ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2023Справа № 910/4817/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4817/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. І. Федорова, 32-А, Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30859524)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, Київ, 03057, код ЄДРПОУ 20080515)
про стягнення 121 876, 47 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.08.2022)
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 127 400, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-2522-20-00084 від 21.09.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу марки "Suzuki Grand Vitara" реєстраційний номер № НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі, про стягнення 127 400, 00 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
Примірник ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, Київ, 02154) та зобов'язано його надіслати на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №5288907 відповідальності особи при керуванні транспортним засобом "JUMPY", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на період коли сталося ДТП - станом на 21.09.2021.
19.07.2022 через електронну пошту суду Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) на виконання ухвали суду від 23.06.2022 надало інформацію з єдиної центральної бази даних МТСБУ.
02.08.2022 до відділу діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним, та, відповідно, за наявності правової колізії застосовуватись мають норми саме цього закону; також позивачем до суми страхового відшкодування безпідставно включено ПДВ в сумі 12 091, 32 грн.
05.08.2022 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 121 876, 47 грн.
Розглянувши подану заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 2. ч. 2. ст. 46. Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві та подано до початку судового засідання, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є страхове відшкодування у розмірі 121 876, 47 грн.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
21.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (далі - договір), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим ТЗ та ДО - страхування наземного транспортного засобу (далі - КАСКО) (п.п. 1.1.1. п.1 договору); відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної майну третіх осіб застрахованим ТЗ - добровільне страхування цивільно-правової відповідальності (п.п. 1.1.2. п.1 договору).
Транспортним засобом за договором визначено: "Suzuki Grand Vitara" 2014 року випуску державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_3 .
Згідно договору вигодонабувачем є особа, що призначається страхувальником для отримання страхового відшкодування та зазначається в частині 1 цього договору.
Строк дії договору, відповідно до п. 8 договору, - з 02.10.2020 по 24.10.2021.
21.09.2021 в місті Кременець по вул. Осовиця, 12, Кременецького району Тернопільської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Suzuki Grand Vitara" реєстраційний номер № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та "Citroen Jumpy" реєстраційний номер № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб, належний страхувальнику на праві приватної власності.
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 09.11.2021 у справі №601/2487/21; провадження №3/601/1054/2021, ОСОБА_2 визнали винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
21.09.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно звіту №96023 від 08.12.2021 про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власникові SUZUKI Grand Vitara держномер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 136 567, 78 грн з ПДВ на запасні частини, та 124 476, 47 грн без ПДВ на запасні частини.
18.01.2022 позивачем був складений та підписаний страховий акт №ДККА-77716, згідно з яким на підставі звіту №96023 від 08.12.2021 призначено до виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" страхове відшкодування у розмірі 195 725, 00 грн.
На підставі складеного страхового акту №ДККА-77716 від 18.01.2022 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 21.09.2020, перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр" суму страхового відшкодування в розмірі 195 725, 00 грн без ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1754 від 19.01.2022.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки "Citroen Jumpy" державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara" державний реєстраційний номер № НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки "Citroen Jumpy" державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 та притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки "Citroen Jumpy" державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 , відшкодовується ОСОБА_2 , який на законних підставах володів транспортним вказаним транспортним засобом, оскільки зворотного суду не доведено.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 21.09.2021 суду не надано.
При цьому, судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії АР №5288907, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Citroen Jumpy" реєстраційний номер № НОМЕР_2 .
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки "Citroen Jumpy" державний реєстраційний номер № НОМЕР_2 на законних підставах, що встановлено вище і зворотного суду не доведено, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс АР №5288907) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 600, 00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому, згідно абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з'ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.
В даному випадку, як встановлено судом, позивач перерахував суму страхового відшкодування в розмірі 195 725, 00 грн без ПДВ безпосередньо на рахунок потерпілої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр".
При цьому, доказів здійснення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля марки "Suzuki Grand Vitara" реєстраційний номер № НОМЕР_1 , особою, яка є платником податку на додану вартість, позивачем під час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем безпосередньо на рахунок страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріс Міко Центр", розмір шкоди у спірних правовідносинах, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ.
Матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Suzuki Grand Vitara" реєстраційний номер № НОМЕР_1 в розмірі 124 476, 47 грн (без ПДВ), у зв'язку із чим до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах зазначеної суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом АР №5288907 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн.), франшизи (2 600, 00 грн), яка вирахувана позивачем при визначені до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 121 876, 47 грн (124 476, 47 грн. (сума страхового відшкодування) - 2 600, 00 грн (франшиза) = 121 876, 47 грн), що дорівнює ціні позову в даній справі.
Судом, також приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чи звернутися безпосередньо до суду.
За змістом п. 35.1 вказаної статті для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з положеннями п. 36.2. ст. 36 вказаного закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом з тим у Законі №1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
У системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Правильним є висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім цього, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №2-01/2022-ВР від 14.01.2022, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Ґедз" (далі - адвокатське бюро); копію акту виконаних робіт від 14.01.2022; копію платіжного доручення №4242 від 14.06.2022 на суму 15 000, 00 грн.
Згідно пункту 1.1 договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
За надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 3-х (трьох) робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього (п. 5.1. договору).
Згідно акту приймання-передачі послуг від 14.01.2022, зокрема, надано послуги у справі ДККА-77716, номер договору КАСКО - 28-2522-20-00084, найменування страхувальника позивача - ТОВ "Агаріс Міко Центр", найменування відповідача - ПрАТ "СК "ЕТАЛОН", ПІП винуватця ДТП - ОСОБА_2., дата події - 21.09.2021.
Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.
Платіжним дорученням №4242 від 14.06.2022 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало Адвокатському бюро "Ґедз" в якості сплати за надання правової допомоги по договору №2-01/2022 від 14/01/22, зг. акту виконаних робіт від 14/06/2022 Без ПДВ.
Суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, Київ, 03057, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. І. Федорова, 32-А, Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30859524) суму в якості страхового відшкодування у розмірі
121 876 (сто двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн 47 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2023.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА