19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 917/20/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.
при секретарі Стойка В.В.
за участю:
позивача -не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" (вх. №515П Д/1-18)
на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 року у справі №917/20/23, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Киричук О.А.), повний текст якої складено 27.02.2023 року
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗТК ТРЕЙД", м. Полтава, вул.
про стягнення сумі 3 947 593,54 грн,
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 року у справі №917/20/23 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС про забезпечення доказів шляхом витребування доказів (вх. № 2109 від 16.02.23) відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 року у справі №917/20/23 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення доказів та звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Республіки Молдова з проханням про отримання в Молдовській залізниці (Calea Fe Moldova) інформації та копій документів (залізничних накладних), що підтверджують: дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95931945, відправленого 25.04.2022 за залізничною накладною номер 43693985 зі станції Гадяч ім.Сергієнка М.І. (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95077319, відправленого 25.04.2022 за залізничною накладною номер 43693985 зі станції Гадяч ім.Сергієнка М.І. (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95077244, відправленого 27.04.2022 за залізничною накладною номер 43694942 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95076642, відправленого 27.04.2022 за залізничною накладною номер 43694942 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95902862, відправленого 28.04.2022 за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95417101, відправленого 28.04.2022 за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95964581, відправленого 28.04.2022 за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 5964664, відправленого 07.05.2022 за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 533004, відправленого 07.05.2022 за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95131678, відправленого 07.05.2022 за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 5902466, відправленого 12.05.2022 за залізничною накладною номер 43775642 зі станції Абазівка (Україна); дату адресації із залізничної станції Белць-Ораш залізничного вагона номер 95134722 після прибуття його на станцію за залізничною накладною 43694066 від 05.05.2022 зі |станції Гадяч ім. Сергієнко М.І. (Україна); звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до Міністерства і юстиції Румунії з проханням про отримання в Румунських залізниць (Саііе Регаїе Потале) інформації та копій документів (залізничних накладних), що підтверджують: дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95415733, відправленого 31.05.2022 за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95955621, відправленого 31.05.2022 за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95416442, відправленого 31.05.2022 за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95076485, відправленого 10.06.2022 за залізничною накладною номер 739300 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95077319, відравленого 12.06.2022 за залізничною накладною номер 739318 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95633053, відправленого 12.06.2022 за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95931945, відправленого 12.06.2022 за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95416517, відправленого 12.06.2022 за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), і дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження.
Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Оскільки строк зберігання електронних перевізних документів у Республіці Молдова регулюється правом Республіки Молдова, а в Румунії- правом Румунії, відповідно, у позивача відсутня об'єктивна можливість встановити точні терміни зберігання даних з огляду на відсутність у штаті фахівців з права іноземних держав.
А тому, існують об'єктивно обгрунтовані побоювання, що засоби доказування (електронні перевізні документи) можуть бути втрачені, або збирання чи подання їх стане згодом неможливим або утрудненим.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "19" квітня 2023 року о 16:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/20/23; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
29.03.2023 року на адрсу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/20/23 (вх.№3503).
У судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 19.04.2023 року о 16:00 год. не з'явились всі учасники справи, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
У зв'язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копію ухвали суду апеляційної інстанції від 20.03.2023 року було надіслано на вказані учасниками справи офіційні електронні адреси: ТОВ "Гранд-Інвестментс" - i.semenchyk@grandinvest.in.ua; ТОВ "УЗТК ТРЕЙД" - office@ugtc.com.ua та отримані за електронними адресами: ТОВ "Гранд-Інвестментс" - i.semenchyk@grandinvest.in.ua; ТОВ "УЗТК ТРЕЙД" - office@ugtc.com.ua , що підтверджується роздруківкою електронного листування, яка містяться у матеріалах справи.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.
