вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2023м. ДніпроСправа № 904/3260/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСТРАНСБУД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором оренди № 15/05-1 від 15.05.2021 у загальному розмірі 47 114,51 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСТРАНСБУД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" заборгованість за договором оренди № 15/05-1 від 15.05.2021 у загальному розмірі 47 114,51 грн., яка складається з наступних сум: пеня у розмірі 17 947,85 грн., 3% річних у розмірі 3 568,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 25 597,96 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.02.2023 від Відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та ознайомлення з матеріалами справи. В обґрунтування клопотання Відповідач зазначає, що, здійснюючи моніторинг інформації про наявність судових справ та стан їх розгляду, що оприлюднено на офіційному веб-сайті "Судова влада України", він виявив відомості про розгляд цієї справи. Однак, з огляду на те, що позовна заява на його адресу не надходила та останньому чи його повноважному представнику не вручено, Відповідач позбавлений можливості виконати вимоги суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 у задоволенні клопотання Відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Проте, Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №115/05-1 від 15.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати за послуги з оренди спецтехніки з екіпажем. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані 3% річних за період прострочки з 22.07.2021 по 24.08.2022 у сумі 3 568,70 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2021 по серпень 2022 у сумі 25 597,96 грн. На підставі пункту 6.2. Договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати у розмірі 17 947,85 грн. за загальний період з 22.07.2021 по 03.03.2022.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
15.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" (далі - орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макстрансбуд" було укладено договір оренди № 15/05-1 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає орендарю спецтехніку, іменована надалі - "техніка" з екіпажем. Перелік техніки вказується у додатку № 1 до цього договору.
Згідно пункту 2.1.1 договору орендодавець зобов'язаний забезпечити надання всіх необхідних документів, а орендар зобов'язався забезпечити підписання необхідних документів та здійснити оплату (п. 2.2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна оренди визначається на підставі вартості, яка вказується у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 4.1. договору, порядок розрахунків та строки оплати вказуються у додатку № 1 до цього договору.
Сторонами підписано додаток № 1 до договору.
Сума договору становить суму вартості усіх наданих та належним чином прийнятих послуг за актами наданих послуг (пункт 3.2 договору).
Договір відповідно до п. 8.1. договору, набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в залежності від того, яка із зазначених подій настане раніше.
Відповідно до умов договору оренди, позивач в липні 2021 року надав відповідачу послуги оренди спецтехніки з екіпажем, а відповідачем ці послуги були прийняті без заперечень та зауважень за двостороннім актом, в якому визначалися найменування робі, послуг, їх кількість, одиниця виміру, ціна та вартість послуг.
Всього за вказаний період Позивачем, згідно Акту надання послуг № 113 від 17.07.2021 р., було надано послуг Відповідачу на загальну суму 108 820,00 грн.
Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до вказаного договору, оплата має здійснюватися протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
Приймаючи надані послуги за актом надання послуг № 113 від 17.07.2021 р. та рахунку № 114 від 17.07.2021 р., відповідач повинен був сплатити вартість послуг в строк - не пізніше 21.07.2021 р.
Відповідач сплатив вартість наданих послуг 25.08.2022 р. в сумі 108820,00 грн. платіжним дорученням № 722 від 25.08.2022 р., тобто більш ніж через один рік, чим припустився порушення умов договору.
Таким чином, не сплативши у вказані строки вартість наданих послуг відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.2 договору, він повинен сплатити 3% річних, інфляційні за весь час прострочення грошового зобов'язання та пені в загальній сумі 47114,51 грн., згідно нижченаведеного розрахунку.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди позивач в липні 2021 року надав відповідачу послуги оренди спецтехніки з екіпажем, а відповідачем ці послуги були прийняті без заперечень та зауважень за двостороннім актом, в якому визначалися найменування робі, послуг, їх кількість, одиниця виміру, ціна та вартість послуг.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем щодо оренди техніки з екіпажем підтверджується прийняттям відповідачем наданих послуг за Актом надання послуг №113 від 17.07.2021 в загальній сумі 108 820,00 грн (а.с.12).
Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до вказаного договору, оплата має здійснюватися протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору оренди № 15/05-1 від 15.05.2021 р., відповідач повинен був сплатити вартість наданих послуг протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт. Враховуючи те, що відповідний двосторонній акт між сторонами був складений 17.07.2021 р., оплата повинна була бути здійснена не пізніше 21.07.2021р.
Відповідач сплатив вартість наданих послуг лише 25.08.2022 р. в сумі 108 820,00 грн. (платіжне доручення № 722 від 25.08.2022 р), тобто більш ніж через один рік, чим припустився порушення умов договору.
Матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов укладеного договору відповідач оплатив вартість орендної плати не вчасно.
У зв'язку із несвоєчасним здійсненням відповідачем оплати вартості техніки, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат.
Фактично оплата Відповідачем здійснена 25.08.2022 р. Таким чином, період прострочення оплати за період з 22.07.2021 р. по 25.08.2022 р. становить 399 днів.
Невиконання та/або неналежне виконання господарського зобов'язання тягне за собою застосування заходів господарської відповідальності.
Щодо суми пені
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 947.85 грн за період з 25.02.2022 по 25.08.2022.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати за Договором Орендар (Відповідач), за вимогою Орендодавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. З цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, пеня за порушення виконання умов Договору стягується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що пеня в заявленому позивачем періоді з 25.02.2022 по 25.08.2022 складають 18 365,24 грн.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем у періоді з 25.02.2022 по 25.08.2022 розраховано та заявлено до стягнення пені, розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.
Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне його виконання.
За порушення прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України дає право позивачу стягнути із відповідача інфляційні втрати в розмірі 25 597,96 грн. з серпня 2021 по серпень 2022 року та 3% річних в сумі 3 568,70 грн за період з 22.07.2021 по 25.08.2022
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.
Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУДМЕХАНІК" (49005, м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2; код ЄДРПОУ 42045630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСТРАНСБУД" (50023, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, буд. 47; код ЄДРПОУ 37861372) пеню у розмірі 17 947,85 грн, 3% річних у розмірі 3 568,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 597,96 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 19.04.2023.
Суддя В.Г. Бєлік