ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/13241/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський сонях"
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 654 674,90 грн.
Представники сторін:
від позивача: Сидоров П.В., ордер серія АВ № 1053978;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський сонях» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі Філії «Птахофабрика «Авіс» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 654 674,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № АКЗ-1003/2021 від 10.03.2021, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
07.12.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.01.2023.
13.01.2023 представником позивача подано клопотання про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 16.01.2023 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 13.02.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.
06.02.2023 представником позивача подано клопотання про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.02.2023 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 підготовче судове засідання призначено на 13.03.2023.
13.03.2023 представником відповідача подано заяву про відстрочення виконання рішення суду, заперечення проти витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних.
13.03.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 13.03.2023 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2023.
10.04.2023 представником позивача подано заперечення на заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду та про зменшення розміру пені та 3% річних.
У судове засідання 10.04.2023 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 10.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський сонях» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Птахофабрика «Авіс» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № АКЗ-1003/2021 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий гранульований або не гранульований (далі - товар).
Умови, строки поставки, асортименту, кількість та ціна товару, який поставляється відповідно до Договору, визначається сторонами у Специфікаціях (Додатках) до цього Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. Під партією товару сторони розуміють кількість товару фактично прийнятої покупцем по одній видатковій накладній (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору якість товару, який поставляється, повинна відповідати вимогам щодо якості вказаних в даному Договорі, державним стандартам, технічним умовам та/або іншій технічній документації, діючому законодавству Україні в сфері безпечності, що встановлюється для товару такого виду/роду та підтверджуватися сертифікатами якості виробника. Якісні характеристики товару визначаються у наведеній у п. 2.4 Договору таблиці, якщо інше не вказано сторонами в специфікаціях (Додатках) до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктами 3.1-3.6 Договору поставка здійснюється на умовах DAP правил Інкотермс-2010, а саме: постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку (перевезення) товару до місця призначення (поставки) вказаного в п. 3.5 даного Договору, якщо інше місце призначення не визначене сторонами в Специфікації на відповідну партію товару.
Строк поставки кожної окремої парті товару зазначається сторонами в Специфікаціях.
Постачальник зобов'язаний поставляти товар шляхом, який забезпечить зберігання належної якості товару та його ідентифікацію.
Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару. Постачальник зобов'язаний видати (передати) поставлену партію товару уповноваженому представнику покупця лише за умови надання представником довіреності на отримання відповідної партії товару, із зазначенням даних представника та довіреності на представника у видатковій накладній на поставлену партію товару.
Датою поставки товару/партії товару вважається дата підписання належним представником покупця видаткової накладної на фактично прийнятий покупцем товар/партію товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення (поставки), а саме склад покупця за адресою: 32325, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гумонці, вул. Вербецька Шосе, 1.
Поставка товару здійснюється залізничним та/або автомобільним транспортом на вибір покупця.
Пунктом 3.7 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний в день поставки товару надати покупцю наступні документи на товар: оригінал рахунку; в залежності від обраного виду транспорту товарно-транспортну накладну (ТТН) (оригінал), оформлену у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством України або залізничну накладну (оригінал); видаткову накладну на партію товару (оригінал); посвідчення про якість, завірене печаткою на кожну транспортну одиницю (оригінал), або оригінал посвідчення про якість виробника товару, завірене мокрою печаткою постачальника в разі якщо постачальник і виробник товару не являються однією юридичною особою; копію експертного висновку, засвідченого печаткою постачальника та підписом копія вірна; за окремою попередньою письмовою вимогою покупця - оригінал ветеринарного свідоцтва (даний документ не надається при поставці олії соєвої та/або соняшникової); копію сертифікату на вміст ГМО завіреного печаткою постачальника та підписом уповноваженої особи, або інше документальне належним чином засвідчене підтвердження, передбачене чинним законодавством України, відсутності вмісту ГМО (даний документ не надається при поставці олії соєвої та/або соняшникової, макухи чи шроту соняшникового); карантинний сертифікат в разі коли сировина імпортна, ввезена із карантинної зони або ввозиться в карантинну зону; оригінал довідки про походження товару, підписаної уповноваженою особою та звіреною печаткою постачальника.
У відповідності до п. 3.8 Договору товар приймається в місці (призначення) поставки покупцем після перевірки та підтвердження його якості та кількості. Кількість товару перевіряється шляхом зважування на комерційних автомобільних або залізничних вагах покупця, та є остаточною. В разі поставки постачальником товару без належного пломбування транспортного засобу, претензії постачальника до покупця щодо кількості товару не приймаються. Якість товару перевіряється виробничо-технічною лабораторією покупця.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару та кількість партії товару, що поставляється погоджується сторонами в Специфікаціях (Додатку) на поставку відповідної партії товару (згідно п. 2.3 даного Договору) та в подальшому відображається (дублюється) у рахунках та видаткових накладних на відповідну партію товару. Цін товару встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну товару включено транспортування, упаковка та інші витрати постачальника.
За умовами п. 4.4 Договору розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі або повідомлений постачальником покупцю згідно умов цього Договору, у наступному порядку:
- 80% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) не пізніше 3 банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем;
- 20% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів, згідно п. 3.7 цього Договору.
Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному Договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання. Дана пеня не застосовується до попередньої оплати, яку повинен здійснити покупець.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 13.2 Договору).
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних № РН-0001054 від 29.10.2021 на суму 219 321,00 грн., № РН-0001052 від 25.10.2021 на суму 215 206,08 грн., № РН-0001051 від 24.10.2021 на суму 196 764,96 грн., № РН-0001043 від 15.10.2021 на суму 224 337,12 грн., № РН-0001042 від 15.10.2021 на суму 212 341,44 грн., № РН-0001041 від 15.10.2021 на суму 215 564,16 грн., № РН-0001035 від 13.10.2021 на суму 211 983,36 грн., № РН-0001026 від 09.10.2021 на суму 216 101,28 грн., № РН-0000932 від 14.09.2021 на суму 246 887,04 грн., № РН-0000928 від 12.09.2021 на суму 247 301,28 грн., № РН-0000926 від 11.09.2021 на суму 253 722,00 грн., № РН-0000912 від 08.09.2021 на суму 251 443,68 грн., № РН-0000911 від 08.09.2021 на суму 250 822,32 грн., № РН-0000899 від 05.09.2021 на суму 257 243,04 грн., № РН-0000892 від 02.09.2021 на суму 249 786,72 грн., № РН-0000891 від 02.09.2021 на суму 255 378,96 грн., № РН-0000882 від 31.08.2021 на суму 251 029,44 грн., № РН-0000862 від 29.08.2021 на суму 242 123,28 грн., № РН-0000861 від 29.08.2021 на суму 248 129,76 грн., № РН-0000844 від 22.08.2021 на суму 245 437,20 грн., № РН-0000843 від 22.08.2021 на суму 237 152,40 грн., № РН-0000842 від 22.08.2021 на суму 255 378,96 грн., № РН-0000841 від 21.08.2021 на суму 244 608,72 грн., № РН-0000822 від 14.08.2021 на суму 249 514,44 грн., № РН-0000821 від 14.08.2021 на суму 239 830,56 грн., № РН-0000820 від 14.08.2021 на суму 249 102,36 грн., № РН-0000819 від 13.08.2021 на суму 247 454,04 грн., № РН-0000807 від 12.08.2021 на суму 251 633,16 грн., № РН-0000806 від 12.08.2021 на суму 248 762,04 грн., № РН-0000800 від 07.08.2021 на суму 257 721,84 грн., № РН-0000799 від 07.08.2021 на суму 251 125,20 грн., № РН-0000773 від 30.07.2021 на суму 251 624,16 грн., № РН-0000772 від 28.07.2021 на суму 259 074,96 грн., № РН-0000755 від 27.07.2021 на суму 259 287,84 грн., № РН-0000741 від 24.07.2021 на суму 292 284,24 грн., № РН-0000718 від 18.07.2021 на суму 286 593,12 грн., № РН-0000717 від 17.07.2021 на суму 278 847,36 грн., № РН-0000716 від 16.07.2021 на суму 273 214,08 грн., № РН-0000715 від 16.07.2021 на суму 284 950,08 грн., № РН-0000708 від 16.07.2021 на суму 282 527,28 грн., № РН-0000689 від 11.07.2021 на суму 283 541,76 грн., № РН-0000688 від 10.07.2021 на суму 267 111,36 грн., № РН-0000683 від 09.07.2021 на суму 244 812,96 грн., № РН-0000678 від 08.07.2021 на суму 279 316,80 грн., № РН-0000677 від 08.07.2021 на суму 288 094,32 грн., № РН-0000668 від 06.07.2021 на суму 286 702,56 грн., № РН-0000662 від 02.07.2021 на суму 284 614,92 грн., № РН-0000647 від 29.06.2021 на суму 272 784,96 грн., № РН-0000638 від 26.06.2021 на суму 280 207,68 грн., № РН-0000623 від 20.06.2021 на суму 270 233,40 грн., № РН-0000622 від 19.06.2021 на суму 277 032,00 грн., № РН-0000621 від 19.06.2021 на суму 253 286,40 грн., № РН-00000620 від 18.06.2021, № РН-0000595 від 13.06.2021 на суму 283 317,60 грн., № РН-0000594 від 13.06.2021 на суму 273 540,00 грн., № РН-00000593 від 12.06.2021 на суму 268 185,60 грн., № РН-0000592 від 12.06.2021 на суму 266 090,40 грн., № РН-0000591 від 11.06.2021 на суму 271 677,60 грн., № РН-0000588 від 10.06.2021 на суму 274 673,04 грн., № РН-0000586 від 09.06.2021 на суму 285 426,96 грн., № РН-0000585 від 09.06.2021 на суму 254 733,48 грн., № РН-0000582 від 07.06.2021 на суму 264 591,24 грн., № РН-0000579 від 06.06.2021 на суму 265 711,44 грн., № РН-0000578 від 06.06.2021 на суму 263 919,12 грн., № РН-0000577 від 06.06.2021 на суму 266 831,64 грн., № РН-0000576 від 05.06.2021 на суму 273 104,76 грн., № РН-0000548 від 28.05.2021 на суму 303 365,40 грн., № РН-0000547 від 28.05.2021 на суму 308 278,20 грн., № РН-0000546 від 27.05.2021 на суму 301 645,92 грн., № РН-0000518 від 21.05.2021 на суму 306 313,08 грн., № РН-0000495 від 19.05.2021 на суму 320 314,56 грн., № РН-0000463 від 13.05.2021 на суму 284 451,12 грн., № РН-0000495 від 19.05.2021 на суму 320 314,56 грн., № № РН-0000484 від 17.05.2021 на суму 294 031,08 грн., № РН-0000475 від 15.05.2021 на суму 294 276,72 грн., № РН-0000244 від 14.03.2021 на суму 265 863,84 грн., № РН-0000243 від 274 037,28 грн., № РН-0000242 від 13.03.2021 на суму 260 414,88 грн., № РН-0000241 від 13.03.2021 на суму 276 534,72 грн., № РН-0000236 від 11.03.2021 на суму 285 843,36 грн.
Як зазначає позивач, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Птахофабрика «Авіс» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 447 939,64 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманої за Договором продукції, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 25 058,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 143 279,59 грн. та пеню в розмірі 38 396,98 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський сонях» поставлено Приватному акціонерному товариству «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Птахофабрика «Авіс» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0001054 від 29.10.2021 на суму 219 321,00 грн., № РН-0001052 від 25.10.2021 на суму 215 206,08 грн., № РН-0001051 від 24.10.2021 на суму 196 764,96 грн., № РН-0001043 від 15.10.2021 на суму 224 337,12 грн., № РН-0001042 від 15.10.2021 на суму 212 341,44 грн., № РН-0001041 від 15.10.2021 на суму 215 564,16 грн., № РН-0001035 від 13.10.2021 на суму 211 983,36 грн., № РН-0001026 від 09.10.2021 на суму 216 101,28 грн., № РН-0000932 від 14.09.2021 на суму 246 887,04 грн., № РН-0000928 від 12.09.2021 на суму 247 301,28 грн., № РН-0000926 від 11.09.2021 на суму 253 722,00 грн., № РН-0000912 від 08.09.2021 на суму 251 443,68 грн., № РН-0000911 від 08.09.2021 на суму 250 822,32 грн., № РН-0000899 від 05.09.2021 на суму 257 243,04 грн., № РН-0000892 від 02.09.2021 на суму 249 786,72 грн., № РН-0000891 від 02.09.2021 на суму 255 378,96 грн., № РН-0000882 від 31.08.2021 на суму 251 029,44 грн., № РН-0000862 від 29.08.2021 на суму 242 123,28 грн., № РН-0000861 від 29.08.2021 на суму 248 129,76 грн., № РН-0000844 від 22.08.2021 на суму 245 437,20 грн., № РН-0000843 від 22.08.2021 на суму 237 152,40 грн., № РН-0000842 від 22.08.2021 на суму 255 378,96 грн., № РН-0000841 від 21.08.2021 на суму 244 608,72 грн., № РН-0000822 від 14.08.2021 на суму 249 514,44 грн., № РН-0000821 від 14.08.2021 на суму 239 830,56 грн., № РН-0000820 від 14.08.2021 на суму 249 102,36 грн., № РН-0000819 від 13.08.2021 на суму 247 454,04 грн., № РН-0000807 від 12.08.2021 на суму 251 633,16 грн., № РН-0000806 від 12.08.2021 на суму 248 762,04 грн., № РН-0000800 від 07.08.2021 на суму 257 721,84 грн., № РН-0000799 від 07.08.2021 на суму 251 125,20 грн., № РН-0000773 від 30.07.2021 на суму 251 