вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" квітня 2023 р. Справа№ 910/10421/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «ЧАЙКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 (суддя Демидов В.О., м. Київ, повний текст складено та підписано - 26.12.2022)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ»
до Державного підприємства «ЧАЙКА»
про стягнення 137 293,27 грн,
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (далі - позивач/ОСББ«ЖК КОЗАЦЬКИЙ») звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «ЧАЙКА» (далі - відповідач/ДП «ЧАЙКА») про стягнення 137 293,27 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, є членом ОСББ «ЖК Козацький» так як є власником квартир №№ 259, 436, 437, 438 та нежитлових приміщень №№ 601, 602, 611, 622 у будинку 38А по вулиці Гарматній у місті Києві, що підтверджується Витягом Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Всупереч вимогам Статуту, відповідач не сплачує внески на утримання Будинку, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем, а саме:
-17 477,53 грн заборгованості зі сплати внесків по квартирі №259 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року;
-17 121,21 грн заборгованості зі сплати внесків по квартирі №436 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року;
- 18 172,32 грн заборгованості зі сплати внесків по квартирі №437 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року;
- 26 527, 99 грн заборгованості зі сплати внесків по квартирі №438 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року;
- 15 327,00 грн заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні №601 за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
- 11 497,59 грн заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні №602 за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
- 12 808,62 грн заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні №611 за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року;
- 6 052,20 грн заборгованості зі сплати внесків по нежитловому приміщенні №622 за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року.
Враховуючи, що відповідачем не сплачено внески на утримання будинку, позивач просить з стягнути з відповідача 137 293,27 грн, з яких: 124 984,46 грн сума основної заборгованості, 10 312,97 грн інфляційні втрати, 1 995,84 грн 3% річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Присуджено до стягнення з ДП «ЧАЙКА» на користь ОСББ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» суму заборгованості у розмірі 137 293,27 грн, з яких: 124 984,46 грн сума основної заборгованості, 10 312,97 грн інфляційних втрат, 1 995,84 грн 3% річних, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн та 2 481,00 грн судового збору.
Обґрунтовуючи своє рішення із посиланням на приписи ст.ст. 11, 319, 322, 382, 385, 525, 625, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 7, 9 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» та ст.ст. 1, 7, 10, 13, 15, 16, 17, 20 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" місцевий господарський суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати внесків на утримання будинку за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року на суму 124 984,46 грн, і, відповідно, позов ОСББ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» задовольнив.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, ДП «ЧАЙКА» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСББ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
Зокрема, узагальненні доводи скаржник зводяться до того, що:
- квартири та нежитлове приміщення № 622, які належать Відповідачу на праві господарського відання в ОСББ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» не використовуються ним за призначенням та ніхто в них не проживає;
- між позивачем та відповідачем не було укладено договір, сторонами не передбачено порядку фіксування факту не проживання та не використання квартир та нежитлових приміщень відповідачем;
- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без зволення, а оскаржуване рішення - без змін посилаючись на те, що:
- чинним законодавством не передбачено укладення договору між ОСББ та співвласником для сплати внесків на утримання будинку. Позивачем в позовній заяві наголошувалось, що між сторонами не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг, а отже й відсутні підстави для сплати внесків, проте такий обов'язок виникає у відповідача у відповідності до положень чинного законодавства;
- протоколом Загальних зборів ОСББ «ЖК Козацький» №1/19 від 19 жовтня 2019 року, складеного 04 листопада 2019 року, прийнято рішення затвердити кошторис ОСББ «ЖК Козацький» з розміром внеску 9,78 грн./кв.м. для квартир та нежитлових приміщень до введення в експлуатацію системи протипожежного захисту та 10,48 грн/кв.м. після введення в експлуатацію системи протипожежного захисту.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 апеляційну скаргу ДП «ЧАЙКА» у справі №910/10421/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Апеляційна скарга ДП «ЧАЙКА» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №910/10421/22, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.
30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10421/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10421/22; розгляд апеляційної скарги ДП «ЧАЙКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 процесуальних строків на подачу заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом
19.10.2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис №1 073 102 0000 038777 щодо реєстрації юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», за місцезнаходженням: 03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (надалі-Об'єднання), затвердженого установчими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №38-А по вулиці Гарматна в місті Києві на підставі протоколу від 08.09.2018 року, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Козацький» (надалі - Об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (надалі - співвласники) багатоквартирного будинку №38-А (далі - Будинок), що розташований за місцезнаходженням: місто Київ, вулиця Гарматна, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з пункту 2.1 Статуту метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна Будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та ним Статутом.
Відповідно до пункту 3.1 та пункту 3.2 Статуту Органами управління Об'єднання є Загальні збори, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об'єднання.
Вищим органом управління Об'єднання є Загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.
Пунктом 3.3 Статуту передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить зокрема:
- затвердження кошторису Об'єднання та річного фінансового звіту Об'єднання;
- визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішення Загальних зборів співвласників, прийняте відповідно до Статут, є обов'язковим для всіх співвласників (п. 3.12. Статуту).
Відповідно до пункту 5.2 Статуту співвласник зобов'язаний зокрема:
- виконувати обов'язки передбачені цим статутом;
- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до витягу з Інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником наступних об'єктів нерухомого майна (приміщень):
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006301280000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 438, загальна площа: 148,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006287780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 437, загальна площа: 102 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006279780000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 436, загальна площа: 96,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2006268880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, квартира 259, загальна площа: 98,1 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150509880000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 622, загальна площа: 82,5 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150499080000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 611, загальна площа: 135,8 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150488680000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 602, загальна площа: 121,9 кв.м.;
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1150476380000, адреса: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А, приміщення 601, загальна площа: 162,5 кв.м.;
Відповідно до пункту 3 Розділу III Протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року (надалі - Протокол), Загальні збори вирішили затвердити Кошторис об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Козацький» з розміром внеску 9,78 грн/м.кв. для квартир та нежитлових приміщень до введення в експлуатацію системи протипожежного захисту та 10,48 грн/м.кв. після введення в експлуатацію системи протипожежного захисту. Основні статті Кошторису: адміністративні витрати, витрати на утримання, витрати на охорону, фонди».
