вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви без розгляду в
провадженні у справі про неплатоспроможність
19.04.2023м. ДніпроСправа № 904/1811/23
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання неплатоспроможним
Без участі (виклику) представників сторін
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без руху. Встановлено строк на усунення недоліків 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху. Запропоновано заявнику усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у встановлений строк, надавши суду: відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. Вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу; декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021 та 2022 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5; письмові пояснення щодо наявності або відсутності у позивача доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у відповідності до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України); копії кредитних договорів та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором; довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 на день подання заяви до суду.
Також, господарським судом в ухвалі від 11.04.2023, роз'яснено ОСОБА_1 , що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
17.04.2024 до господарського суду через систему електронний суд від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявниця зазначила наступне.
Щодо відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (вказані відомості підтверджуються довідкою податкового органу), ОСОБА_1 зазначила наступне.
Так, заявниця вказала, що заява містить інформацію щодо наявних у неї рахунків.
Наразі законодавство не дає можливості отримати від державних органів єдиний перелік відкритих банківських рахунків.
Тому точність та правильність надання, а також повнота інформації щодо наявності відкритих рахунків у фінансових установах покладається на особу, якій належать відповідні рахунки. При цьому, наслідком надання неповної або неправдивої інформації є закриття провадження у справі про банкрутство.
Заявниця вважає, що безпідставними є вимога суду щодо надання доказів звернення боржника до банківських та кредитно-фінансових установ, податкового органу, тощо з відповідними запитами для підтвердження інформації про всі наявні рахунки боржника з метою отримання відповідних довідок, оскільки пункт п. 8 ч. 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства містить виключно вимоги щодо надання до заяви про неплатоспроможність фізичної особи відомостей про всі наявні рахунки боржник, а не про відсутність його рахунків в певних установах, а законодавство не передбачає можливості отримати від державних органів єдиний перелік відкритих банківських рахунків.
Податковий орган не має жодного відношення до рахунків фізичної особи, оскільки така звітність не подається до податкового органу та, відповідно, не зберігається в ньому. Чинне законодавство передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками податковим органам лише у двох випадках: на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків; у випадках та в обсязі, визначених угодою (FАТСА) (йде мова про американський підзвітний рахунок - тобто рахунок в українському банку, який належить американським особам чи неамериканському суб'єкту господарювання, який контролюється американськими особами) та іншими міжнародними договорами.
ОСОБА_1 зазначила, що не має жодних відкритих депозитних рахунків.
З огляду на що, ОСОБА_1 зазначила, що надала усі довідки (виписки) з банківських установ щодо її відкритих рахунків.
Щодо надання копій кредитних договорів та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором, ОСОБА_1 зазначила таке.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підставами для звернення до суду та відкриття провадження визначено саме п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Заявниця вважає, що вона не зобов'язана подавати докази на підтвердження підстав, наявних у інших пунктах вищезазначеної частини ст. 115 Кодексу, в тому числі, і виконувати факультативну вимогу про те, що фактичний розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) повинен становити не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
ОСОБА_1 зазначає, що оскільки заява містить посилання на п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, в силу обраної підстави для звернення, вона має довести саме неможливість виконання грошових зобов'язань найближчим часом.
Заявниця посилається, що звернулася на підставах, визначених п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Доказами на підтвердження наявності підстави, визначеної у п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ можуть слугувати відповідні судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про припинення здійснення планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, тощо).
На підтвердження наявності підстави для звернення відповідно до п. 2 ч. 2 ст.115 Кодексу заявницею надано суду виписки та інформацію по всім моїм банківським рахункам за останні 3 місяці. Вказані виписки, на думку заявниці, дають можливість встановити факт нездійснення упродовж двох місяців платежів на виконання зобов'язань, що виникають з кредитних договорів, укладених з фінансовими установами, тобто відсутність можливості погашення наявної заборгованості.
Водночас боржник повинен довести наявність загрози неплатоспроможності чи інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
На підтвердження цього ОСОБА_1 подала відповідний план реструктуризації, в якому визначено суми всіх моїх доходів та витрат, які чітко вказують про неможливість здійснення поточних платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню у зв'язку з відсутністю у мене коштів на погашення існуючої заборгованості.
На думку ОСОБА_1 , про неможливість виконання зобов'язань також свідчать її виписки по банківським рахункам, відкриті на її ім'я, з яких убачається, що у неї відсутні грошові кошти на погашення заборгованості.
ОСОБА_1 вважає, що належними доказами довела визначені нею у заяві підстави, передбачені у п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, для звернення та відкриття провадження за її заявою.
На переконання ОСОБА_1 , відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише початковою стадією здійснення судом передбачених КУзПБ процесуальних дій та заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності або визнання неплатоспроможності боржника фізичної особи.
При цьому, визнання або відхилення грошових вимог кредиторів боржника із встановленням їх розміру (в.ч. штрафних санкцій) здійснюється господарським судом під час або після проведення попереднього судового засідання за результатами розгляду таких вимог, поданих у встановлений Кодексом строк або після закінчення такого строку, з урахуванням звіту арбітражного керуючого про визнання або відхилення грошових вимог кредиторів боржника
Заявниця зазначила, що припинила погашення кредитів, а термін прострочення по кредитним договорам складає понад 90 днів.
На переконання ОСОБА_1 , матеріали заяви свідчать, що у неї є невиконані, прострочені грошові зобов'язання, і вона, як боржник, припинила погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних зобов'язань упродовж двох місяців; водночас у боржника відсутні доходи, які давали можливість здійснювати поточні платежі по кредитним договорам, а відтак, існує загроза її неплатоспроможності, що надає право звернутися до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
На виконання вимог ухвалі від 11.04.2023 ОСОБА_1 надала Витяг з Реєстру територіальної громади від 15.04.2023.
Щодо надання суду декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019, 2020 та 2021 роки, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5, заявниця зазначила таке.
Надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
На думку заявниці, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
Заявниця зазначила, що метою подання боржником декларацій про майновий стан є саме встановлення дійсного розміру кредиторської заборгованості, що надає можливості об'єктивному встановленню ознак неплатоспроможності боржника та визначення подальшої судової процедури.
Відповідно до п. 9 Приміток до Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, форму якої затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається «Член сім'ї не надав інформацію».
ОСОБА_1 зазначила, що суд позбавлений повноважень на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи надавати оцінку поданим деклараціям.
На переконання ОСОБА_1 , в підтвердження звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність не приймається направлення адвокатського запиту до ДП “НАІС”, а приймаються відповідні витяги Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, отримані шляхом безпосереднього доступу адвоката до відповідного реєстру. З приводу цього заявниця повідомила, що нею було надано відповідні витяги щодо неї, та членів її сім'ї.
Щодо надання письмових пояснень щодо наявності або відсутності у позивача доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у відповідності до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України) заявниця зазначила наступне.
Відповідно до положень ст. 116 КУзПБ заявниця не зобов'язана подавати письмових пояснень щодо наявності або відсутності у позивача доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у відповідності до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначила, що орієнтований розмір судових витрат, які боржник поніс і очікує понести з огляду на тип справи розрахувати не можливо, втім, як мінімум, складається з 40 260 грн., які становлять суму винагороди арбітражного керуючого за надання ним відповідних послуг.
З урахуванням наведених письмових пояснень у заяві про усунення недоліків, ОСОБА_1 вважає, що вона усунула недоліки, зазначені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 у справі № 904/1811/23.
Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про усунення недоліків та доводи в її обґрунтування, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, господарський суд наголошує, що при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
В статті 77 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим частинами четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На виконання вимог ухвали господарського суду від 11.04.2023 про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявницею подана заява про усунення недоліків, в якій викладено письмові пояснення щодо допущених недоліків заяви.
Господарським судом встановлено, що заявницею на виконання вимог ухвали від 11.04.2023 не надано копії кредитних договорів та договорів застави, укладених між боржником та його кредиторами, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості та строк виконання зобов'язання, з окремим визначенням розміру основного боргу, пені та штрафу перед кожним кредитором.
Тобто, з наданих заявницею до заяви доказів неможливо встановити обставини припинення боржником погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, адже заявницею не долучено до матеріалів справи відповідних доказів, що виключає можливість встановлення умов погашення боржником своїх грошових зобов'язань.
Господарський суд вважає, що відсутність доказів наявності кредиторів, первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочинами, копії яких не надано до матеріалів справи, тобто не підтверджено належними доказами підстави звернення із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність.
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 року, зроблено наступний правовий висновок.
Частиною першою статті 119 КУзПБ регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 КУзПБ.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Верховний Суд зазначив, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку про неналежне виконання заявницею пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять інформації про наявну заборгованість з нарахованих штрафних санкцій (штрафу, пені) по кожному кредитору окремо.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 917/1604/21 від 16.11.2022.
Господарським судом встановлено, що заявницею на виконання вимог ухвали від 11.04.2023 не надано декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020, 2021 та 2022, складених у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 22627/5.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Отже, господарський суд зазначає, що вимоги п. 11 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства чітко визначено, що заявник повинен надати декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, подані заявницею декларації про майновий стан боржника за 2020, 2021 та 2022 роки не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Наведена правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №904/4703/22.
Станом на 18.04.2023 заявниця не надала всіх доказів усунення недоліків заяви про відкриття справи №904/1811/23 щодо неплатоспроможності фізичної особи, зазначених в ухвалі господарського суду від 11.04.2023р.
Приписами частини 1 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно частини 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частини 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання скаржником вимог ухвали господарського суду від 11.04.2023 про залишення заяви без руху і надання витребуваних судом доказів, господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає поверненню, оскільки заявник не усунув недоліки заяви про порушення провадження у справі про неплатоспроможність у строк, встановлений судом.
Господарський суд також зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку, у зв'язку з чим право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці, господарський суд враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведена правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №904/6465/21.
Керуючись ст. ст. 38, 116, 117 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили - 19.04.2023 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 19.04.2023р.
Суддя І.В. Владимиренко