вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/987/22
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи
за позовом Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області
07053, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Красятичі, вулиця Воздвиженська, будинок 81, код ЄДРПОУ 04361723
до:
1) Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника
07201, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Толочина, будинок 28, код ЄДРПОУ 41246328
2) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 3, код ЄДРПОУ 39411771
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"
07024, Київська область, Вишгородський район, село Радинка, вулиця Миру, будинок 27, код ЄДРПОУ 43595021,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр"
29013, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Гагаріна, будинок 5, офіс 224, код ЄДРПОУ 37971513;
3. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України
03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35, код ЄДРПОУ 43672853;
4. Державне агентство України з управління зоною відчуження
01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 37536183;
5. Кабінет Міністрів України
01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 00031101;
за участі Заступника керівника Київської обласної прокуратури
01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2,код ЄДРПОУ 02909996,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями комунальної власності
за участі представників сторін:
позивача: Пеньков О.Ю., посвідчення №489 від 29.02.2008, довіреність №б/н від 20.06.2022;
відповідача - 1: не з'явився;
відповідача - 2: Вовк А.В., посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.12.2021, виписка з ЄДРПОУ;
третя особа - 1: не з'явився;
третя особа - 2: не з'явився;
третя особа - 3: не з'явився;
третя особа - 4: не з'явився;
третя особа - 5: не з'явився;
прокурора: Карнов А.О., посвідчення №059972 від 11.03.2021,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №887/22 від 29.06.2022) Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями комунальної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1, без погодження, на земельних ділянках позивача сформував нові об'єкти цивільних прав - земельні ділянки та зареєстрував їх у Державному земельному кадастрі.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2022 позовну заяву (вх. №887/22 від 29.06.2022) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. №8925/22 від 20.07.2022), відповідно до якого позивач усунув недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.08.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №9629 від 02.08.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження (вх. №10821/22 від 19.08.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 підготовче засідання відкладено на 13.09.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1023/22 від 25.08.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення по справі (вх. №101205/22 від 26.08.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у задоволенні клопотання Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області про об'єднання справ в одне провадження (вх. №10821/22 від 19.08.2022) відмовлено.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії та картографії надійшов лист (вх. №11782/22 від 05.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії та картографії надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №1094/22 від 05.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №11830/22 від 06.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії та картографії надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №11782/22 від 09.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткових доказів (вх. №12201/22 від 12.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області надійшли додаткові пояснення (вх. №12275/22 від 13.09.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2022 підготовче засідання відкладено на 11.10.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання (вх. №13597/22 від 30.09.2022) про долучення доказів до матеріалів справи.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №1272/22 від 30.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №13603/22 від 30.09.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшло клопотання (вх. №1310/22 від 06.10.2022) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2022 закрито підготовче провадження у справі №911/987/22 та призначено справу до розгляду по суті на 15.11.2022.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення на позовну заяву (вх. №14929/22 від 24.10.2022).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №15126/22 від 27.10.2022).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2022 повідомлено учасників справи №911/987/22, що судове засідання відбудеться 06.12.2022.
У судовому засіданні 06.12.2022 оголошено перерву до 15.12.2022, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2022 повідомлено учасників справи №911/987/22, що судове засідання відбудеться 15.12.2022.
У судовому засіданні 15.12.2022 оголошено перерву до 13.01.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 13.01.2023 з'явився представник позивача, прокурор, представник відповідача - 2 та третьої особи - 1, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені усі, крім відповідача - 1.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2023 у справі №911/987/22 витребувано документи у позивача, третьої особи - 1, відповідача - 1, відповідача - 2 та надано учасникам справи дозвіл подати письмові пояснення щодо витребуваних доказів, судове засідання відкладено на 07.02.2023.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області надійшли письмові пояснення (вх. №1638/23 від 27.01.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №1773/23 від 30.01.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли письмові пояснення (вх. №1900/23 від 31.01.2023).
Через систему «Електронний суд» від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №07-21/359/2023 від 02.02.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшли письмові пояснення (вх. №2300/23 від 06.02.2023).