Стосовно питання про визначення порядку сплати внесків на утримання будинку: Рішення не прийнято на підставі п. 3.9. розділу III Статуту ОСББ «ЖК Козацький».
Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Статуту Об'єднання, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не виконував своїх зобов'язань, як співвласник багатоквартирного будинку №38-А по вул. Гарматна у м. Києві, щодо сплати внесків та платежів на утримання будинку в період з квітня 2021 року по серпень 2022 року, що стало підставою для нарахування останньому заборгованості у розмірі 124 984,46 грн. Крім того, зважаючи на прострочення відповідача, позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 1 995,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 312,97 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку ( стаття 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
У відповідності до статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Положеннями ст. 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Згідно із ст.17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї ж статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі 910/11312/17.
Проаналізувавши вказані норми законодавства, положення статуту позивача, а також надавши оцінку протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року, врахувавши всі матеріали справи в сукупності, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обов'язковість сплати внесків на утримання будинку та ремонтного фонду.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсними рішення позивача, оформленого зазначеним протоколом, проте встановлено відсутність доказів оплати відповідачем суми основного боргу за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року в загальній сумі 124 984,46 грн, а тому обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу щодо сплати внесків та платежів на утримання будинку.
Отже, доводи скаржника про те, що за відсутності договору у споживача відсутній обов'язок з оплати отриманих послуг, є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1995,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 10 312,97 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Оскільки Протоколом Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «ЖК КОЗАЦЬКИЙ», розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 38-А №1/19 від 04.11.2019 року рішення стосовно питання про визначення порядку сплати внесків на утримання будинку - не прийнято на підставі п. 3.9. розділу III Статуту ОСББ «ЖК Козацький».
Позивачем обрано строк початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, місцевий господарський суд встановив, що вони виконані невірно та за розрахунком суду з врахуванням заявленого позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить більше заявленого останнім розміру.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в заявленому позивачем розмірі 10 312,97 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що останній виконано вірно та є таким, що підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Посилання скаржника на постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані, оскільки дана постанова встановлює заборону для нарахування інфляційних нарахувань нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або не повне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, а не юридичними особами.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивач при поданні позовної заяви вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становитиме 5 000,00 грн, а саме аналіз документів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка відповіді на відзив (у разі необхідності) складатиме 2 500,00 грн.
Відтак представник позивача при поданні відповіді на відзив просив стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази відповідно до ст. 124 ГПК України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Місцевий господарський суд встановив, що на підтвердження витрат у сумі 7 500,00 грн представник позивача надав:
- копію договору про надання правничої допомоги № 34/22 від 12.09.2022 року;
- копію рахунку на оплату №2 від 26.09.2022 на суму 5 000,00 грн;
- копію акта приймання передачі наданих послуг №2 від 27.09.2022 на суму 5 000,00 грн;
- копію платіжного доручення №1267 від 03.10.2022 на суму 5 000,00 грн;
- копію рахунку на оплату №4 від 31.10.2022 на суму 2500,00 грн;
- копію акта приймання передачі наданих послуг №4 від 31.10.2022 на суму 2 500,00 грн;
- копію платіжного доручення №1312 від 01.11.2022 на суму 2 500,00 грн.
Також матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КВ№000316 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АА№1227324, адвокату Лаврентьєву Д.О. на представництво інтересів позивача.
12.09.2022 між Адвокатом Лаврентьєвим Дмитро Олеговичем (надалі Адвокат) та ОСББ «ЖК КОЗАЦЬКИЙ» (надалі Клієнт), уклали договір про надання правової допомоги № 34/22 (надалі - Договір) предметом якого є правовідносини Сторін зокрема, але не виключно, які виникають у зв'язку із наданням Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту з питань, що стосуються стягнення заборгованості зі сплати щомісячних внесків співвласників на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: вулиця Гарматна, 38-А, м. Київ (п.1.1 Договору).
У відповідності до п. 1.2. Договору Адвокат надає Клієнту правову допомогу у вигляді:
- консультації з питань діючого законодавства та правозастосовної практики, в усній чи письмовій формі;
- підготовки юридичних висновків з питань, що цікавлять Клієнта, зокрема щодо документів, які надаються Адвокату для юридичного аналізу;
- складання документів (проектів документів) правовою характеру, зокрема проектів заяв, скарг, клопотань, претензій, позовних заяв, тощо;
- представництво інтересів Клієнта па підприємствах, в установах, органах та організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у всіх без винятку судах з усіма правами наданим сторонам судового процесу та/або учасникам судової справи;
- надання інших видів правової допомоги та/або юридичних послуг за завданням Клієнта,
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Так, ч. 5 ст. 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду у справі №910/4515/18.
При цьому, відповідачем не подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що представником позивача підтверджено матеріалами справи надання Клієнту правової допомоги у розмірі 7 500,00 грн.
Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову, у зв'язку з його доведеністю та обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22, та, відповідно, апеляційна скарга ДП«ЧАЙКА» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «ЧАЙКА» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі №910/10421/22 залишити без змін.
3. Справу №910/10421/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська