вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2023 м. ДніпроСправа № 904/437/23
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Уктелеком", м. Київ
про стягнення неустойки
Суддя Крижний О.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Лупан О.Є., довіреність №8093 від 10.01.2023, адвокат
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Уктелеком" до державного бюджету України неустойку в розмірі 46696,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач продовжував використовувати орендоване майно після закінчення строку дії договору оренди від 21.02.2011 №12/02-4319-ОД.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що направляв позивачу заяву про продовження дії договору оренди від 21.02.2011 №12/02-4319-ОД з додатковими документами, чим виконав умови договору оренди. Відповіді на вказану заяву відповідач не отримав, а наказом позивача від 26.10.2017 договір оренди визнано припиненим, та після доведення вказаного наказу до відповідача приміщення було повернене за актом від 30.11.2018. Відповідач зауважує, що позивач належними та допустимими доказами не довів ту обставину, що після закінчення строку дії договору оренди з його боку були заперечення про продовження строку дії договору оренди. Жодних вимог про повернення об'єкта оренди позивач не направляв орендарю, натомість та обставина, що відповідач сплачував орендну плату, а позивач її приймав свідчить про його згоду на продовження строку оренди. Відповідач вважає, що відповідальність орендаря щодо сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за невиконання обов'язку повернення речі настає після припинення договору оренди. Тому відповідач стверджує що у нього виник обов'язок повернути річ лише після того як до його відома було доведено наказ про припинення з ним договору оренди.
Також від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача. Відповідач зазначає, що згідно з позовною заявою позивачу було відомо про припинення дії договору оренди з 20.12.2016, а оскільки майно було повернуто згідно з актом від 30.11.2018, вказаний акт був підписаний у тому числі і представником позивача. Отже, позивачу було відомо про порушення права позивача з 01.12.2018. Відповідач просить врахувати, що зміни до Прикінцевих та перехідних положень в даній частині набули чинності 02.04.2020 у зв'язку із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 20.03.2020. Оскільки неустойка нарахована з січня 2017 року, то строк позовної давності пропущений позивачем ще до внесення змін у Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов. Позивач зазначає. що за два з половиною місяці до закінчення строку дії договору направив відповідачу листа №11-02-05442 від 03.12.2016 у якому вказав, що строк дії договору оренди закінчується 20.12.2016, а у разі наміру подальшого використання орендованого майна орендарюю необхідно подати заяву щодо пролонгації договору оренди, а також виконати всі умови даного договору. Позивач зазначив, що станом на 16.09.2016 орендарем не виконуються умови договору оренди в частині страхування орендованого майна та забезпечення пожежної безпеки. Позивач зауважує, що у даному листі позивач звертав увагу орендаря на те, що у разі відмови від виконання умов договору цей лист вважається заявою про припинення договору оренди від 21.02.2011 №12/02-4319-ОД, а договір припиненим з 21.12.2016 у зв'язку з чим об'єкт оренди підлягає терміновому поверненню балансоутримачу за актом приймання-передачі. Позивач звертає увагу, що відповідач після закінчення строку дії договору направив лист від 26.12.2016 щодо погодження продовження дії вказаного договору на 2 роки і 11 місяців, однак, будь-яких документів, підтверджуючих виконання умов договору до листа додано не було. Таким чином, позивач зазначає, що договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку його дії. Також позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено надавати відповідь орендарю на заяву про продовження строку дії договору.
Крім того, позивач вказує на помилкове твердження відповідача про те, що у нього виник обов'язок повернути орендоване майно лише після доведення до його відома наказу позивача №12/02-202-ПО від 26.10.2017 про припинення спірного договору оренди. За пояснення позивача відповідач мав усвідомлювати що договір оренди припинився у зв'язку зі закінченням строку його дії, а наказ є виключно внутрішнім документом позивача для виконання службових обов'язків відповідним підрозділам.
Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). Однак, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Таким чином, позивач зазначає, що трирічний строк позовної давності про стягнення неустойки у розмірі 46696,67 грн. закінчується вже після початку карантину, а тому строк позовної давності є продовженим і позивач не пропустив строк позовної давності.
Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, у яких вказує, що вважав що договір оренди продовжився на новий строк та надає докази сплати орендної плати з березня 2017 року по листопад 2018 року.
27.03.2023 ухвалено перейти до розгляду справи №904/437/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.04.2023 о 11:15 год.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.
У судовому засіданні 19.04.2023 оголошено перерву, про що постановлено ухвалу, не виходячи у нарадчу кімнату та без оформлення її окремим документом.
Згідно ч. 3 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про перерву в судовому засіданні учасники справи повідомляються про судове засідання ухвалами.
Керуючись статтями 177-185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повідомити позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про дату та час наступного судового засідання, яке призначене на 03.05.2023 об 11:00 год. та відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання №1-102 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. В.Винниченка, 1.
До судового засідання сторонам:
- виконати вимоги попередньої ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.М. Крижний