65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"13" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1049/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/1049/22 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка (Суворова, 9, код ЄДРПОУ 00024360), Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 27-А, код ЄДРПОУ 13916781) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871)
до відповідачів: 1.Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 39767547), 2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код ЄДРПОУ 39835428), 3. Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, каб. 298, код ЄДРПОУ 39766716), 4. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689), 5. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м. Житомір, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513), 6. Головне управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахорова, 34, код ЄДРПОУ 39767437), 7. Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550), 8. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942), 9. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, просп. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404), 10. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, м. Полтава, вул. Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930), 11. Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252), 12. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (4000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885), 13. Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (46002, м. Тернопіль, вул. М. Лисенка, 20 А, код ЄДРПОУ 39766192), 14. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Комічна, 21, код ЄДРПОУ 39792822), 16. Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479), 16. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890)
про скасування державної реєстрації речових прав на нерухому майна та зобов'язання повернути земельні ділянки
Представники:
Від прокуратури: Гузь Д.С. посвідчення;
Від позивачів: не з'явились;
Від відповідачів: (4) Гурильов А.С., (6)Гуменюк І.Л., (11) Накопалов Є.О., (12)Мазуров А.В. - самопредставництво;
Від відповідачів: (1-3, 5, 7-10, 13-16) не з'явились;
Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/1049/22 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Головних управлінь Держгеокадастру у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельні ділянки.
01.09.2023р. за вх. №18149/22 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшла заява про залишення позову без розгляду, згідно якого останній просить суд позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” залишити без розгляду.
В обґрунтування відповідної заяви заявник вказує, що Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” в розумінні статті 170 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не є такими суб'єктами, в інтересах яких прокурор може звернутись до суду з позовної заявою, адже зазначені установи не є органами державної влади (суб'єктами владних повноважень).
При цьому на підтвердження своєї позиції заявник посилається на судову практику, зокрема постанови Великої Палати Верховного суду від 06.07.2021р. по справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.06.2022р. по справі №909/835/18.
03.10.2022р. за вх. №21342/22 до суду від Одеської обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про залишення позовних вимог в інтересах Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова”.
Так, заперечуючи проти заяви прокурор вказує НААН України відповідно до положень статут наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції. Фактична наявність владних управлінських функцій у суб'єкта (у цьому випадку - НААН України) на підставі положень відповідного нормативно-правового акта надає йому статусу суб'єкта владних повноважень у всіх правовідносинах, у які він вступає у ході реалізації наданих йому державою прав та обов'язків.
У контексті визначення такого складу осіб (позивачів), в інтересах яких звернувся прокурор, прокурор звертє увагу на складові права власності, визначені ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (право володіння, користування та розпорядження майном), та механізму їх реалізації державою через відповідні органи державної влади, державні підприємства, установи та організації.
Зокрема, з огляду на складну систему управління державним майном та об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють різні органи державної влади (у цьому випадку - НААН України), вони можуть передати окремі правомочності щодо об'єкта державної власності (у цьому випадку - це право постійного користування спірними земельними ділянками, яке належить ДП «ДГ «Таїровське»).
За таких обставин, як вказує прокурор усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою власнику - НААН України без залучення державного підприємства як особи, у постійне користування якої передано земельні ділянки, та без зазначення права постійного користування ДП «ДГ «Таїровське» надалі вимагатиме вчинення додаткових розпорядчих дій з передання спірних ділянок їх належному користувачу та не відповідатиме критеріям «ефективного способу захисту» порушених інтересів держави в суді.
Прокурор наголошує, що ДП «ДГ «Таїровське» не виступає як комерційне підприємство, діяльність якого спрямована на отримання прибутку, оскільки воно створене з метою реалізації функцій держави щодо проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок для розвитку національних галузей агропромислового комплексу. Разом з тим, інтереси держави полягають у належному функціонуванні ДП «ДГ «Таїровське», яке з огляду на агропромислове спрямування науково- дослідної діяльності неможливе без наявності у його користуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
За посиланнями прокуратури, зазначаючи ДП «ДГ «Таїровське» одним із позивачів у цій справі, прокурор обґрунтував порушення інтересів саме держави, яка делегувала цьому державному підприємству здійснення своїх функцій та створила умови для їх виконання (зокрема шляхом надання у постійне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення), а не підприємства як самостійної юридичної особи, яка правомочна здійснювати самостійний захист своїх прав та інтересів у суді.
З урахуванням того, прокурор вважає доводи відповідачів про те, що НААН України та ДП «ДГ «Таїровське» не можуть бути позивачами у даній справі є необґрунтованими.
Розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.09.2022р. за вх. № 18149/22 про часткове залишення позову без розгляду суд дійшов наступних висновків.
Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Головних управлінь Держгеокадастру у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельні ділянки.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).
Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” з посиланням на їх бездіяльність стосовно захисту інтересів держави, що полягає в недопущенні вилученні з державної власності особливо-цінних земель сільськогосподарського призначення. Прокурор у позові зазначав, що спірні земельні ділянки належать до державної форми власності, розпорядження, якими здійснює Національна академія аграрних наук України; ці землі із 2000 року перебували в постійному користуванні Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова”; вилучення спірних земель із державної власності відбулося з численними порушеннями законодавства.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді.
Представництво в суді законних інтересів держави, прокурор здійснює у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, до суб'єктів представництва інтересів, яких в суді здійснює прокурор, належить громадянин або держава, у разі порушення або загрози порушення її інтересів, за умови, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади; орган місцевого самоврядування; інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
При цьому, згідно ст. 6 Конституції України, Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу. Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України ( ст. 75 Конституції України).