Телефонограмою від 11.04.2023 року було повідомлено позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.03.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, пверевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
ТОВ "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "УЗТК ТРЕЙД" про стягнення сумі 3 947 593,54 грн заборгованості за договором №05112021 від 05.11.2021 року на транспортно-експедиційне обслуговування, що складається з: плати за понаднормове користування вагонами на вивантаженні за Додатковою угодою №6 від 12.04.2022 року та Додатковою угодою №6/1 від 12.04.2022 року в сумі 342 000,00 грн; плати за понаднормове користування вагонами на вивантаженні за Додатковою угодою №7 від 13.04.2022 року в сумі 336 000,00 грн; плати за понаднормове користування вагонами на вивантаженні за Додатковою угодою №8 від 30.05.2022 року в сумі 32 400,00 грн; плати за користування вагонами за маршрутом слідування відповідно до Додаткової угоди №8 від 30.05.2022 року в сумі 315 000,00 грн; додаткових витрат за Додатковою угодою №6 від 12.04.2022 року, Додатковою угодою №6/1 від 12.04.2022 року в сумі 1 151 108,00 грн; додаткових витрат за Додатковою угодою №7 від 13.04.2022 року в сумі 1 577 736,00 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 135 826,85 грн; 3 процентів річних в сумі 8 149,61 грн; інфляційного збільшення боргу в сумі 49 373,08 грн.
Також, ТОВ "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" звернулося до господарського суду Полтавської області з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування доказів (вх. № 2109 від 16.02.2023 року).
23.02.2023 року господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Так, позивач - ТОВ "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про забезпечення доказів шляхом витребування доказів, в якій просило: звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до Міністерства юстиції Республіки Молдова з проханням про отримання в Молдовській залізниці (Calea Fe Moldova) інформації та копій документів (залізничних накладних), що підтверджують: Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95931945, відправленого 25.04.2022 року за залізничною накладною номер 43693985 зі станції Гадяч ім.Сергієнка М.І. (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95077319, відправленого 25.04.2022 року за залізничною накладною номер 43693985 зі станції Гадяч ім.Сергієнка М.І. (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95077244, відправленого 27.04.2022 року за залізничною накладною номер 43694942 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95076642, відправленого 27.04.2022 оку за залізничною накладною номер 43694942 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95902862, відправленого 28.04.2022 року за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95417101, відправленого 28.04.2022 року за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95964581, відправленого 28.04.2022 року за залізничною накладною номер 43717164 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 5964664, відправленого 07.05.2022 року за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 533004, відправленого 07.05.2022 року за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 95131678, відправленого 07.05.2022 року за залізничною накладною номер 43757269 зі станції Абазівка (Україна); Дату прибуття на залізничну станцію Белць-Ораш залізничного вагона номер 5902466, відправленого 12.05.2022 року за залізничною накладною номер 43775642 зі станції Абазівка (Україна); Дату адресації із залізничної станції Белць-Ораш залізничного вагона номер 95134722 після прибуття його на станцію за залізничною накладною 43694066 від 05.05.2022 року зі |станції Гадяч ім. Сергієнко М.І. (Україна); звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги до Міністерства і юстиції Румунії з проханням про отримання в Румунських залізниць (Саііе Регаїе Потале) інформації та копій документів (залізничних накладних), що підтверджують:
Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95415733, відправленого 31.05.2022 року за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95955621, відправленого 31.05.2022 року за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95416442, відправленого 31.05.2022 року за залізничною накладною номер 738518 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95076485, відправленого 10.06.2022 року за залізничною накладною номер 739300 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95077319, відравленого 12.06.2022 року за залізничною накладною номер 739318 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95633053, відправленого 12.06.2022 року за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95931945, відправленого 12.06.2022 року за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), та дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження; Дату прибуття на залізничну станцію Халмеу залізничного вагона номер 95416517, відправленого 12.06.2022 року за залізничною накладною номер 739326 зі станції Абазівка (Україна), і дату адресації цього порожнього вагона зі станції Абазівка після вивантаження.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 112 ГПК України заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) у разі якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.
За змістом ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, спричинені у зв'язку із забезпеченням доказів, у разі неподання позовної заяви у строк, зазначений в частині п'ятій цієї статті, а також у разі відмови в позові.
Відтак, забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів.
Аналізуючи норми статті 110 ГПК України слід зазначити, що суд має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений; збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Тобто, заходи забезпечення доказів вживаються судом з метою збереження доказу, на який посилається учасник справи, та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції.
