19.04.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1725/22
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Дарміна М.О., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача Борисенков В. С. (в режимі відеоконференції)
Представник відповідача Мальчев В.Є. (ЦАГС)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 року у справі № 908/1725/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя"
до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"
про стягнення 672 507, 89 грн.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя", м. Запоріжжя звернувся до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, м. Запоріжжя із позовом про стягнення 672 507,89 грн. заборгованості за договором поставки № 211027-4 від 27.10.2021, з яких 626 138,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 18 201,84 грн. пені, 4374,39 грн. 3 % річних та 23 793,26 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 року у справі №908/1725/22 позов задоволено.
Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя" 626 138 (шістсот двадцять шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 18 201 (вісімнадцять тисяч двісті одну) грн. 84 коп. пені, 4 374 (чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 39 коп. 3 % річних, 23 793 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. судових витрат на посесійну правничу допомогу адвоката та 10 087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн. 63 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 року по справі № 908/1725/22 скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про настання строку оплати за договором, оскільки умовами договору передбачено, що оплата товару здійснюється після надання рахунку на оплату.
З огляду на те, що доказів направлення відповідачу та отримання відповідачем оригіналів рахунків на оплату товару позивач не надав, строк оплати за договором не настав.
За таких обставин, не підлягають задоволення і похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляції.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд не врахував того, що товар поставлений без письмової заявки, а тому він не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого ним товару.
Апелянт не згоден з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення пені, оскільки відповідач знаходиться у районі ведення бойових дій, є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а тому у суду були підстави зменшити розмір пені.
Апелянт вважає, що оскільки строк оплати товару настав 14.06.2022, то при розрахунку інфляційних втрат, позивач необґрунтовано застосував індекс інфляції за червень 2022.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023р. у справі № 908/1725/22 та відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 року у справі №908/1725/22. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.04.2023 року об 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207.
Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
19.04.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя", (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод”, (Замовник) укладено Договір поставки № 211027-4 (Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 Постачальник зобов'язався у 2021-2022 роках поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.
Пунктом 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2021 визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів визначаються відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів - відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.
За умовами п., п. 3.1-3.3 Договору сторони домовилися, що ціна (сума, загальна вартість) Договору становить 2613305,40 грн., у тому числі ПДВ 435550,90 грн. ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до цього договору вказуються в національній валюті України.
Відповідно до п., п. 4.1, 4.2 Договору Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплат поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати) Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а у разі якщо після поставки товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Пунктами 5.2, 5.4, 5.5 Договору визначено, що місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений в специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін. (п. 5.12 Договору)
Як зазначено в п. 6.3.1 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим Договором.
В свою чергу, Замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари. (п. 6.1.1 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, що сторонами у справі складена і підписана Специфікація № 1 - Додаток № 1 до Договору на поставку товару в загальному розмірі 2613305,40 грн. з ПДВ. У вказаній Специфікації № 1 сторонами визначені: найменування, марка сталі, розмір, ГОСТ, виробник, одиниці виміру, кількість, ціну без ПДВ та загальну суму, товарів, що постачається позивачем відповідачу за умовами Договору поставки № 211027-4 від 27.10.2021.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений Договором, про що свідчать наступні видаткові накладні:
- № 5 від 28.10.2021 на суму 592566,12 грн. з ПДВ;
- № 6 від 29.10.2021 на суму 108108,00 грн. з ПДВ;
- № 18 від 212.11.2021 на суму 543348,00 грн. з ПДВ;
- № 27 від 24.12.2021 на суму 21148,20 грн. з ПДВ;
- № 4 від 18.01.2022 на суму 72627,60 грн. з ПДВ;
- № 10 від 07.02.2022 на суму 626138,40 грн. з ПДВ.
Вказані вище видаткові накладні на загальну підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Замовника, а підпис Постачальника скріплений печаткою юридичної особи.
Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/718/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД МЕТАЛУРГ ЗАПОРІЖЖЯ” до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення 637123,80 грн. заборгованості за договором поставки № 211027-4 від 27.10.2021.
Під час розгляду вказаної справи відповідачем частково була оплачена вартість товару, поставленого згідно видаткової накладної № 18 від 22.1.2021.
