про відмову у видачі судового наказу
18.04.2023 Справа № 908/1232/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Проскуряков Кирило Валеріанович розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» про видачу судового наказу
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» (вул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239)
Боржник: Фізична особа-підприємець Мищенко-Котова Ірина Сергіївна ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 43 046,17 грн.,
17.04.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» надійшла заява про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Мищенко-Котової Ірини Сергіївни заборгованості за договором № 261454-КС-002 від 02.11.2021 на загальну суму 43 046,17 грн., в т.ч. 25 215,77 грн. - заборгованості за кредитом та 17 830,40 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.
17.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, заяву розподілено судді Проскурякову К.В.
Розглянувши зазначену заяву про видачу судового наказу господарський суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частиною 3 ст. 150 ГПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно із підпунктом 21 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу - 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» № б/н, вона сформована в системі «Електронний суд» - 14.04.2023.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ, прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.
З урахуванням викладеного, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної заяви складає 268,40 грн.
Проте, в якості доказу сплати судового збору стягувачем додана копія платіжної інструкції № 992 від 07.04.2023 про сплату судового збору у розмірі 214,72 грн.
Таким чином, судом встановлено, що в порушення п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК).
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» у видачі судового наказу про стягнення грошової заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 147, п. 1 ч. 3 ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Позика» у видачі судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Мищенко-Котової Ірини Сергіївни заборгованості за договором № 261454-КС-002 від 02.11.2021 на загальну суму 43 046,17 грн., в т.ч. 25 215,77 грн. - заборгованості за кредитом та 17 830,40 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.
2. Копію ухвали направити заявнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.