У судове засідання 07.02.2023 з'явився представник позивача, прокурор, представник відповідача - 2, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.
У судовому засіданні 07.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» замовило виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі зареєстровано такі земельні ділянки:
- 3223588000:08:005:0001 площею 18,025 га;
- 3222050000:01:001:0112 площею 22,8218 га;
- 3222050000:01:001:0111 площею 150,0146 га.
Вищезазначена технічна документація розроблена на основі Державного акту П-КВ №001201 на земельну ділянку площею 5616 га та Державного акту ІІ-КВ №001203 на земельну ділянку площею 1265,6 га. Дані земельні ділянки надавались рішенням №67 від 24.12.1997 VІІІ сесії ХХIII скликання Поліської районної ради народних депутатів у постійне користування для товарного сільськогосподарського виробництва Колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок».
На зазначені земельні ділянки були зареєстровані також речові права: 11.12.2020 - право комунальної власності на земельну ділянку 3223588000:08:005:0001 за Радинською сільською радою Поліського району Київської області; 02.11.2020 - право комунальної власності 3222050000:01:001:0112 на земельну ділянку за Романівською сільською радою Поліського району Київської області; 02.11.2020 право комунальної власності на земельну ділянку 3222050000:01:001:0111 за Романівською сільською радою Поліського району Київської області. Також на дані земельні ділянки 02.11.2020 та 11.12.2020 зареєстровано право постійного користування за Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся».
23.09.2021 Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником зареєстровані у Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170 та 3222050000:01:001:0171.
Фактично, існує накладення меж вищезазначених земельних ділянок, а саме: земельна ділянка 3222050000:01:001:0112 накладається на земельну ділянку 3222050000:01:001:0170; земельна ділянка 3222050000:01:001:0111 накладається на земельну ділянку 3222050000:01:001:0171; земельна ділянка 3223588000:08:005:0001 накладається на земельну ділянку 3222050000:01:001:0169.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що листом №365 від 14.06.2021 до нього звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» з проханням погодити межі земельних ділянок, які передбачаються до відведення Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику, площею 4437,7345 га, 249,05 га, 5161,4985 га, 16576,527 га, 2125,737 га, 2395,934 га, 24734,985 га. У зв'язку із тим, що кадастрові номери у листі не були зазначені, то позивач дійшов висновку, що ці земельні ділянки станом на 14.06.2021 ще не були сформовані в розумінні статті 79 Земельного кодексу України.
Листом №610 від 18.06.2021 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» про те, що клопотання щодо погодження меж земельних ділянок, які передбачаються до відведення Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику і межують із землями Поліської територіальної громади, буде винесено на найближчу чергову сесію Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області.
Рішенням 13-ї позачергової сесії VIII скликання Поліської селищної ради №1 від 01.07.2021 «Про відмову у погодженні меж земельних ділянок» відмовлено у погодженні меж земельних ділянок, запропонованих листом №365 від 14.06.2021, з підстав порушення цими межами зареєстрованих прав комунальної власності Поліської територіальної громади на раніше сформовані земельні ділянки. Позивач зазначає, що ним було запропоновано внести зміни до документації із землеустрою в частині приведення меж земельних ділянок у відповідність до раніше встановлених (відновлених) меж земельних ділянок комунальної власності Поліської територіальної громади. Про зазначене рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський земельний центр» поінформовано листом №667 від 02.07.2021.
Попри це, 23.09.2021 Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником зареєстровані у Державному земельному кадастрі земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170 та 3222050000:01:001:0171, які накладались на межі земельних ділянок Поліської територіальної громади з кадастровими номерами 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111.
Позивач зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170 та 3222050000:01:001:0171 сформовані за рахунок земельної ділянки площею 83632,5 га, наданої у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999. Також позивач посилається на висновок експерта №24548/21-41/37788/37792/21-41 від 21.12.2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у господарській справі №911/404/21, в якому встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0112 не розташовані в межах земель, які надавались у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999. Позивач відзначає, що у вищезазначеному висновку зазначається, що визначити, якими є межі зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення не уявляється можливим, оскільки права, визначені державним актом серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999, припинені.
