79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.04.2023 Справа № 914/468/23
За позовною заявою: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Кізілташ Хабіп Бурак , м.Львів
про стягнення 24500,00грн за договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-156/10/21-Н від 01.10.2021
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023, справу №914/468/23 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 09.02.203 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
13.03.2023 від позивача до суду надійшло клопотання, до якого долучено для огляду оригінали документів, копії яких долучені до позову.
Відповідно до матеріалів справи позивач просив прийняти заяву про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Станом на 10.04.2023 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: АДРЕСА_1 . На таку ж адресу судом скеровано ухвалу у цій справі.
Поштовий конверт з ухвалою від 09.02.2023, направлений відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві. Проте, кореспонденція повернута поштовим відділенням до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Кізілташ Хабіп Бурак наявна інформація для здійснення зв'язку, зокрема, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 . На таку ж адресу судом скеровано ухвалу у цій справі.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 09.04.2023. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
01 жовтня 2021 року між Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (позивач), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», Громадською спілкою «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» та Фізичною особою-підприємцем Кізілташ Хабіп Бурак укладено Договір № КБР- 156/10/21-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах.
Порядок сплати коштів за цим договором та розстрочка платежів визначено розділом 3 договору. Так, у п.3.1. зазначено, що договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав1 укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
У пункті 3.2. визначено, що договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права2 укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Відповідно до п.3.3. за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем, як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний Щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАСП (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»).
У додатках 1,2 до договору № КБР- 156/10/21-Н від 01.10.2021 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30 вересня 2022 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п. 5.1).
Згідно з п.5.2. договору, у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п.5.1 дати, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.
За твердженням позивача від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення спірного договору у строк, передбачений Ліцензійними угодами.
У додатку №3 до договору № КБР- 156/10/21-Н від 01.10.2021 сторони узгодили, що розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права має складати 2700,00грн (п.2).
Відповідно до п. 2 додатку №3 до договору № КБР- 156/10/21-Н від 01.10.2021, єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Як зазначено в позові загалом відповідач сплатив 15800,00 грн за договором за період з жовтня 2021 року по березень 2022 року включно. Натомість за умовами договору відповідач зобов'язаний сплатити 32400,00грн за перший рік дії договору.
У п. 3.4. договору № КБР- 156/10/21-Н від 01.10.2021 сторони погодили, що механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, такі стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
За твердженням позивача дата сплати Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права настала 25.02.2022 та механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, оскільки відповідач не виконує взятих зобов'язань більше ніж 2 (два) місяці. Відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати». При цьому, сплата має проходити не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. А зважаючи на те, що договір було пролонговано, і механізм (режим) розстрочки вже не діє, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до подовження договору.
Позивач стверджує, що дата сплати платежу щодо другого року дії договору, який автоматично пролонгований, настала 26.09.2022. Відтак, за другий рік дії договору виникла заборгованість в сумі 32 400,00 грн.
Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за два роки дії договору складає: 16 600,00 грн (сума боргу за перший рік дії Договору) + 32 400,00 грн (сума боргу за другий рік дії Договору) = 49 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.5. Договору про правомірне використання, отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.
Як зазначено в позові позивачу належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», що дорівнює 24 500,00 грн та складається:
-перший рік дії договору, що складається з дванадцяти місяців (з жовтня 2021 по вересень 2022 року включно), борг за який складається з нарахування до сплати за сім місяців, дата несплати якого настала 25.02.2022, що складає 16600,00 * 50% = 8300,00 грн.
-другий рік дії договору, що складається з дванадцяти місяців (з жовтня 2022 по вересень 2023 року включно), борг за який складається з нарахування до сплати за дванадцяти місяців, дата несплати якого настала 26.09.2022, що складає 32400,00 * 50% = 16 200,00 грн.
За твердженням позивача за весь час з моменту підписання договору та станом на момент подання позову відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Одночасно з цим відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку: сплачувати винагороду позивачу.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати отриманих послуг. Відтак, ГО «Українська ліга авторських і суміжних прав» подано до Господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 24500,00грн основного боргу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір №КБР-04/05/18 від 01.05.2018, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
Судом встановлено, що спірний правочин за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Згідно з частиною четвертою статті 426 ЦК України умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
За ліцензійним договором, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України, одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними (ч. 3-5 ст. 1109 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору. Спірний договір містить всі істотні вимоги передбачені чинним законодавством.
Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 Договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами, які встановлені в додатку №3 до цього договору. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) на рахунок організації.
Крім того, у п. 3.4 Договору визначено, що якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав).
Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 2700,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів (п. 2 Додатку №3 до Договору).
Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право ГО «Українська ліга авторських та суміжних прав» як суміжної організації отримати 50% єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права та обов'язок ФОП Кізілташ Хабіп Бурак як користувача сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав повністю.
Додатково, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 Договору у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською організацію до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед авторською організацією, окремо суміжною організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед суміжною організацією, а також у разі досягнення домовленості між авторською організацією та суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Натомість, у випадку ненадання послуг за договором відповідач міг звернутися до позивача із вимогою припинення чи розірвання такого. Однак доказів такого звернення відповідачем також не надано.
З огляду на те, що відповідач не здійснював єдиний щомісячний платіж більше двох календарних місяців поспіль, суд дійшов висновку, що механізм розстрочки припинив дію достроково у відповідності до норм п. 3.5. договору, а відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 50% винагороди на умовах попередньої оплати за період дії договору, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 24500,00 грн (за період з березня до вересня 2022 року, з жовтня 2022 року до вересня 2023 року).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а відтак до стягнення підлягає 24500,00 грн основного боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кізілташ Хабіп Бурак ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. А.Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код 42502769) 24500,00грн основного боргу та 2684,00грн. судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 17.04.2023.
Суддя Ділай У.І.