вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4611/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Гурмази Інги Павлівни, с. Широка дача, Широківський район, Дніпропетровська область
про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 54 412,96 грн.
Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Гурмази Інги Павлівни кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020 за період з 15.01.2020 до 31.12.2021 у розмірі 54 412,96 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалене поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дати його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Фізичній особі-підприємцю Гурмазі І.П. за адресою, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручено адресату (відповідачу) та було повернуто до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Отже відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено. На даний час Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача викладена у позовній заяві.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 15.01.2020 до 31.12.2021.
Правовою підставою зазначає частину першу статті 1212 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Спірна земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020 є сформованою з 14.01.2010, як то підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.10.2022 №НВ-1200666192022.
Відомості щодо вказаної земельної ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 643239312110, номер запису про право власності 9781240.
На підставі рішення Криворізької міської ради від 14.10.2009 №3501 “Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на пр-ті Перемоги, 34а, вилучення та надання її в оренду для розміщення торгівельного комплексу з кафе”, між Криворізькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Гурмаза Інгою Павлівною {надалі - ФОП Гурмаза І.П., Відповідач) 08.12.2009 був укладений договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 14.01.2010 за №041010800032) (надалі -Договір).
За пунктами 1-6 Договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1200 га, з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, для розміщення торговельного комплексу з кафе, яка знаходиться на пр-ті Перемоги, 34а в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу.
За актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.01.2010 ФОП Гурмаза І.П. прийняла у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1200 га розташовану у Інгулецькому районі міста Кривого Рогу на проспекті Перемоги,34а.
З урахуванням умов Додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 17.02.2015 №2015068, укладеної на підставі рішення Криворізької міської ради від 30.12.2014 №3259 “Про поновлення договорів оренди земельних ділянок”, договір оренди діяв до 14.01.2020.
Рішенням Криворізької міської ради від 26.02.2020 №4544 Відповідачу відмовлено в наданні в користування спірну земельну ділянку в зв'язку з порушенням меж земельної ділянки.
За змістом пункту 18 Договору, після припинення дії Договору, “Орендар” повертає “Орендодавцеві” земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Позивач зазначив, що Відповідачем, в порушення норм законодавства та договірних зобов'язань свого обов'язку щодо повернення земельної ділянки не виконано та майно Позивача - земельну ділянку комунальної власності не повернуто, а відтак є підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка й надалі перебуває у фактичному користуванні Відповідача.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.10.2022 №313286626, нежитлова будівля загальною площею 637,6 кв.м., розташована за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 3 4а, на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, з 21.09.2018 на праві приватної власності належить Відповідачу .
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.
Проте, протягом спірного періоду ним така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.
Так, за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (копія додається), ФОП Гурмаза Інга Павлівна за користування спірною земельною ділянкою декларувала та сплачувала у 2020 році - б 887,32 гри., у 2021 році -19 790,95 грн.
Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 15.01.2020 до 31.12.2021, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 54 412,96 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
При цьому, використання означеної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Позивача права отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 54 412,96 грн за період з 15.01.2020 до 31.12.2021.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, до предмету доказування у таких справах відноситься встановлення обставин:
фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
площу земельної ділянки;
суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки);
період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2) .
Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов'язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).
Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою, за договором не передавалась в орендне користування, на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею основи 637,6 кв.м., а також те, що нежитлова будівля належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , вбачається набуття останнім прав та обов'язків землекористувача, в тому числі і обов'язок зі сплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.
Відтак, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.
Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв'язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 15.01.2020 до 31.12.2021.
У свою чергу, відповідач спростовуючих доказів, які б підтвердили користування земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів у спірний період не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд констатує, що предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 в справі №917/1739/17, від 23,05,2018 в справі №629/4628/1 б-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату.
Проте, протягом спірного періоду ним така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої.
Так, за офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (копія додається), ФОП Гурмаза Інга Павлівна за користування спірною земельною ділянкою декларувала та сплачувала у 2020 році - 6 887,32 гри., у 2021 році -19 790,95 грн.
Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 15.01.2020 до 31.12.2021, зобов'язаний повернути ці кошти у розмірі 54 412,96 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об'єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Для цих цілей Податковий кодекс України (надалі-ПК України) визначає, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Стаття 96 ЗК України також визначає імперативний обов'язок землекористувачів зі сплати земельного податку або орендної плати (пункт “в”), де:
- земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України);
- орендна плата - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп, 14.1.136 ст.14 ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець призначає “орендну плату” (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України),
Відтак, розмір коштів, які підлягають стягненню розраховано на рівні орендної плати.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід Із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст.20 Закону України “Про оцінку земель”).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05,2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).
А отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.
Разом з тим, у відповідності до статті 23 цього ж Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Так, рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016 та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.
Також, в силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п, 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2пункту 288.5. статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Так, 26.06.2019 Криворізькою міською радою прийнято рішення №3897 “Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу у 2020 році”, яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2020 (далі - Рішення від 26.06.2019№3897).
За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 08.02.2016 №252, земельна ділянка, що використовується відповідачем за адресою: проспект Перемоги, 34а, міста Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:12:252:0020, категорія земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням віднесена до секції 03.08 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що відповідає розміру ставки орендної плати - 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста (див, рядок 03.08 в додатку 2 до Рішення від 26.06.2019 №3897).
Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2021 рік (далі - Рішення від 30.06.2020№4799), яке набрало чинності з 01.01,2021, та в якому ставка орендної плати для тієї ж секції 03.08 залишилася незмінною - 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.08 в додатку 2 до Рішення від 30.06.2020 №4799).
За висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 06.09.2022 у справі №904/4393/21 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 та від 30.06.2020 № 4799 є нормативними актами, були офіційно оприлюднені у визначений податковим законодавством строк, є чинними, діючими у відповідному періоді, та не скасованими у передбаченому законом порядку, а тому підлягають, у відповідності до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, обов'язковому виконанню та застосуванню на всій території міста Кривого Рогу при здійсненні розрахунку розміру плати за землю за відповідний рік.
Як передбачено пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
За приписами статті 20 Закону України “Про оцінку земель” дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov/ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0, 2019 рік - 1,0, 2020 рік - 1,0.
Отже, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2020-2021 роках становить - 4 591 462,08 грн (4 331 568,00 грн х 1,06 коефіцієнт індексації за 2016 рік).
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489, що затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489).
За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9). (пункт 1 розділу III Порядку № 489).
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.
Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку №1051 до державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно - територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.
Отже виходячи з приписів вищезазначених норм Витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виготовлений на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом є належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про землеустрій” розробниками документації із землеустрою є юридичні особи , що володіють необхідним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер - землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами - землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
У зв'язку з користуванням земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Перемоги, 34а, кадастровий номер 1211000000:12:252:0020, загальною площею 0,1200 га, без правовстановлюючих документів позивачем здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у сумі 54 412,96 грн за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 з 15.01.2020 до 31.12.2021:
4 591 462,08 грн. х 0,9 % =41 323,16 грн. - орендна плата зарік, де:
4 591 462,08 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації від 08.02.2016 №252;
0,9 % - ставка орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішень Криворізької міської ради від 26.06.2019 №3897 та від 30.06.2020 №4799.
41323,16 грн. : 12 місяців ~ 3 443,60 грн. місячна орендна плата.
3 443,60 грн. х 23 місяця = 79 202, 76 грн.
3 443,60 грн. : 31 день х 17 днів = 1 888,43 грн. (за період з 15.01.2020 по 31.01.2020)
1 888,43 грн. + 79 202,76 грн. = 81 091,19 грн.
За інформацією Головного управління Д11С у Дніпропетровській області від 25.10.2022 №25906/5/04-36-24-17-12 ФОП Гурмаза Ш. протягом спірного періоду сплатила 26 678,27 грн. (6 887,32 грн у 2020 році, 19 790,95 грн у 2021 році).
Таким чином, всього за період з 15.01.2020 до 31.12.2021 за Відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1200 га з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020 в розмірі 54 412,96 грн. (81 091,19 грн. - 26 678,27 грн.)
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає зазначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 54 412,96 грн. грн таким, що має бути застосований для визначення розміру суми безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 15.01.2020 по 31.12.2021.
Перевірка та оцінка технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, входить до компетенції Держгеокадастру та його територіальних органів.
Відтак, суд позбавлений права втручатися в дискреційні повноваження суб'єкта влади, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд.
Відповідачем до матеріалів справи не було надано доказів, які б спростовували правильність нарахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що міститься у Витягу № 252 від 08.02.2016. Клопотання щодо проведення судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки відповідачем не заявлялось.
В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Згідно частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом “д” частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Отже на підставі вищевикладеного, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність здійсненого нарахування та розмір заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гурмази Інги Павлівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33874388) 54 412,96 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:12:252:0020, за період з 15.01.2020 до 31.12.2021, у розмірі 54 412,96 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 19.04.2023.
Суддя В.Г. Бєлік