Ухвала від 10.04.2023 по справі 911/899/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/899/22 (911/1763/22)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Стрикун Д.В. розглянувши у підготовчому засіданні

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» арбітражний керуючий Козловська Діана Валеріївна

про стягнення грошових коштів

у межах справи №911/899/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» (07854, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Біохімічна, буд. 1, ідентифікаційний код 40544482)

У засіданні суду беруть участь:

представник позивача: Коненко О.С. (довіреність № 152/2022 від 06.06.2022);

третя особа (в режимі відеоконференції): Козловська Д.В. (свідоцтво №484 від 15.03.2013);

представник відповідача: не з'явився

УСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Київської області (далі - суд) перебуває справа №911/899/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» (далі - ТОВ «Софія буд груп», відповідач) на стадії судової процедури - розпорядження майном боржника.

19.09.2022 засобами поштового зв'язку до суду звернулось Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі» (далі - ДТЕК, позивач) із позовною заявою від 14.09.2022 (вх. №1527/22 від 21.09.2022) до ТОВ «Софія буд груп» про стягнення з останнього заборгованості у загальному розмірі 695 670,55грн, з яких: 53 324,40грн - заборгованість за реактивну електричну енергію; 27 788,61грн - пеня; 11 962,86грн - інфляційні втрати; 5 192,42грн - 3% річних; 597 402,32грн - заборгованість за розподіл електричної енергії. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 26.09.2022, на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема: вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп»; відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.11.2022, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ «Софія буд груп» арбітражного керуючого Козловську Діану Валеріївну (далі - третя особа, розпорядник майна).

На підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підготовче засідання відкладено на 19.12.2022, про що постановлено відповідну ухвалу від 24.11.2022.

Водночас, із матеріалів справи №911/899/22 вбачається, що 04.11.2022 (після закінчення встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу строку) засобами поштового зв'язку до суду звернувся ДТЕК із заявою від 04.11.2022 (вх. №16044/22 від 10.11.2022) про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 725 091,90грн, з яких: 82 095,03грн - заборгованість за реактивну електричну енергію; 597 402,32грн - заборгованість за розподіл електричної енергії; 24 858,88грн - пеня; 14 476,02грн - інфляційна складова; 6 259,65грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 24.11.2022, зокрема, зупинено провадження у справі №911/1763/22 до набрання законної сили ухвалою суду у справі №911/899/22 постановленої за результатами розгляду заяви ДТЕК від 04.11.2022 (вх. №16044/22 від 10.11.2022) про визнання грошових вимог до ТОВ «Софія буд груп».

Так, ухвалою суду від 09.02.2023 у справі №911/899/22, зокрема, відповідну заяву ДТЕК задоволено частково та визнано грошові вимоги останнього до ТОВ «Софія буд груп» у розмірі 503 168,74грн - основне зобов'язання (із правом дорадчого голосу).

На підставі ст. 230 ГПК України поновлено провадження у справі №911/899/22 (911/1763/22) та призначено підготовче засідання на 10.04.2023, про що суд постановив ухвалу від 22.03.2023.

У підготовче засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання інформувався належним чином та своєчасно. Водночас, явка вказаної особи обов'язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд визнав за можливе провести підготовче засідання без їх участі.

2. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Так, під час підготовчого засідання представником позивача заявлено суду усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю надання ДТЕК додаткових пояснень щодо періоду нарахування заборгованості відповідача. Разом із цим, розпорядником майна також заявлено суду відповідне усне клопотання з метою надання додаткових пояснень по суті справи як керівником ТОВ «Софія буд груп», з огляду на наявність ухвали суду від 16.02.2023 у справі №911/899/23, якою припинені повноваження керівника ТОВ «Софія буд груп».

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Проаналізувавши зазначені положення, суд зазначає, що ті обставини на які посилаються учасники справи не є тими підставами (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 183 ГПК України), з якими закон пов'язує можливість відкладення підготовчого засідання. При цьому, судом не встановлено інших обставин, які б перешкоджали вирішенню кола питань, які визначені відповідними приписами ГПК України.

Ураховуючи зазначене, суд не вбачає необхідності у задоволенні відповідних клопотань позивача та розпорядника майна.

3. Відповідно до абз. 2 ч. 14 ст. 39 Кодексу з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

За змістом ст. 1 Кодексу конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абз. 1 ч. 1 ст. 45 Кодексу).

