номер провадження справи 18/200/22
14.04.2023 cправа № 908/2329/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2329/22
за позовом приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (пров. Євгена Гуцала, буд. 3, м. Київ, 01011; адреса для листування представника: вул. Боженка, 19В, м. Одеса, 65098)
до відповідача фізичної особи-підприємця Шафарук Дарини Ігорівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 55815,84 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Шафарук Дарини Ігорівни 55815,84 грн., з яких: 55815,84 грн., з яких: 34312,09 грн. основного боргу на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг № 1194410/21 від 10.06.2021, 865,45 грн. пені, 20000,00 грн. штрафу, 116,16 грн. 3 % річних та 522,14 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1194410/21 від 10.06.2021, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов'язання пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи статей 526, 527, 625, 903 ЦК України, статті 193 ГК України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, позивач просив позов задовольнити. У позовній заяві позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін в судове засідання.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 справу № 908/2329/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 22.12.2022, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2329/22, присвоєно справі номер провадження 18/200/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2329/22; запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку шляхом направлення на їхні адреси відповідної ухвали.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 22.12.2022 повернулась до суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Шафарук Дарини Ігорівни є: АДРЕСА_1 , і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2329/22 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 22.12.2022 у справі № 908/2329/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2329/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом листопада 2022 року - березня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023 по 13.02.2023, у відрядженні на навчанні з 20.02.2023 по 24.02.2023 та на лікарняному з 13.03.2023 по 27.03.2023, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статуту, та внутрішніх актів Товариства.
Згідно п. 2.2 Статуту Товариства, однією з основних напрямків діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом/без права технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Позивач надає послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації» (далі - Закон), Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правил), інших законодавчих актів України.
Приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест» (Оператором, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Шафарук Дариною Ігорівною (Абонентом, відповідачем у справі) 10.06.2021 укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 1194410/21 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Оператор надає Абоненту телекомунікаційні послуги в обсягах та кількості, обумовлених сторонами в додатках до цього договору, за встановленими значеннями показників якості (надалі - послуги), а також виконує роботи по підключенню Абонента до послуг (надалі - роботи), а Абонент отримує та зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов договору та відповідного тарифного плану.
Згідно із п. 4.2 Договору Абоненту, згідно з даним договором, послуги надаються за системою наступної оплати. Абонент сплачує вартість телекомунікаційних послуг до 20 числа місяця наступного за звітним у розмірі визначеному згідно з умовами обраного Абонентом тарифного плану. Інформацію щодо розміру оплати Абонент може отримати на підставі рахунку Оператора або іншого альтернативного способу отримання відповідної інформації (особистий кабінет, звернення до Оператора по засобам телефонного зв'язку тощо)
За визначенням п. 4.6 Договору нарахування плати за користування послугами здійснюється з дня їх підключення. За час, протягом якого послуги не надавалися з вини Абонента, Абонентська плата, та інші обов'язкові платежі нараховуються Абоненту в повному обсязі.
Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Абонентом грошових зобов'язань, включаючи затримку по оплаті за надані послуги понад встановлений термін, Абонент зобов'язаний відшкодувати Оператору пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання, що діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до припинення його однієї із сторін або обома сторонами.
Докази звернення сторін із заявами/пропозиціями щодо припинення Договору відсутні.
Як зазначив позивач, на підставі п. 1.2 Договору та Додатку від 10.06.2021 відповідачу надавались телекомунікаційні послуги за технологією «SIP-trunk» з підключенням 100 телефонних номерів за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 62.
Послуга SIP TRUNK (ІР-лінії) - це технологія, яка об'єднує в собі переваги телефонії та доступу до мережі Інтернет, дозволяє користуватися цими послугами одночасно. Для ідентифікації користувача послугою в мережі SIP телефонії використовується SIP аккаунт з параметрами: Логін та Пароль. Знаючи вказані параметри, а також ІР адресу софт-світча - можливо користуватися послугою ІР-телефонії з будь-якого місця, де є доступ до мережі Інтернет.