3. Аргументи відповідачів
3.1. Аргументи Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
24.01.2023 Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником на виконання ухвали від 13.01.2023 надані суду витребувані документи, а саме: документація із землеустрою, на підставі якої здійснено реєстрацію земельних ділянок, переданих йому у постійне користування, у тому числі, й спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170 та 3222050000:01:001:0171.
Інших заяв чи пояснень у справі Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником не надано.
3.2. Аргументи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначає, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених законом.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру наголошує, що відповідно до положень Закону України «Про державний земельний кадастр» до їх обов'язків не належить усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками комунальної власності. Також Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру вважає себе неналежним відповідачем у даній справі та, відповідно, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями комунальної власності.
4. Аргументи третіх осіб
4.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" брав участь у судових засіданнях та підтримував доводи позивача, а також зазначав, що спірні земельні ділянки використовуються товариством для сільськогосподарського виробництва.
4.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр" своїх аргументів та заяв по суті справи не надало.
4.3. Аргументи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України заперечує проти задоволення позовних вимог у даній справі та зазначає, що Указом Президента України від 26.04.2016 №174 створено в Іванківському та Поліському районах Київської області, в межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. У подальшому погоджено включення, із вилученням у землекористувача, до території зазначеного заповідника 226964,7 га земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні у Державного агентства України з управління зоною відчуження. Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №52-р Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 226964,7 га, що перебувають у постійному користуванні Державного агентства з управління зоною відчуження з подальшим вилученням і наданням їх Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику зі зміною цільового призначення y постійне користування використання біосферного заповідника.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України відзначає, що у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 передано земельну ділянку загальною площею 83632,5 га. Окрім цього, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України зазначається, що Державне агентство України з управління зоною відчуження, із земель якого й утворено вищезазначений заповідник, є правонаступником державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення урядового органу державного управління у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
4.4. Аргументи Державного агентства України з управління зоною відчуження.
Державне агентство України з управління зоною відчуження своїх аргументів та заяв по суті справи не надало.
4.5. Аргументи Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України, зокрема, у своїх поясненнях зазначає, що відповідно до чинного законодавства ніхто без дозволу, виданого компетентними владними органами, не має права володіти національною державною власністю i використовувати її поза межами, встановленими для загального права користування. Таким чином, законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки природно-заповідного фонду із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа. Окрім цього відзначається, що до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено функцій здійснення контролю у сфері земельних правовідносин та наділено повноваженнями щодо витребування від органів державної влади для перевірки землевпорядної документації, інформації відносно користувачів земельних ділянок тощо.
Також Кабінет Міністрів України не погодився з жодною стороною спірних правовідносин, клопотав до суду про прийняття законного та справедливого рішення у справі.
4.6. Аргументи прокурора.
Прокурор у своїх поясненнях у справі заявляє, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170 та 3222050000:01:001:0171 відносяться до земель державної власності. Прокурор відзначає, під час розроблення проєкту землеустрою вищезазначених ділянок, зокрема, було використано за основу державні акти серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000, якими передано в постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України земельні ділянки загальною площею 259403,8 га.
Прокурор зазначає, що правонаступником Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України є Державне агентство України з управління зоною відчуження, а тому саме даному органу належить право користування земельними ділянками згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000. Таким чином, даними доводами прокурор заперечує висновки, що викладені у висновку експерта №24548/21-41/37788/37792/21-41 від 21.12.2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, зокрема, в частині висновків про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0112 не розташовані в межах земель, які надавались у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999. Також прокурор заперечує проти висновку експерта №24548/21-41/37788/37792/21-41 від 21.12.2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою в частині аргументів, викладених на сторінці 87, а саме: відсутності правонаступника Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України та припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 83632,5 га відповідно до державного акта серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999. Окрім цього, прокурор зазначає, що в даному висновку експерта не розглядається державний акт серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000.
Також прокурор зазначає, що саме земельні ділянки позивача з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0112 зареєстровані з порушенням законодавства, оскільки вони накладаються на земельні ділянки державної форми власності, а конкретно - на земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
5. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.
Статтею 2 даного Закону визначено, що зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році, а зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
У частині 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначається, що управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв'язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих рад здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.
У частині 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безумовного (обов'язкового) відселення, вирішує питання їх фінансування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави, вживає заходів до створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров'я, забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за оперативне, повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан у цих зонах.
У частинах 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, а право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У частині 1 статті 92 Земельного кодексу України зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
У статті 141 Земельного кодексу України визначено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Щодо правового статусу спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році, а зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Статтею 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів з населених пунктів, віднесених до цієї зони, та припинення у зв'язку з цим у зазначених пунктах діяльності місцевих рад здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24.12.91 №374 "Питання Адміністрації зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до Закону УРСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановлено Міністерству України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС створити Адміністрацію зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення) як спеціальний підрозділ Міністерства і затвердити положення про неї.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 №134 доручено Міністерству у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після повного відселення жителів з території зони безумовного (обов'язкового) відселення перейменувати Адміністрацію зони відчуження, створену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1991 року №374, в Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення; Міністерству у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - затвердити Положення про Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
У пункті 1.1. Положення про Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи визначається, що Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення створена відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.91 №374 "Питання Адміністрації зони відчуження земель, радіаційно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1996 №134. Відповідно до пункту 1.4. даного положення Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення організовує і координує всі заходи на території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, з населених пунктів яких повністю відселені жителі і припинена, у зв'язку з цим, дія відповідних рад.
Таким чином, Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення було передано в постійне користування земельні ділянки згідно з такими державними актами: серії ІІ-КВ №003600, виданий Державному департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України Іванківською районною Радою народних депутатів 09.10.2000 відповідно до рішення X cecii XXI скликання Київської обласної Ради народних депутатів від 07.07.1992 на право постійного користування землями площею 175771,3 га із призначенням: для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; серії ІІ-КВ №002872, виданий Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України Поліською районною Радою народних депутатів 30.05.1999 відповідно до рішень Х сесії XXI скликання від 07.07.1992, ІХ сесії ХХІІ скликання від 05.08.1997, Х сесії ХХІІ скликання від 25.12.1997 Київської обласної Ради народних депутатів на право постійного користування землями площею 83632,5 га із призначенням: для управління зоною відчуження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №346 «Про ліквідацію урядових органів» ліквідовано Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення та установлено, що урядові органи, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.
У пункті 2 Указу Президента України від 06.04.2011 № 393/2011 «Про затвердження Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження» установлено, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення - урядового органу державного управління у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 921/574/20 зазначається: «Публічним правонаступництвом є повне або часткове передання владних функцій від одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення первісного суб'єкта або повного чи часткового припинення його владних функцій. Публічне правонаступництво передбачає також перехід у встановлених законодавством випадках прав і обов'язків одного суб'єкта владних повноважень іншому. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 зазначив, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.».
Враховуючи вищезазначені норми законодавства та вказану позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що Державне агентство України з управління зоною відчуження є належним публічним правонаступником Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 921/574/20 визначено: « 49. Статтею 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції, далі - ЗК України) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 50. Отже, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України. Як статтею 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент створення СВАТ "Житомиррибгосп", так і статтею 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002, наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства. 51. Приписи наведених у підпункті 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції станом на 1999 рік) та підпункті "в" частини 1 статті 141 ЗК України підстав слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. 52. Тобто, наведені положення ЗК України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.».
Оскільки Державне агентство України з управління зоною відчуження є правонаступником Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, то до нього перейшло право постійного користування земельними ділянками згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 площею 83632,5 га та 175771,3 га.
У подальшому, на виконання Указу Президента України від 26.04.2016 №174 «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №52-р «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» надано дозвіл державній установі «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 226964,7 га (землі державної власності зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), що перебувають у постійному користуванні Державного агентства України з управління зоною відчуження, розташованих на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення в колишньому Іванківському та Поліському районах Київської області, з подальшим вилученням і наданням їх зазначеній установі із зміною цільового призначення у постійне користування для збереження та використання біосферного заповідника.