624,16 грн., № РН-0000772 від 28.07.2021 на суму 259 074,96 грн., № РН-0000755 від 27.07.2021 на суму 259 287,84 грн., № РН-0000741 від 24.07.2021 на суму 292 284,24 грн., № РН-0000718 від 18.07.2021 на суму 286 593,12 грн., № РН-0000717 від 17.07.2021 на суму 278 847,36 грн., № РН-0000716 від 16.07.2021 на суму 273 214,08 грн., № РН-0000715 від 16.07.2021 на суму 284 950,08 грн., № РН-0000708 від 16.07.2021 на суму 282 527,28 грн., № РН-0000689 від 11.07.2021 на суму 283 541,76 грн., № РН-0000688 від 10.07.2021 на суму 267 111,36 грн., № РН-0000683 від 09.07.2021 на суму 244 812,96 грн., № РН-0000678 від 08.07.2021 на суму 279 316,80 грн., № РН-0000677 від 08.07.2021 на суму 288 094,32 грн., № РН-0000668 від 06.07.2021 на суму 286 702,56 грн., № РН-0000662 від 02.07.2021 на суму 284 614,92 грн., № РН-0000647 від 29.06.2021 на суму 272 784,96 грн., № РН-0000638 від 26.06.2021 на суму 280 207,68 грн., № РН-0000623 від 20.06.2021 на суму 270 233,40 грн., № РН-0000622 від 19.06.2021 на суму 277 032,00 грн., № РН-0000621 від 19.06.2021 на суму 253 286,40 грн., № РН-00000620 від 18.06.2021, № РН-0000595 від 13.06.2021 на суму 283 317,60 грн., № РН-0000594 від 13.06.2021 на суму 273 540,00 грн., № РН-00000593 від 12.06.2021 на суму 268 185,60 грн., № РН-0000592 від 12.06.2021 на суму 266 090,40 грн., № РН-0000591 від 11.06.2021 на суму 271 677,60 грн., № РН-0000588 від 10.06.2021 на суму 274 673,04 грн., № РН-0000586 від 09.06.2021 на суму 285 426,96 грн., № РН-0000585 від 09.06.2021 на суму 254 733,48 грн., № РН-0000582 від 07.06.2021 на суму 264 591,24 грн., № РН-0000579 від 06.06.2021 на суму 265 711,44 грн., № РН-0000578 від 06.06.2021 на суму 263 919,12 грн., № РН-0000577 від 06.06.2021 на суму 266 831,64 грн., № РН-0000576 від 05.06.2021 на суму 273 104,76 грн., № РН-0000548 від 28.05.2021 на суму 303 365,40 грн., № РН-0000547 від 28.05.2021 на суму 308 278,20 грн., № РН-0000546 від 27.05.2021 на суму 301 645,92 грн., № РН-0000518 від 21.05.2021 на суму 306 313,08 грн., № РН-0000495 від 19.05.2021 на суму 320 314,56 грн., № РН-0000463 від 13.05.2021 на суму 284 451,12 грн., № РН-0000495 від 19.05.2021 на суму 320 314,56 грн., № № РН-0000484 від 17.05.2021 на суму 294 031,08 грн., № РН-0000475 від 15.05.2021 на суму 294 276,72 грн., № РН-0000244 від 14.03.2021 на суму 265 863,84 грн., № РН-0000243 від 274 037,28 грн., № РН-0000242 від 13.03.2021 на суму 260 414,88 грн., № РН-0000241 від 13.03.2021 на суму 276 534,72 грн., № РН-0000236 від 11.03.2021 на суму 285 843,36 грн.
На підтвердження поставки товару відповідачу, позивачем також надано товарно-транспортні накладні.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.4 Договору розрахунки за поставлений згідно Договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному Договорі або повідомлений постачальником покупцю згідно умов цього Договору, у наступному порядку:
- 80% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) не пізніше 3 банківських днів після розвантаження товару в місці (поставки) призначення та підписання видаткової накладної покупцем;
- 20% вартості товару згідно відповідної специфікації (додатку) - після реєстрації податкової накладної та надання всіх супровідних документів, згідно п. 3.7 цього Договору.
З аналізу умов Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар не пізніше 3 банківських днів з дати поставки товару, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше реєстрації податкової накладної та отримання документів згідно з п. 3.7 Договору.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем зареєстровано податкові накладні, що відповідачем не заперечується.