Послугу фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання у користування каналів електрозв'язку: міжнародного, міжміського на всій території України надавались позивачем на підставі ліцензій, виданих Національною комісією з питань регулювання зв'язку України № 593012 від 11.08.2011, №593015 від 11.08.2011, № 000155 від 01.12.2015 на обладнання: Програмний комунікатор VocalTec Essentra Softwitch, сертифіковане в Україні, як кінцева АТС (сертифікат УкрСЕПРО, виданий ОС «УНДІЗ» ІМІ.150.0134646-10 №383444 від 01.11.2010). Для надання зазначених вище телекомунікаційних послуг, відповідно до укладеного Договору використовувалось кінцеве обладнання відповідача.
Позивачем протягом дії договору відповідачу надсилалися засобами електронного зв'язку рахунки-акти за період з червня 2021 року по листопад 2021 року на загальну суму 127966,09 грн.
Відповідачем оплата за наданні за Договором послуги здійснена в сумі 93654,00 грн., що підтверджується PrintScrin сторінки біллінг системи, з якої вбачається про зарахування позивачем здійснених оплат відповідача за договором №1194410/21. Заборгованість складає 34312,09 грн.
Зважаючи на нездійснення відповідачем оплати телекомунікаційних послуг у грудні 2021 року надання послуг відповідачу за о/р 11944410 по телефонним лініям припинено.
На адресу відповідача позивачем 28.07.2022 направлено претензію № 54/01-22 від 28.07.2022 разом з актом звірки взаєморозрахунків та рахунком-актом на загальну суму 72312,09 грн. (54312,09 грн. - заборгованість з урахуванням 20000,00 грн. штрафу та 18000,00 грн. - рекомендований аванс).
Відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачено.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг телефонного зв'язку у визначений Договором та чинним законодавством строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Права і обов'язки підприємств зв'язку та споживачів з приводу надання телекомунікаційних послуг, зокрема порядок їх надання, вартість і строки оплати встановлений нормами Закону України «Про телекомунікації» та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (надалі - Правила)..
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк оплати вартості телекомунікаційних послуг визначений п. 4.2 Договору - до 20 числа місяця наступного за звітним.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживач послуг зобов'язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно зі ч. 1 ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.
Відповідно до п. 36 Правил споживачі зобов'язані, зокрема, 6) виконувати умови Договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Згідно із п. 65 Правил обсяг наданих послуг встановлюється на підставі тривалості їх надання та/або обсягу надісланої та/або отриманої споживачем інформації.
Пункт 69 Правил передбачає, що Оператор, провайдер здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів).
Відповідно до пп. 20 п. 39 Правил Оператор зобов'язаний використовувати сертифіковані на відповідність вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій автоматизовані системи розрахунків за послуги.
За поясненнями позивача, ПрАТ “Фарлеп-Інвест” використовує автоматизовану систему тарифікації часу та з'єднань «Оніма». Зазначена автоматизована система відповідає всім технічним вимогам. Дані автоматизованої системи тарифікації часу та з'єднань «Оніма» автоматично формують Акт звірки взаєморозрахунків, на підставі якого здійснено розрахунок заборгованості відповідача.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг телефонного зв'язку, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, належним чином не виконав. Заборгованість відповідача за Договором станом на дату вирішення справи становить 34312,09 грн.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 34312,09 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 865,45 грн. пені, 20000,00 грн. штрафу, 116,16 грн. 3 % річних та 522,14 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.
При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Позивачем вимога про стягнення 865,45 грн. пені за загальний період з 21.09.2021 по 07.11.2022 заявлена з урахуванням 6 місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, на підставі п. 5.2.1 Договору, яким передбачено відповідальність Абонента у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання, що діяла в період за який нараховується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума пені складає 865,45 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в заявленій сумі.
Відносно заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Правил передбачено, що послуги можуть надаватися з використанням кінцевого обладнання абонента, кінцевого обладнання, яке встановлено в пунктах колективного користування та інших установах і закладах, а також таксофонів.
Підпунктом 3.1.5 пункту 3.1. Договору визначено, що Абонент зобов'язується контролювати роботу власного кінцевого обладнання, включаючи таке, що без його відома може самостійно встановлювати з'єднання (модем, факсиміле апарат і т.п.).
Відповідно до п. 3.1.17 Договору Абонент зобов'язується використовувати Кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності нормативних документів у сфері телекомунікацій. Не використовувати та не допускам використання Кінцевого обладнання для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку. Якщо Абонент передав своє Кінцеве обладнання без згоди ПрАТ «Фарлеп-Інвест» в користування третім особам, відповідальним за оплату послуг залишається Абонент.
Згідно пунктів 3.1.12 та 3.1.21 Договору та п. 2 Додатку № 1 до Договору Абонент зобов'язується не використовувати надані Оператором послуги для надання послуг третім особам, не використовувати мережу Оператора для порушення діючого порядку маршрутизації трафіка та/чи завершення міжнародних та міжміських дзвінків під виглядом місцевих (Re-file), надання послуг зворотного дзвінка (Call-back), комутованого доступу до мережі Інтернет (Dial-up), послуг Інтернет телефонії (VoIP), тощо.
Пунктом 14 Додатку № 1 до Договору, передбачено, що відповідач несе майнову відповідальність перед позивачем за протиправний доступ третіх осіб до телекомунікаційної послуги відповідача та самостійно відповідає за усі можливі ризики, які можуть виникнути внаслідок розголошення інформації про Login та Password для можливості доступу до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг.
В порушення умов Договору, відповідач в серпні та вересні 2021 року здійснив втручання в роботу та використовував телекомунікаційної мережі Оператора зі свого обладнання з номерів 442257100 та 442258391 (направлення вхідного міжнародного трафіку голосової телефонії з обладнання споживачів телекомунікаційних послуг мережі на ТМЗК України під виглядом викликів з національної мережі), що було зафіксовано ДП «Український Державний Центр Радіочастот» (протокол ДП «УДЦР»).
За вказане порушення, керуючись пунктом 5.2.6. Договору, Оператор скористувався своїм правом та нарахував Абоненту штраф у розмірі 10000 (десяти тисяч) грн. за кожний такий виявлений факт. Оскільки порушення Абонентом вимог п. 3.1.21 Договору зафіксовано два рази, штраф складає 20000,00 грн.
Позивачем 18.08.2021 та 22.09.2021 направлялись на адресу відповідача засобами електронного зв'язку претензії вих. №19722116-2 та №19909369-2 стосовно порушення зі сторони відповідача умов договору та нарахування штрафних санкцій. Відправлення претензії підтверджується PrintScrin сторінки програмного забезпечення BOOST - електронного реєстру комунікації з абонентами.
Відповіді на претензію відповідач не надав, штраф не сплатив.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживач телекомунікаційних послуг зобов'язаний: дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема:
1) використовувати кінцеве обладнання, що має документ про підтвердження відповідності;
2) не допускати використання кінцевого обладнання споживача для вчинення протиправних дій або дій, що суперечать інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку;
3) не допускати дій, що можуть створювати загрозу для безпеки експлуатації мереж телекомунікацій, підтримки цілісності та взаємодії мереж телекомунікацій, захисту інформаційної безпеки мереж телекомунікацій, електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг іншим споживачам;
4) не допускати використання на комерційній основі кінцевого обладнання та абонентських ліній для надання телекомунікаційних послуг третім особам;
5) виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Статтею 614 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та умов Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. штрафу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 21.09.2021 по 07.11.2022 за кожним окремо рахунком-актом, суд визнав, його правильним. До стягнення підлягає 116,16 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з 21.09.2021 по 07.11.2022, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 522,14 грн., як і визначено позивачем. Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 522,14 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті отриманих за договором послуг.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті отриманих за договором послуг, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шафарук Дарини Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (пров. Євгена Гуцала, буд. 3, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00951652) 34312,09 грн. (тридцять чотири тисячі триста дванадцять грн. 09 коп.) основного боргу, 865,45 грн. (вісімсот шістдесят п'ять грн. 45 коп.) пені, 20000,00 грн. (двадцять тисяч 00 коп.) штрафу, 116,16 грн. (сто шістнадцять грн. 16 коп.) 3% річних, 522,14 грн. (п'ятсот двадцять дві грн. 14 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.04.2023.
Суддя В.В. Левкут