20.12.2019 Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр" завдання на розроблення проєктів землеустрою спірних земельних ділянок. Судом вивчені наявні у матеріалах справи проєкти землеустрою спірних земельних ділянок та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр" при визначенні меж земельних ділянок біосферного заповідника в точності дотримані межі земельних ділянок, наданих у постійне користування земельних ділянок згідно з державними актами серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 площею 83632,5 га та 175771,3 га. Окрім цього, відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, при розробці проєкту землеустрою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський районний центр" використані архівні матеріали та такі документи з Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель: технічна документація по перенесенню в натуру проєкту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов'язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Поліського району; технічна документація по перенесенню в натуру проєкту відведення земельних ділянок зони безумовного (обов'язкового) відселення Адміністрації зони відчуження в межах території Іванківського району; картографічний матеріал формування територій Орджонікідзенської селищної ради Поліського району Київської області; картографічний матеріал формування територій Радинської сільської ради Поліського району Київської області.
Суд відзначає, що у позовній заяві позивач, зокрема, посилається на висновок експерта №24548/21-41/37788/37792/21-41 від 21.12.2021, як на доказ того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001, 3222050000:01:001:0112 не розташовані в межах земель, які надавались у постійне користування Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України відповідно до державного акта серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999, у тому числі й тому, що права, визначені державним актом серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999, припинені. Вище судом встановлено, що державний акт серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999 є дійсним, а право постійного користування земельною ділянкою належить Державному агентству України з управління зоною відчуження. Таким чином, висновки експерта, що право постійного користування земельною ділянкою визначеною державним актом серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999 припинилось разом з ліквідацією Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення є передчасними та такими, що не відповідають дійсності.
Суд відзначає, що у матеріалах справи також наявний висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Геоматичні рішення», що проводить роботи із землеустрою та виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт на підставі ліцензії Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ №583395 від 26.05.2011 (термін дії - безстроково) та ліцензії Державної служби геодезії, картографії та кадастру серії AB №500631 від 19.01.2010 (термін дії - безстроково). Даний висновок надано на запит Київської обласної прокуратури і у ньому, серед іншого, зазначається, що вивченням та співставленням (накладенням) координат земельних ділянок позивача з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111 та 3223588000:08:005:0001 на межі земельних ділянок відповідно до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000 установлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0112, 3222050000:01:001:0111, 3223588000:08:005:0001 накладаються межі земель державної форми власності згідно з межами, визначеними державними актами на право постійного користування землею серії II-KB №002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ №003600 від 09.10.2000 державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення МНС України. Зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223588000:08:005:0001 i 3222050000:01:001:0112 накладаються на межі земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999, а земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0111 накладається на межі земельної ділянки за державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000.
Таким чином, суд зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171, що зареєстровані Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником відносяться до земель державної форми власності та є землями зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки зон відчуження тa безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, зокрема, забороняється: постійне проживання населення; здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення; ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення (у тому числі будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171 сформовані з дотриманням вимог чинного законодавства та у межах існуючих земельних ділянок відповідно до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ № 003600 від 09.10.2000. Оскільки земельні ділянки відповідно до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №002872 від 30.05.1999 та серії ІІ-КВ №003600 від 09.10.2000 є землями зон відчуження тa безумовного (обов'язкового) відселення та відносяться до земель державної форми власності, то, відповідно, й земельні ділянки з кадастровими номерами 3222050000:01:001:0169, 3222050000:01:001:0170, 3222050000:01:001:0171 є землями зон відчуження тa безумовного (обов'язкового) відселення та відносяться до земель державної форми власності, а їх реєстрація не підлягає скасуванню із заявлених позивачем підстав.
Інші доводи та докази учасників справи не спростовують вищевикладених висновків суду.
7. Результати розгляду справи
7.1. Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
8. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача залишаються за позивачем.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. №887/22 від 29.06.2022) Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області (07053, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Красятичі, вулиця Воздвиженська, будинок 81, код ЄДРПОУ 04361723) до Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (07201, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Толочина, будинок 28, код ЄДРПОУ 41246328) та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 3, код ЄДРПОУ 39411771) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями комунальної власності - відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19.04.2023.
Суддя С.О. Саванчук