ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2023Справа № 910/2398/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН"
про стягнення 11765,91 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 11765,91 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" на підставі договору від 22.07.2022 PVP.S № 2201923 добровільного страхування наземних транспортних засобів внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 11765,91 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2398/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
28.02.2023 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
08.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
24.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладено договір PVP.S № 2201923 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 22.07.2022, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 .
У результаті ДТП, яка відбулася 24.08.2022 було пошкоджено застрахований у ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" транспортний засіб "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 .
На виконання умов договору PVP.S № 2201923 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 22.07.2022 позивач здійснив виплату власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 11765,91 грн.
Цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/599207 (термін дії з 14.11.2021 по 13.11.2022).
Посилаючись на норми ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 11765,91 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов заперечень по суті позовних вимог не навів, однак, заперечив щодо заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідач стверджує, що сума витрат на оплату правничої допомоги є не співмірною зі складністю справи та виконанням адвокатських робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає таке:
справа не є складною та адвокату не потрібно витрачати значної кількості часу для виконання відповідних робіт (надання послуг);
враховуючи те, що між адвокатом та ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" укладено договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 року, яким передбачено порядок та строки надання правової допомоги адвоката, а відтак, надання консультації в цьому випадку є недоцільним;
В пункті 2 Детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 10.01.2023 адвокат зазначив, що аналізував судову практику, однак позовна заява не містить ґрунтовного аналізу судової практики та посилань на постанови Верховного Суду.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Згідно із матеріалів справи, 24.08.2022 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 та "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2022 у справі №344/10737/22 встановлено, що водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "Opel Zafira" державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортні засоби, які були припарковані, а саме: транспортний засіб "Opel Astra" державний номерний знак НОМЕР_3 , транспортний засіб "Ford Kuga" державний номерний знак НОМЕР_4 , транспортний засіб "Opel Vectra" державний номерний знак НОМЕР_2 . Постановою встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3б), 13.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту №67-D/11/39 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 09.12.2022 (дата оцінки 24.0.2022) розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 15236,69 грн.
Позивачем затверджено страховий акт №161026 від 02.09.2022 відповідно до якого позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 11765,91 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11765,91 грн на рахунок ремонтної організації, що підтверджується платіжним дорученням №10881 від 02.09.2022.
Як підтверджено матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/599207 (термін дії з 14.11.2021 по 13.11.2022).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
23.09.2022 позивач направив на адресу відповідача заяву вих. №04-1477 від 21.09.2022 про страхове відшкодування у сумі 11765,91 грн.
Оскільки відповідач оплату страхового відшкодування не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 11765,91 грн суми страхового відшкодування.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.09.2022 у справі №344/10737/22 підтверджено вину водія автомобіля "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 24.08.2022.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Opel Zafira", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/599207.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Dacia Sandero", державний номерний знак НОМЕР_5 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно із п.7.38, п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.
Відповідно до звіту №67-D/11/39 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 09.12.2022 (дата оцінки 24.0.2022) розмір вартість відновлювального ремонту автомобіля "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 15236,69 грн.
Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №161026 від 02.09.2022, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 11765,91 грн.
Виплата позивачем страхового відшкодування в розмірі 11765,91 грн підтверджується платіжним дорученням №10881 від 02.09.2022.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/599207 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000,00 грн.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частині суми страхового відшкодування у розмірі 11765,91 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач обставин викладених у позові не спростував, заперечень щодо заявлених вимог не навів.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 11765,91 грн страхового відшкодування.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору №1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Синюк та партнери"; реєстру справ від 03.01.2023; акту виконаних робіт від 10.01.2023; платіжного доручення №56 від 03.01.2023; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 10.01.2023.
Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" та Адвокатським бюро "Синюк та партнери" укладений договір №1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
За змістом пунктів 4.1, 4.5 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками сторін з кожної сторони.
Згідно із актом виконаних робіт від 10.01.2023, вартість наданих послуг по страховій справі №161026 (страхувальник - ОСОБА_1.; учасник ДТП - ОСОБА_2 становить 6000,00 грн.
Оплата позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги підтверджується платіжним дорученням №56 від 03.01.2023.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) від 10.01.2023 вбачається, що адвокатом надано, а позивачем прийнято наступні правові послуги:
1) консультація замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню грошових коштів з відповідача - 1200,00 грн;
2) підготовчі дії:
з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує замовник, та якими доказами вони підтверджуються;
з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог;
аналіз судової практики. Вартість 2400,00 грн.
3) підготовка та подання позовної заяви в суд:
визначення підсудності розгляду позовної заяви;
визначення складу учасників судового процесу;
розрахунок ціни позову та розміру судових витрат написання, підготовка, копіювання, зшивання та надсилання позовної заяви з додатками в суд. Вартість 2400,00 грн.
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що визначена позивачем до відшкодування сума витрат на оплату правничої допомоги є не співмірною зі складністю справи та виконанням адвокатських робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, додані до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги, виходячи із зазначених вище критеріїв, суд зазначає:
- предметом спору у даній справі є стягнення суми страхового відшкодування у порядку суброгації, практика із зазначених спорів є усталено, а спір, що виник між сторонами у цій справі є спором незначної складності;
- ціна позову є незначною - 11765,91 грн, у зв'язку з чим дана справа роглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження, тобто без виклику представників сторін;
- з огляду на предмет спору, складання позовної заяви у цьому випадку не вимагало опрацювання та аналізу адвокатом великої кількості судової практики.
Окрім того, не підтверджено необхідність консультації замовника щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по стягненню коштів з відповідача (пункт 1 детального опису робіт (наданих послуг)), так як між адвокатом та ПрАТ "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" укладено договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020 року, яким передбачено порядок та строки надання правової допомоги адвоката, у зв'язку із чим суд вважає, що витрати у цій частині є необґрунтованими.
Відтак, визначені адвокатом витрати за визначення підсудності розгляду позовної заяви, визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; аналіз судової практики є надмірними. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у цьому випадку розмір витрат на правову допомогу, визначений у пункті 2 детального опису робіт (наданих послуг) у сумі 2400,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає визначеним ч.5 ст.129 ГПК України критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, складності та значення справи для сторін та відповідні витрати необхідно зменшити до 1200,00 грн.
З огляду на зазначене, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності,керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України та критерієм розумності розміру адвокатських витрат з урахуванням обставин цієї справи, враховуючи необґрунтованість витрат у пункті 1 детального опису робіт (наданих послуг), суд покладає на відповідача відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в частині 3600,00 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (03057, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б, 2 ПІД'ЇЗД, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у сумі 11765,91 грн, витрати на правову допомогу у сумі 3600,00 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 19.04.2023.
Суддя С.О. Турчин