вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"20" квітня 2023 р. Cправа № 902/388/18
Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши без виклику представників сторін матеріали заяви (вх. № канц. 01-48/23/23 від 18.04.2023) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про забезпечення позову у справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ
до: Приватного підприємства "Феріде Плаза", м.Вінниця
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Іствін", м.Вінниця
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде", м. Вінниця
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки
В провадженні судді Яремчука Ю.О. перебуває справа № 902/388/18 порушена за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ до Приватного підприємства "Феріде Плаза", м.Вінниця, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Іствін", м. Вінниця про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою суду від 04.04.2023 повідомлено учасників справи про підготовче засідання, що відбудеться 19.04.2023.
18.04.2023 до суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла заява про забезпечення позову (вх. № канц. 01-48/23/23 від 18.04.2023), шляхом накладення арешту на Готельно-розважальний центр «Феріде Плаза», загальною площею 8145,3 м2, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 «Б», належний Приватному підприємству «Феріде Плаза» (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37898450); накладення арешту на об'єкт нерухомості (об'єкт незавершеного будівництва), розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А; накладення арешту на земельні ділянки, належні Приватному підприємству «Феріде Плаза» (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова. 23-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37898450) за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б, загальною площею 8 145,30 кв.м (номер об'єкта в РПВН: 38890673, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 101060505101) та за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А, ділянка площею 0,143 га (кадастровий номер земельної ділянки: 0510100000:02:052:0199); заборонити Приватному підприємству «Феріде Плаза» вчиняти дії, спрямовані на відчуження предмету спору, а саме, вчиняти дії з відчуження майна будь-яким способом (але не обмежуючись шляхом укладання договорів купівлі-продажу, міни, дарування щодо предмету спору); заборонити державним реєстраторам, нотаріусам іншим особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення, переоформлення права власності, вчинення інших реєстраційних дій, спрямованих на зміну права власності стосовно майна: готельно- розважальний центр «Феріде Плаза», загальною площею 8145,3 м2, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 «Б», та об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А; заборонити відповідачу та іншим особам здійснювати дії щодо об'єднання та/чи розділення земельних ділянок вчинення інших дій щодо земельних ділянок, які належать ПП «Феріде Плаза» та знаходяться за адресою м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А та 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б) до закінчення розгляду справи № 902/388/18.
Дослідивши подану Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заяву про забезпечення позову суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 року. №5-рп/2011).
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на небажання і незацікавленість останнього добровільно сплачувати заборгованість та значний розмір останньої.
В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається, на те, що позивач у цій справі у 2018 звернувся з відповідним позовом про звернення стягнення на готельно-розважальний центр «Феріде Плаза», загальною площею 8145,30 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на об'єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Однак позивач обґрунтовано припускає наявність реальної загрози того, що на дату оголошення рішення по справі у відповідача не виявиться майна, на яке звертається стягнення, оскільки дії ряду осіб щодо вивільнення нерухомого майна з-під застави та зміни його власників свідчать про те, що ведеться протиправна робота по позбавленню ПАТ «Промінвестбанк» змоги погасити в повному обсязі заборгованість відповідно до кредитних договорів за рахунок заставленого майна.
Заявником зазначається наступне: між позивачем та ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» у 2007 році укладено 2 кредитні договори, в забезпечення виконання зобов'язань за якими між цими ж сторонами укладено іпотечний договір, відповідно до умов котрого ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде» в якості іпотекодавця передало в іпотеку належне йому нерухоме майно, в тому числі право оренди земельної ділянки з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом. При цьому, вимоги на майно, яке належить ПП «Феріде Плаза» належить також ПП «Іствін». За доводами заявника, учасники ПП "Іствін" пов'язані (або були пов'язані тривалий час) зв'язками між учасниками відповідача та третьої особи (позичальника), а саме як вбачається з відкритого джерела «Опендатабот.юа» протягом 2017-2023р. неодноразово змінювались керівники ПП «Іствін», ПП «Феріде Плаза» та ПП ТУФ «Феріде». Зокрема з цієї інформації вбачається, що керівники та власники однієї юридичної особи були чи є засновниками іншої юридичної особи (ПП ТУФ «Феріде», ПП «Феріде Плаза» та ПП «Іствін»).
Зокрема, ОСОБА_1 , є засновником (бенефіціаром) Приватного підприємства «Іствін», була керівником до 05.04.2021 ПП «Іствін» та була власником частки в ПП «Феріде Плаза».
Власник частки в ПП ТУФ «Феріде» ОСОБА_2 також був власником частки в ПП «Феріде Плаза».
Власником частки ПП «Феріде Плаза» є ОСОБА_3 (99,88%), яка є донькою ОСОБА_4 , який в свою чергу, також разом з ОСОБА_1 був власником ПП «Феріде Плаза».
Отже, частина засновників (власників часток) та керівники ПП ТУФ «Феріде, ПП «Феріде Плаза» та ПП «Іствін» є (були) пов'язаними особами, вчиняли дії, пов'язані з виведенням іпотечного майна з-під обтяження, а відтак можуть і в подальшому вчинити такі дії щодо майна, яке є предметом спору та наразі належить ПП «Феріде плаза», що спрямовані на відчуження такого майна на користь третьої особи з метою уникнення відповідальності за зобов'язаннями перед ПАТ «Промінвестбанк».
За таких обставин, оскільки ПП «Іствін» та ПП «Феріде Плаза» пов'язані між собою своїми учасниками (засновниками), враховуючи зміну складу учасників протягом 2013- 2023, без повідомлення про це ПАТ «Промінвестбанк», зважаючи на існування зобов'язання ПП «Феріде Плаза» перед ПП «Іствін», яке забезпечене тим самим майном, що передано в іпотеку банку, існує ймовірність реалізації (відчуження, передачі) предмету іпотеки (предмету спору) та виведення його з власності ПП «Феріде Плаза» на користь інших осіб, зокрема ПП «Іствін».
Крім того, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованого та наданого по земельним ділянкам, що розташовані за адресою: м. Вінниця, Пирогова, 23-А та вул. Пирогова. 23-Б вбачається, що відповідачем вжито заходів по об'єднанню земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 (зазначено як «об'єднання об'єктів нерухомого майна») (реєстраційний номер запису 101464405101).
За результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження таких фактів не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
На переконання суду, Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об'єктами нерухомого майна, земельними ділянками станом на момент пред'явлення заяви про забезпечення позову та розгляду справи.
Заявник не надає доказів на підтвердження обставин ймовірного подальшого відчуження нерухомого майна, земельних ділянок, їх поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками, станом на момент подання заяви про забезпечення позову та розгляду справи.
Заявником також не надано доказів розробки технічної документації з приводу поділу земельних ділянок, зміни цільового призначення або вчинення інших дій, котрі могли б підтвердити утруднення виконання майбутнього судового рішення.
В аспекті підстав для застосування заборони вчиняти реєстраційні дії, суду не доведено, що державним реєстратором, нотаріусом чи іншою особою отримано документи з метою проведення реєстраційних дій, або наявні наміри чи звернення осіб щодо вчинення таких дій.
Тобто, з наданих доказів заявником вбачається, що протягом декількох років не відбувається ані зміна власника майна, ані передача в заставу або в іпотеку даного майна, а також не відбувалась зміна властивостей нежитлової будівлі готельно-розважального центу «Феріде Плаза», об"єкту незавершеного будівництва та земельних ділянок.
В даному випадку суд зауважує, що будь - які докази зі спливом певного проміжку часу втрачають свою достовірність (п. 116 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Темченко проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 30579/10).
Таким чином, заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого вчинення будь-яких дій із нерухомим майном, яке є предметом витребування. Доказів того, що відповідач чи інші особи здійснюють дії, чи намагаються здійснити дії, пов'язані із заходами, котрі просить застосувати заявник, суду не надано.
Отже, детально проаналізувавши доводи позивача, судом встановлено, що заявником фактично не подано жодного доказу на момент розгляду справи в суді , які б вказували на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження таких фактів не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення в подальшому від виконання судового рішення, відповідно, не можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення та не містить будь - якого обґрунтування та надання належних та допустимих доказів саме такої неможливості або істотного ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 136, 140, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви (вх. № канц. 01-48/23/23 від 18.04.2023) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про забезпечення позову у справі - відмовити.
2. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
5. Копію ухвали надіслати заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: позивача - bank@pib.ua., відповідача - offise@feride.com.ua, третьої особи - fgvfo@fg.gov.ua., третьої особи - ppistvin@i.ua.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу (вул. Малопідвальна, 8, м.Київ, 01001)
3 - відповідачу (вул.Пирогова, 23-Б, м.Вінниця, 21018)
4 - третій особі (вул.Ватутіна, 38, кв.22, м.Вінниця, 21011, 21020 м. Вінниця вул. Д. Михайловського, 103)
5- третій особі (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24)
6 - третій особі (вулиця Січових Стрільців, 17, Київ, 04053)