Підставою для забезпечення доказів є побоювання учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, що вони будуть втрачені або подача потрібних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 року у справі №9901/385/19 де, зокрема, вказано на те, що забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
В обгрунтування заяви про забезпечення доказів позивач вказує на таке.
Позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом дшх.№24/10-22 від 24.10.2022 року з метою отримати відомості про дати прибуття вагонів на станції визначення та адресації порожніх вагонів зі станції призначення (копія запиту з доказами направлення були додані до позовної заяви).
Відповідач у відповідь листом №03/11-22-1 від 03.11.2022 року повідомив, що звернувся за отриманням відповідних копій перевізних документів до своїх контрагентів та надасть їх позивачу після отримання.
Відповідачем разом з відзивом було надано копії залізничних накладних, відповідно до яких можливо встановити точні дані щодо дат прибуття на станцію призначення більшої частини вагонів, щодо користування якими було заявлено позовні вимоги, а також адресації цих порожніх вагонів після вивантаження, що дозволило позивачу скоригувати свої розрахунки.
Водночас, щодо деяких вагонів деякі відомості для розрахунку плати за понаднормове користування вагонами на вивантаженні відсутні, а тому позивач вважає за необхідне подати заяву про забезпечення доказів шляхом витребування відповідної інформації та підтверджуючих документів Молдовської залізниці (Calea Feratд din Moldova) та шляхом витребування відповідної інформації та підтверджуючих документів у Румунських залізниць (Cаile Fera te Romane).
Існує об'єктивна необхідність в дослідженні доказів, а саме копій залізничних накладних, з яких можливо буде встановити наступні обставини: дати прибуття залізничних вагонів на станції призначення та адресації вагонів зі станції призначення після вивантаження, що свою чергу дозволить встановити кількість днів прострочки у користуванні залізничними вагонами та вартість такого понаднормового користування; необхідність забезпечення доказів полягає у тому, що іншими способами отримати ці докази неможливо, в тому числі AT "Українська залізниця" повідомила про відсутність у неї відомостей щодо здійснення перевезень за межами України (листом від 25.10.2022 року №ЦЦМ-7/165); строк зберігання даних щодо прибуття і адресації вагонів в комп'ютерних системах залізниць обмежений, тому існують підстави припускати, що в подальшому отримання відповідної інформацію стане неможливим.
Так, за приписами ч. 1 ст. 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Втім, зі змісту заяви про забезпечення доказів слідує, що всупереч вказаним положенням чинного законодавства, до останньої не надано жодних доказів на підтвердження того, що засоби доказування, які заявник просить витребувати можуть бути втрачені, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов'язкової умови для забезпечення доказів в порядку ст.110 ГПК України.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Аргументи апелянта на те, що оскільки строк зберігання електронних перевізних документів у Республіці Молдова регулюється правом Республіки Молдова, а в Румунії- правом Румунії, відповідно, у позивача відсутня об'єктивна можливість встановити точні терміни зберігання даних з огляду на відсутність у штаті фахівців з права іноземних держав, а тому, існують об'єктивно обгрунтовані побоювання, що засоби доказування (електронні перевізні документи) можуть бути втрачені, або збирання чи подання їх стане згодом неможливим або утрудненим, не приймаються, з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Забезпечення доказів способом їх витребування хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів у порядку ст.ст. 80, 81 ГПК України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Натомість, заява позивача про забезпечення доказів не містить обґрунтувань необхідності забезпечення доказів, а саме, не наведено обставин, на підставі яких заявник вважає, що засіб доказування може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим, не зазначено та не надано доказів на підтвердження можливості втрати цих доказів чи неможливості їх подання згодом.
Проте, доводи заявника зводяться лише до неможливості отримання доказів (запитуваної інформації/документів) самостійно, оскільки у штаті позивача відсутні фахівці з права іноземних держав.
Водночас, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.
За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно зазначив на те, що відсутність, як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду заяви про забезпечення доказів її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД-ІНВЕСТМЕНТС" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 року у справі № 917/20/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.04.2023 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза