номер провадження справи 9/26/23
19.04.2023 Справа № 908/157/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319 (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення суми 13205,90 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» суми компенсації витрат на відшкодування події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 11500,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 370,01грн., 3% річних в розмірі 75,62 грн., пені в розмірі 1260,27 грн., всього - загальної суми 13205,90 грн. У позовній заяві наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який, окрім судового збору, включає витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., та зазначено, що докази понесення цих витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини 8 ст. 129 ГПК України.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено не виконання відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 11500,00 грн у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком та сталася з вини транспортного засобу «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого (ТЗ) забезпечена полісами ОСЦПВВНТЗ №ЕР208028387 в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та № НОМЕР_2 в ТДВ «СК «КРЕДО». Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 625, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування».
Ухвалою суду від 06.02.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/157/23, присвоєний номер провадження 9/26/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Ухвалено, що розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідачу встановлено строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а саме - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі але не пізніше 01.03.2023.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 19.04.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
21.02.2023 до суду від ТДВ «СК «КРЕДО» надійшов відзив, в якому відповідач визнав вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11500,00 завданої в результаті ДТП в порядку суброгації. Звернув увагу суду про неправильне визначення позивачем періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування матеріального збитку. Надав контррозрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до яких відповідач визнав правомірним нарахування суми пені за період з 14.12.2022 по 30.12.2022 у розмірі 222,51 грн, суми 3% річних за період з 14.12.2022 по 30.12.2022 у розмірі 15,00 грн та суми інфляційних втрат у розмірі нуль гривень. Просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України та зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн.
21.02.2023 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача компенсацію витрат на відшкодування по події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 11500,00 грн, інфляційні втрати за період з 12.10.2022 по 09.02.2023 в розмірі 608,49 грн, 3% річних за період з 12.10.2022 по 09.02.2023 в розмірі 114,37 грн, пеню за період з 12.10.2022 по 09.02.2023 в розмірі 1906,16 грн, всього - 14129,02 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. До заяви додані докази направлення її копії на адресу відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, що надійшла до суду 21.02.2023, не суперечить приписам ст.ст. 46, 252 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
У відповіді на заяву про збільшення розміру позовних вимог (вих. №361 від 23.02.2023), що надійшла до суду 24.02.2023, відповідач заперечив проти періоду нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Зазначив, що у відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» прострочення починається після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Отже, на думку відповідача, нарахування санкцій повинно бути здійснено починаючи з 14.12.2022. З урахування викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми 11500,00 грн страхового відшкодування та суми 929,45 грн пені. Відмовити у стягненні інфляційних втрат та 3% річних. Зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн. Повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
20.03.2023 до суду від позивача надійшла друга заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач з посиланням на ч.2 ст. 46 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені (за період з 12.10.2022 по 14.03.2023). Просив стягнути з відповідача компенсацію витрат на відшкодування по події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 11500,00 грн, інфляційні втрати за період з 12.10.2022 по 14.03.2023 в розмірі 633,07 грн, 3% річних за період з 12.10.2022 по 14.03.2023 в розмірі 145,56 грн, пеню за період з 12.10.2022 по 14.03.2023 в розмірі 2426,03 грн, всього - 14704,66 грн.
Вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог залишена судом без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України, оскільки подана із порушенням строків, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 3 ст. 252 ГПК України.
Отже предметом розгляду є позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» суми компенсації витрат на відшкодування події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 11500,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 608,49 грн за період з 12.10.2022 по 09.02.2023, 3% річних в розмірі 114,37 грн за період з 12.10.2022 по 09.02.2023, пені в розмірі 1906,16 грн за період з 12.10.2022 по 09.02.2023, всього - загальної суми 14129,02 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд
14 лютого 2022 року о 9 год. 50 хв ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN-код: НОМЕР_4 у м. Дніпро на перехресті рівнозначних доріг вул. Сімферопольська та вул. Спаська, виїжджаючи з другорядної дороги, не виконав вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», внаслідок чого, не надавиш переваги у русі, скоїв зіткнення з автомобілем «КІА», д/н НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який слідував по головній дорозі вул. Сімферопольська в напрямку вул. Балашовський узвіз. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11, д.з. 2.1 Розділу 33 Правил дорожньою руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
Згідно з відповіддю Національної патрульної поліції №064832 винуватцем в ДТП визнано ОСОБА_1 , яким порушено п. 16.11 ПДР.
Відповідно до інформації з ЦБД МТСБУ на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN-код: НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» за полісом ЕР-208028387 та в ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом ЕР-203618870 (д/н НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ).
Цього ж дня (14.02.2022) ОСОБА_2 подано до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 7).
18 лютого 2022 року представником страхової компанії в присутності власника пошкодженого транспортного засобу проведено огляд транспортного засобу «КІА», д/н НОМЕР_6 та протоколом огляду зафіксовано виявлені пошкодження.
21 лютого 2022 року ОСОБА_2 подано ПрАТ «СК «ЮН1ВЕС» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 29).