Водночас, ч. 4 ст. 45 Кодексу передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Ухвала господарського суду про визнання вимог конкурсних кредиторів за результатами розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 Кодексу).

За загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

У свою чергу, тлумачення ст.ст. 39, 45-48, 64 Кодексу дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених Кодексом, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.

Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом ст. 7 Кодексу вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.

При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку ст. 7 Кодексу.

Водночас, у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм ст.ст. 39, 45 Кодексу.

Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку ст. 7 Кодексу не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.

Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку ст. 7 Кодексу, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному ст. 45 Кодексу, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні ст.ст. 1, 45 Кодексу.

Оскільки майнові вимоги кредиторів у розумінні ст. 1 Кодексу не тотожні позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку ст. 7 Кодексу, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до ст. 45 Кодексу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2022 у справі №925/162/20(711/6697/19)).

Як зазначено вище, ДТЕК виконав своїй обов'язок, передбачений ст. 45 Кодексу, та подав відповідну заяву із грошовими вимогами до ТОВ «Софія буд груп», яка судом була розглянута і по якій прийнято відповідне рішення (ухвала суду від 09.02.2023).

Таким чином, позивач фактично набув статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Софія буд груп» із вимогами до останнього у відповідному розмірі, які підлягають задоволенню у порядку встановленому Кодексом.

Отже, після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України у випадку тотожності суб'єктного складу, предмета і підстав позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19, від 22.06.2022 у справі № 905/1866/19).

Так, із змісту позовної заяви ДТЕК вбачається, що підставою для звернення із відповідним позовом є неналежне виконання ТОВ «Софія буд груп» договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії №220081825 від 01.01.2019 та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком до договору №220081825 від 01.01.2019, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість, а саме: 597 402,32грн - заборгованість за надані у період з лютого по грудень 2021 року послуги розподілу електричної енергії; 53 324,40грн - заборгованість за надані у період з лютого по грудень 2021 року послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії. Крім того, просить стягнути 27 788,61грн - пені; 5 192,42грн - 3% річних; 11 962,86грн - інфляційних втрат.

Водночас, із змісту матеріалів справи №911/899/22 вбачається, що звертаючись із заявою про визнання кредиторських вимог, ДТЕК також вказав на те, що ТОВ «Софія буд груп» належним чином не виконував свої договірні зобов'язання в частині оплати отриманих від позивача послуг за договором споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії №220081825 від 01.01.2019 та договором про надання послуг із забезпечення перетікання електричної енергії який є додатком до договору №220081825 від 01.01.2019, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованості у розмірі: 597 402,32грн - за надані протягом 2021 року послуги розподілу електричної енергії; 82 095,03грн - за надані протягом 2021 року та жовтня 2022 року послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії. Крім того, також просить визнати як кредиторські вимог 24 858,88грн - пені, 6 259,65грн - 3% річних та 14 476,02грн - інфляційних втрат.

Аналізуючи зміст зазначених заяв, суд дійшов висновку, що підстави для звернення ДТЕК до суду як із відповідним позовом так і з заявою про визнання грошових вимог є тотожними. До того ж, у заяві про визнання кредиторських вимог ДТЕК збільшено період за який у боржника виникла заборгованість, у порівняні із періодом, визначеним у позові, у зв'язку з чим і збільшилась сума грошових вимог до ТОВ «Софія буд груп», як в частині основної заборгованості так в і частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

4. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Проаналізувавши підстави та обставини як позовної заяви так і заяви про визнання кредиторських вимог, на які посилається ДТЕК, можна зробити висновок, що вони є ідентичними, оскільки як і в позові так і у заяві в основу покладено невиконання грошових зобов'язань відповідачем перед ДТЕК в частині оплати послуг з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікання електричної енергії за відповідними договорами.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 45 Кодексу, ст.ст. 3, 13-14, 42, 182-183, 231, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» та розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» арбітражного керуючого Козловської Діани Валеріївни про відкладення розгляду справи, заявлені під час підготовчого засідання 10.04.2023 - залишити без задоволення.

2. Закрити провадження у справі №911/899/22 (911/1763/22) за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» від 14.09.2022 (вх. №1527/22 від 21.09.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 10.04.2023 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в частині п. 2 до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 19.04.2023.