У системі органів виконавчої влади, вищим органом є Кабінет Міністрів України (ст.113 Конституції України).
В областях, районах, містах Києві та Севастополі, виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України).
Правосуддя в Україні здійснюється судами.
Органами місцевого самоврядування, згідно ст. 140 Конституції України, є районні та обласні ради. Питання управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Суб'єктами владних повноважень є органи державної влади, органи місцевих самоврядування , інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень (Закон України "Про інформацію", Кодекс адміністративного судочинства України"; постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Положення №5 від 05.01.2011; Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у Верховному Суді України).
Необхідною умовою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах в яких виник спір.
Законом України "Про управління об'єктами державної власності", який визначає НААН України, як суб'єкта управління об'єктами державної власності, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України .
Так, ч.1 ст. 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу, права власника здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією.
Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Отже, суб'єктами права власності на землі приватної власності є юридичні особи і громадяни; на землі комунальної власності - органи місцевого самоврядування; на землі державної власності - відповідні державні органи виконавчої влади, яким в силу вимог Конституції України є, зокрема, Кабінет Міністрів України.
НААН України, будучи, згідно Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна, вищою державною науковою організацією України, основним видом діяльності якої є вирощування культур дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій (основний), дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук не є органом державної влади, через який держава реалізує право власності на землю.
Законодавець, унормувавши підстави здійснення прокурором представництва держави, обумовив умови, за яких таке представництво здійснюється, зокрема вказав на нездійснення захисту або неналежне здійснення захисту органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, або у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” вказуючи, як підставу позову на те, що спірні земельні ділянки заходились з 2000 року в постійному користуванні державних установ, призюмує приналежність спірних земель державі, як власнику.
В силу ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 113 Конституції України, органом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади.
Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватись прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена така умова для представництва інтересів держави в суді, як неналежний захист чи не здійснення захисту цих інтересів юридичною особою, яка, хоч і є державною установою, але в силу вищевикладеного, не є ні суб'єктом владних повноважень, ні органом місцевого самоврядування, ні органом державної влади.
Об'єктами управління державної власності, відповідно суб'єктом управління, яких визначено НААН України, визнано наступні об'єкти: майно, яке передане казенним підприємствам - в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства) - установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг; державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб'єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.
Майном згідно ст. 190 ЦК України, вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Закон України "Про прокуратуру" і ГПК України обумовлюють обов'язок прокурора - обґрунтувати наявність підстав для представництва.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді, виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який, всупереч вимог закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
На сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
В постанові ВП ВС від 26.05.2020, винесеній у справі № 912/2385/18, викладено висновок про те, що прокурор, згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З матеріалів справи, зокрема з статуту Національної академії аграрних наук України і витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що Національна академія аграрних наук України є науковими, неприбутковими, державними організаціями (установами, закладами), основним видом діяльності яких є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук, біотехнологій.
Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” засноване на основі державної власності, перебуває у віддані Національної академії аграрних наук України, та підпорядковане Національному науковому центру «Інститут виноградарства та виноробства імені В.Є. Таїрова» (далі - Наукова установа) (п.п. 1.1, 1.5. Статуту).
Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, в разі потреби рахунки у відділеннях Державного казначейства, діє за принципом повного господарського розрахунку, тощо. У відповідності з чинним законодавством і в межах цього Статуту підприємство з урахуванням завдань Наукової установи, якій воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі визначає структуру управління, розробляє штатний розпис, вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов'язки, може бути позивачем та відповідачем в судах (п.п. 3.4., 3.10. Статуту).
Згідно Статуту державного підприємства господарство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання, здійснює досліду, комерційну, господарську діяльність з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, тощо. Крім того, підприємство може здійснювати іншу господарську діяльність, відповідно до законодавства та цього Статуту (п. п. 2.1., 3.1. Статуту).
Отже, зазначені юридичні особи - Національна академія аграрних наук України та Державне підприємство “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи інших суб'єктів, владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних, передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема, Кабінет Міністрів України, який, в такому випадку, повинен бути означений, як компетентний орган, бездіяльність якого, після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави, мало наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави.
Користування (володіння) землею, що належить на праві власності державі, юридичною особою не підтверджує віднесення таких осіб до суб'єктів владних повноважень, визначення яких судом наведено вище.
При цьому суд зазнавчає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила висновки про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20; п. 85 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
З урахуванням наведених висновків та предмету спірних правовідносин суд констатує, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду в інтересах державних установ, закладів, організацій.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 07.06.2022 по справі №909/835/18 та від 13.12.2022 по справі № 927/682/20, де підтримав висновок апеляційної інстанції, що згідно із статутом НААН України та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, НААН України є науковою, неприбутковою, державною організацією (установою, закладом), основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук, біотехнологій. При цьому, НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України - залишення позову без розгляду.
З огляду на вказане та на позицію, викладену в постанові ВПВС, винесеній 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 про підстави застосування п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, щодо залишення позову без розгляду, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження справі, позов прокурора в інтересах Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” слід залишити без розгляду.
Керуючись п. 2 ч.1 ст.226, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.09.2022р. за вх. № 18149/22 про часткове залишення позову без розгляду- задовольнити.
2. Позовні вимоги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське” Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова” до Головних управлінь Держгеокадастру у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Запорізькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов'язання повернути земельні ділянки - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 18.04.2023р.
Суддя К.Ф. Погребна