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2022 у справі № 201/1990/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 850,00 грн.
З метою визначення розміру матеріального збитку завданого дорожньо-транспортною пригодою, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» за допомогою комп'ютерної програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Аudatex» - Німеччина, ліцензія № 17200001, складено ремонтну калькуляцію (далі - Ремонтна калькуляція від 04.04.2022), згідно якої розмір матеріального збитку складає 30137,53 грн.
26 травня 2022 року між ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» та ОСОБА_2 укладено угоду про виплату страхового відшкодування № ГО-15405/ДП5, якою визначено розмір страхового відшкодування в сумі 28000,00 грн (а.с. 35).
27 травня 2022 року ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» складено страховий акт № ГО15405/ДП5, па підставі якого платіжним дорученням № 274 від 27.05.2022 сплачено страхове відшкодування в сумі 28000,00 грн.
Згідно з полісом серії ЕР № 203618870 (діючий станом на 14.02.2022) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ford Focus», д.н. НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 2500,00 грн; ліміт за шкоду майну - 130000,00 грн.
Позивач 15.09.2022 направив на адресу ТДВ «СК «КРЕДО» претензію №22/09/14-04 від 14.09.2022, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування в розмірі 11500,00 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування страхової виплати стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою відкрито провадження у даній справі.
Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У Законі України «Про страхування» встановлені види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Також відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об'єкта страхування з різними страховиками.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадкам за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Відповідно до п. 5.2 Порядку (в редакції зі змінами внесеними згідно протоколу №500/2021 Президії МТСБУ від 03.06.2021) розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортною засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників визначається у рівній частці) за формулою:
Ск=(Св-Сш/Кс)/(Кс-1)-Ф,
де
Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;
Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;
Кс- кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку;
Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;
Ф - розмір франшизи.
Позивач у позовів зазначає, що ТДВ «СК «КРЕДО», з урахуванням наведених вище норм права, зобов'язано компенсувати ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» страхове відшкодування в сумі 11500,00 (28000,00 грн - 28000,00/2) / (2-1) - 2500,00 грн).
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якою настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується страховою сумою, зазначеною у страховому полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (стаття 12 Закону).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до Полісу ЕР№208028387 здійснив виплату страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 28000,00 грн.
Відповідач доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 11500,00 грн страхового відшкодування суду не надав.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 21.02.2023, відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми 11500,00 грн. страхового відшкодування та просив суд повернути позивачу із державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 11500,00 грн страхового відшкодування є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов в цій частині судом задовольняється.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 1906,16 грн пені, суму 114,37 грн - 3% річних за період з 12.10.2022 по 09.02.2023 включно та суму 608,49 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по січень 2023 (включно), нарахованих у зв'язку із простроченням виплати страхового відшкодування.
Частинами 1 та 3 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Відповідно до наданих позивачем доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати страхового відшкодування доведений.
Позивач розрахунок пені здійснює на суму прострочення 11500,00 грн за період з 12.10.2022 по 09.02.2023 (26.09.2022 - дата отримання відповідачем претензії + 15 днів встановлених п. п. 36.5 ст. 36 Закону України ОСЦПВВНТЗ).
Втім, приймаючи до уваги положення п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прострочення починається після спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як свідчать матеріали справи, відповідач претензію отримав 26.09.2022, перебіг строку починається з наступного дня, а саме з 27.09.2022.
Таким чином, нарахування санкцій повинно здійснюватися з 27.12.2022 (27.09.2022 + 90 днів), граничний строк виплати страхового відшкодування - 26.12.2022.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” надані позивачем розрахунки, суд встановив, що сума пені за період з 27.12.2022 по 09.02.2023) складає 708,90 грн, сума 3% річних - 42,53 грн, сума інфляційних втрат за січень 2023 - 92,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Решта вимог, а саме: про стягнення пені у розмірі 1197,26 грн, 3% річних у розмірі 71,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 516,49 грн, заявлені позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в їх задоволенні.
Отже позовні вимоги задовольняються судом частково.
Щодо клопотання відповідача (викладене у відзиві) про застосування до вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та листа ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.22 відповідно до якого військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.22 строком на 30 діб, визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонґується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.
Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов'язання саме у зв'язку з введенням воєнного стану.
Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ПрАТ «СК «ЮНІВЕС») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому страхового відшкодування та інших, визначених договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.
Таким чином посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною та звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, є необґрунтованим та безпідставним.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив повернути позивачу із Державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 130 ГПК України поверненню із Державного бюджету підлягає 50 % судового збору у разі визнання позову відповідачем, тобто визнання позову в цілому - усіх заявлених позовних вимог, а не часткового визнання, яке мало місце у даній справі.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319 (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72) суму 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. страхового відшкодування, суму 708 (сімсот вісім) грн 90 коп. пені, суму 92 (дев'яносто дві) грн 00 коп. інфляційних втрат, суму 42 (сорок дві) грн 53 коп. 3% річних.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», код ЄДРПОУ 32638319 (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72) суму 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн 46 коп витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 19.04.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва