ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
19.04.2023Справа № 910/5858/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Коростенська центральна районна лікарня» Ушомирської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» про стягнення 1 629 641,65 грн,
Комунальне некомерційне підприємство «Коростенська центральна районна лікарня» Ушомирської сільської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» про стягнення 1 629 641,65 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність передачі позовної заяви з доданими до неї документами за виключною підсудністю, з огляду на наступне.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо. Відтак спори, що стосуються будь-яких правочинів з приводу нерухомого майна, пред'являються до суду за місцезнаходженням такого майна.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 462/7217/18, від 17.10.2019 у справі № 461/6956/17 та від 25.05.2020 у справі № 643/4648/18.
У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за користування нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням загальною площею 1 617,00 кв.м, що розташоване за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 46 .
Відтак, враховуючи, що спір виник з приводу нерухомого майна, що розташоване за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Шевченка, буд. 46 , позов щодо вказаного майна, у відповідності до вимог частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, має пред'являтися за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна і за правилами виключної підсудності підлягає розгляду в Господарському суді Житомирської області.
За приписами п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне передати позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Коростенська центральна районна лікарня» Ушомирської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» про стягнення 1 629 641,65 грн з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Житомирської області.
Керуючись статтями 30, 31, 232 - 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Коростенська центральна районна лікарня» Ушомирської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» про стягнення 1 629 641,65 грн з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Житомирської області (10002, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Путятинський, буд. 3/65).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Комарова