Пунктом 3.7 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний в день поставки товару надати покупцю наступні документи на товар: оригінал рахунку; в залежності від обраного виду транспорту товарно-транспортну накладну (ТТН) (оригінал), оформлену у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством України або залізничну накладну (оригінал); видаткову накладну на партію товару (оригінал); посвідчення про якість, завірене печаткою на кожну транспортну одиницю (оригінал), або оригінал посвідчення про якість виробника товару, завірене мокрою печаткою постачальника в разі якщо постачальник і виробник товару не являються однією юридичною особою; копію експертного висновку, засвідченого печаткою постачальника та підписом копія вірна; за окремою попередньою письмовою вимогою покупця - оригінал ветеринарного свідоцтва (даний документ не надається при поставці олії соєвої та/або соняшникової); копію сертифікату на вміст ГМО завіреного печаткою постачальника та підписом уповноваженої особи, або інше документальне належним чином засвідчене підтвердження, передбачене чинним законодавством України, відсутності вмісту ГМО (даний документ не надається при поставці олії соєвої та/або соняшникової, макухи чи шроту соняшникового); карантинний сертифікат в разі коли сировина імпортна, ввезена із карантинної зони або ввозиться в карантинну зону; оригінал довідки про походження товару, підписаної уповноваженою особою та звіреною печаткою постачальника.
Так, обов'язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов'язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов'язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару.
Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно відсутності передбачених Договором документів на товар.
Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень/зауважень як щодо видаткових накладних, оскільки реєстрації податкових накладних здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 4.4 Договору, тобто до сплину 3 банківських днів, а отже, після сплину означеного строку, у відповідач виник обов'язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкових накладних.
Як визнається сторонами спору, відповідач оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість в розмірі 447 939,64 грн.
Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів у загальному розмірі 447 939,64 грн. матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по оплаті на користь позивача 447 939,64 грн. поставленого ним товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Сонях» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» в особі філії «Птахофабрика «Авіс» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 447 939,64 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 143 279,59 грн., 3% річних у розмірі 25 058,69 грн. та пені у розмірі 38 396,98 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному Договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання. Дана пеня не застосовується до попередньої оплати, яку повинен здійснити покупець.
Таким чином, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням встановленого у п. 6.4 Договору обмеження, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 38 396,98 грн.
В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25 058,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 143 279,59 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних до 99% від заявленої суми, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності, понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.
Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені за порушення зобов'язання, у даному випадку, порушення строків розрахунків, які порушені відповідачем ще у 2021 році.
Що ж до посилань відповідача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначає таке.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Таким чином, правовідносини у справі № 910/13241/22 та № 902/417/18 відрізняються за своїми обставинами, а тому суд не вбачає підстав для врахування означених висновків при розгляді даної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2021 у справі № 910/6349/19.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру пені та 3% річних, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення розміру пені та 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, представником відповідача подано клопотання про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої, відповідач просить в разі задоволення позову відстрочити виконання рішення суду на 8 місяців.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, про скрутне фінансове становище.
Так, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
При цьому, строк оплати за поставлений позивачем за Договором товар виник ще у 2021 році та відповідачем не надано фінансового звіту відповідача за 2021 рік, з якого би вбачалась неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи докази, які подав боржник на підтвердження заяви про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності у відповідача конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв'язку з чим, суд відмовляє у з задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.
Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання правової допомоги б/н від 02.11.2022, попередній розрахунок суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката за надання правової допомоги та платіжну інструкцію № 8770 від 03.11.2022 на суму 40 000,00 грн.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При цьому, у п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, така послуга як підготовка копій позову та доданих до неї документів, підготовка додатків до позову, направлення копій, не може бути віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 1, 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому такі витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані саме як витрати на професійну правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 9901/264/19.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять копії відповіді на відзив, оскільки відповідачем відзив на позовну заяву не подавався, а також не містить переліку питань, які позивач би поставив для надання відповідачем відповіді на них.
Суд також відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином, судом встановлено, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 20 000,00 грн., а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Враховуючи викладене та наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В; ідентифікаційний код: 00851519) в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (32325, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, село Гуменці, вулиця Вербецьке шосе, будинок 1; ідентифікаційний код: 39765686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський сонях" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Коновальця Євгена, будинок 46А, поверх 3; ідентифікаційний код: 41973663) заборгованість у розмірі 447 939 (чотириста сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 143 279 (сто сорок три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 25 058 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 69 коп., пеню в розмірі 38 396 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто шість тисяч) грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 820 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 19.04.2023
Суддя О.А. Грєхова