ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.04.2023Справа № 910/1306/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства Фірма "Фундамент" (м. Київ)
про стягнення 1.711.210,46 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Фірма "Фундамент" про стягнення 1.711.210,46 грн, з яких: 1.152.967,30 грн заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №ПБ/2021/12/039 від 01.01.2022, 289.120,92 грн пені, 179.751,04 грн інфляційних втрат, 68.747,08 грн процентів та користування коштами та 20.624,12 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 відкрито провадження у справі №910/1306/23, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.03.2023.
07.03.2023 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У підготовче засідання 07.03.2023 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023.
06.04.2023 позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У судове засідання 11.04.2023 представники сторін не з'явились. Відповідач про причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справ відповідно до ст. 202 ГПК України.
У судовому засіданні 11.04.2023 суд в нарадчій кімнаті склав і підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2022 між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено Договір поставки №ПБ/2021/12/039 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються "Товар", в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику по телефону та/або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, до 12.00 години дня, що передує дню поставки. В заявці Покупець обов'язково зазначає час з якого він готовий прийняти Товар.
Згідно з п. п. 2.2. - 2.3. Договору поставка Товару Покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020. Поставка бетонних сумішей готових та будівельних розчинів Покупцю здійснюється спеціалізованим автомобільним транспортом (АБЗ) на наступних умовах:
FCA - склад Постачальника: м. Київ. вул. Пшенична,2, або інший склад Постачальника. Конкретне місце відвантаження погоджується Сторонами в заявках. Завантаження Товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника.
DAP місце призначення погоджене Сторонами в заявках. Покупець додатково оплачує Постачальнику вартість доставки Товару, яка визначається Постачальником в видаткових накладних.
Товар поставляється на об'єкт Покупця, зазначений в заявці.
На Товар Постачальник надає Покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, та документ, який підтверджує якість Товару, при цьому товаро-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість Товару направляється Покупцю разом з Товаром. Покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути Постачальнику протягом 5 (п'яти) днів з дати її отримання. Податкова накладна повинна бути оформлена Постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, Сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі постачання Товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна.
Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.2. Договору приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється протягом однієї доби з моменту розвантаження повноважними представниками Сторін відповідно до ДСТУ Б В.2.7-176:2008, ДСТУ Б В.2.7-96-2000, ДСТУ Б В.2.7-43-96, ДСТУ Б В.2.7-23-95 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з додатками та змінами внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974р.); Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 з додатками та змінами внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974р. № 98).
Ціна Товару визначається за взаємною згодою Сторін і зазначається в видаткових накладних. У зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку, зі зростанням витрат, цін на енергоносії, матеріали, які призвели до зростання витрат на виготовлення Товару, Постачальник має право змінити ціну про що повідомляє Покупця за 5 днів до дати введення нових цін і направляє Покупцю новий додаток. З дати введення нових цін Постачальник не має зобов'язань з поставки Товару по раніше укладеному Додатку. Якщо Покупець не згоден з новими цінами і не погоджує їх шляхом оформлення додатка, з дати введення нових цін Постачальник припиняє поставку Товару (п. 4.3. Договору).
Згідно з п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за Товар здійснюється Постачальником в порядку передбаченому ст.534ЦКУ.
Орієнтовно загальна сума договору складає 25.000.000 (двадцять п'ять мільйонів) гривень з ПДВ. Загальна сума Договору погоджена Сторонами на дату укладення Договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього Договору (п. 4.4. Договору).
Пунктом 9.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання Сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2022.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними підтверджується поставка відповідачу товару за період з 15.02.2022 по 29.09.2022 на загальну суму 1.174.013,52 грн, з яких оплачено було лише 21.046,22 грн.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, серед іншого, заборгованість за поставлений товар у розмірі 1.152.967,30 грн.
04.10.2022 сторони підписали акт звірки розрахунків на суму боргу в розмірі 1.152.967,30 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач вартість поставленого позивачем товару у встановлений Договором строк не сплатив, у зв'язку з чим сума його заборгованості за Договором перед позивачем становить 1.152.967,30 грн.
Як зазначалося судом вище, поставлений за договором товар мав бути оплачений протягом 14 календарних днів з дати його поставки.
Таким чином, відповідачем порушено обумовлені Договором строки розрахунків за поставлений товар.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 289.120,92 грн пені, 179.751,04 грн інфляційних втрат, 68.747,08 грн процентів та користування коштами та 20.624,12 грн 3 % річних.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець спланує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що в п. 5.2. Договору сторони погодили інший, ніж передбачено ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних - 10% річних від простроченої суми.
Посилання позивача на те, що в цьому пункті договору сторони встановили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України є необґрунтованими та безпідставними, а положення цієї статті до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 10% річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1.152.967,30 грн заборгованості, 289.120,92 грн пені, 179.751,04 грн інфляційних втрат та 68.747,08 грн 10% річних. У задоволенні вимог про стягнення 20.624,12 грн 3 % річних суд відмовляє у зв'язку з їх безпідставністю та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Фірма "Фундамент" (02002, місто Київ, вулиця Раїси Окіпної, будинок 4-Б; ідентифікаційний код 01416332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (03680, місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2; ідентифікаційний код 39038754) 1.152.967 (один мільйон сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн 30 коп. заборгованості, 289.120 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять) грн 92 коп. пені, 179.751 (сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн 04 коп. інфляційних втрат, 68.747 (шістдесят вісім тисяч сімсот сорок сім) грн 08 коп. 10 % річних та 25.358 (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн 84 коп. судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.04.2023.
Суддя Т.М. Ващенко