арешту на майно, право власності на яке не оспорюється слід вирішувати в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства або шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби.
Ухвалою від 28.03.2023 Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд в позові відмовити.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У жовтні 2022 представники Виконавчого комітету Калуської міської ради і комунального підприємства "Калушавтодор" звернулись до Тереторіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області з метою перереєстрації транспортного засобу MERCEDES-BENZ 210, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1994 року випуску з Виконавчого комітету Калуської міської ради на комунальне підприємство "Калушавтодор".
21.11.2022 на адресу Виконавчого комітету Калуської міської ради надійшов лист Територіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) №31/9/2/1247 від 12.11.2022, в якому зазначено, що вказаний транспортний засіб відповідно до інформації з баз даних Єдиного державного реєстру МВС України зареєстрований за Виконавчим комітетом Калуської міської ради 29.04.2004, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Листом № 12/02-32/38 від 03.01.2023 міський голова звернувся до Територіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) про зняття з обліку мікроавтобуса MERCEDES-BENZ 210, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1994 року випуску та реєстрацію його за комунальним підприємством "Калушавтодор".
27.01.2023 на адресу виконавчого комітету Калуської міської ради надійшов Лист-відповідь Територіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) №31/9/2/37 від 12.01.2023 до якого додано копії постанов про арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №22817818.
Відповідно до вказаних постанов боржником у виконавчому провадженні є Калуська міська рада.
Вказані обставини, на думку позивача, порушують його законні права та інтереси щодо спірного майна та зумовило звернення його із даним позовом до суду.
За наведеного, суд виходить з наступного.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за їх захистом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
В спірному випадку предметом розгляду у справі є зняття арешту та заборони відчуження спірного транспортного засобу , що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 (копія документу знаходиться в матеріалах справи) належить виконавчому комітету Калуської міської ради та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №22817818.
Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).
З вказаної норми випливає, що за відповідних умов господарським судам підсудні справи щодо належності майна, яке знаходиться під арештом , в яких первісною вимогою є визнання права власності , а похідною - зняття арешту із такого майна. В іншому випадку відповідно до приписів норм чинного законодавства, вимоги щодо арешту майна, право власності на яке не оспорюється , слід вирішувати або шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" або в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 26.11.2019 у справі № 905/368/18.
В спірному випадку, як встановлено судом, позивач не оспорює та відповідач не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, на який накладено арешт у виконавчому провадження № 22817818. Як зазначалось вище зазначене майно належить саме позивачу, як підтверджується матеріалами справи та позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів будь-якого посягання будь яких осіб на його право власності.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги, як зазначалось вище, неправомірністю накладення арешту на спірне майно у виконавчому провадженні № 22817818 при виконанні рішенні суду , де боржником виступає Калуська міська рада, оскільки вважає , що майно належить саме виконавчому комітету Калуської міської ради, а не Калуській міській раді.
За змістом ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими , районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети , відділи, управління та інші створюванні радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з ч.2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
З огляду на аналіз вищевказаних норм, виконавчі комітети місцевих рад створюються з метою реалізації завдань місцевого самоврядування, фінансуються та здійснюють адміністрування коштів радою з одного бюджету, реалізовують делеговані радою повноваження і є взаємозалежними з радами.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Комунальне майно має особливий правовий статус, знаходиться під управлінням органу місцевого самоврядування та може передаватися рішенням місцевої ради на баланс інших комунальних закладів та комунальних підприємств. Відчуження комунального майна здійснюється рішенням місцевої ради виключно на своїх пленарних засіданнях (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".
При цьому територіальна громада, а також утворені нею органи місцевого самоврядування розглядаються як управителі комунального майна (ч. 2 ст. 327 ЦК). В першу чергу, така функція покладається на виконавчий комітет місцевої ради. Однак можуть бути й інші органи місцевого самоврядування залежно від того, кому місцева рада як представницький орган делегувала такі повноваження від громади.
З вказаних вище норм встановлено, що власником комунального майна є територіальна громада.
За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За наведеного вище, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та таких, що не підлягають задоволенню. Право власності виконавчого комітету на спірне майно в даному позові не оспорюється , оскільке арешт у виконавчому провадженні накладено на майно, власником якого є Калуська територіальна громада , яка реалізує свої права (власника) через представницький орган - Калуську міську раду. Остання, в свою чергу , делегувала частину своїх повноваження від громади власному органу - виконкому (позивачу).
Отже, у відповідності до чинного законодавства управителем (власником) спірного майна виступає саме територіальна громада в особі Калуської міської ради - боржник у виконавчому провадженні.
На думку суду , боржник у виконачому провадженні не може звертатись із позовом про зняття арешту з майна в порядку ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", фактично уповноважуючи на таке звернення із позовом виконавчий орган міської ради , яка є боржником у виконавчому провадженні.
В спірному випадку оспорення неправомірності накладання арешту та заборони відчуження з рухомого майна можливе лише сторонами виконавчого провадження шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби .
Отже, позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а також останнім обрано невірний спосіб захисту порушеного права, відтак в позові слід відмовити.
Щодо судових витрат по справі.
У відзиві на позов відповідач заявив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу відповідач станом на день ухвалення рішення суду не подав. Разом з тим, в судовому засіданні до судових дебатів, представник відповідача заявив клопотання про їх подання протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Абзацом 2 п.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання доказів понесення витрат на правову допомогу до судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про надання позивачу по справі встановленого законом строку для подання доказів понесених ним витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду, без призначення судового засідання по їх розгляду.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору (в позові відмовлено) судовий збір по справі слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в позові Виконавчого комітету Калуської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" про зняття арешту та заборони відчуження з рухомого майна - відмовити.
Судовий збір по справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.04.2023
Суддя О. М. Фанда