19.07.2022 ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 908/718/22 затверджено мирову угоду сторін та провадження у справі закрито.
На виконання затвердженої судом у справі № 908/718/22 мирової угоди відповідачем повністю оплачений товар поставлений згідно видаткових накладних № 18 від 22.11.2021, № 27 від 24.12.2021 та № 4 від 18.01.2022.
Таким чином, на час вирішення судом справи № 908/1725/22 відповідачем залишився неоплачений товар, поставлений згідно видаткової накладної № 10 від 07.02.2022, на загальну суму 626 138,40 грн.
Звертаючись до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” із позовом про стягнення 672 507,89 грн. заборгованості за договором поставки № 211027-4 від 27.10.2021, в тому числі 626 138,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 18 201,84 грн. пені, 4374,39 грн. 3 % річних та 23 793,26 грн. інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Металург Запоріжжя" посилався на порушення відповідачем умов договору поставки № 211027-4 від 27.10.2021 в частині оплати за поставлений товар за видатковою накладною № 10 від 07.02.2022 на суму 626138,40 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України та умов договору нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 23793,26 грн., 3 % річних в розмірі 4374,39 грн. і пеня в сумі 18201,84 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою для стягнення суми заборгованості та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат в сумі 23 793,26 грн., 3 % річних в розмірі 4374,39 грн. і пені в сумі 18201,84 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач згідно видаткової накладної № 10 від 07.02.2022 поставив відповідачу товару на суму 626 138,40 грн., яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цій видатковій накладній.
Також факт поставки товару за умовами Договору поставки № 211027-4 від 27.10.2021 згідно видаткової накладної № 10 від 07.02.2022 на суму 626138,40 грн. підтверджується товарно-транспортною накладною № Р 10 від 07.02.2022.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Зі змісту п. 4.2 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару у випадку відсутності передоплати за товар, а саме - Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. При цьому Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі, якщо закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
На виконання вимог п. 4.2 Договору 14.06.2022 позивачем зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 5 від 07.02.2022 на поставку товару на загальну суму 626 138,40 грн., поставлено за видатковою накладною № 10 від 07.02.2022. Факт реєстрації податкової накладної № 5 від 07.02.2022 підтверджується квитанцією № 1 від 14.06.2022.
Таким чином, враховуючи умови п. 4.2 Договору строк оплати за товар, поставлений за видатковою накладною № 10 від 07.02.2022, настав 14.06.2022.
Оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого за видатковою накладною № 10 від 07.02.2022 товару у передбачені строки та в повному обсязі, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 626 138,40 грн. заборгованості за поставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2.1 Договору, у разі порушення строків оплати отриманого товар Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого товару у передбачені Договором поставки № 211027-4 від 27.10.2021 строки та розмірі, то господарський суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 211027-4 від 27.10.2021 у сумі 18201,84 грн. за період з 15.06.202 по 07.09.2022.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача 23793,26 грн. інфляційних втрат та 4374,39 грн. 3 % річних.
При цьому, доводи відповідача про неправильний розрахунок розміру інфляційних, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, апелянт вважає, що оскільки строк оплати товару настав 14.06.2022, то при розрахунку інфляційних втрат, позивач необґрунтовано застосував індекс інфляції за червень 2022.
Разом з цим, згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
З огляду на зазначене, суд обґрунтовано стягнув інфляційні в сумі 23793,26 грн., які розраховані за загальний період червень - липень 2022 року.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про настання строку оплати за договором, оскільки умовами договору передбачено, що оплата товару здійснюється після надання рахунку на оплату, є неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно умов Договору поставки № 211027-4 від 27.10.2021, Замовник здійснює оплату товару протягом 60 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної на підставі отриманого оригіналу рахунку на оплату товару.
Оскільки товар отриманий відповідачем 07.02.2022 на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов'язань. Тобто, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.
Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в численних постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 та інших.
Доводи апелянта про необґрунтовану відмову суду у зменшенні пені, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при вирішення зазначеного питання, господарський суд першої інстанції здійснив аналіз можливості такого зменшення, врахував відсутність винятковості для її зменшення, відсутність доказів винятковості.
Крім того, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача територіально також знаходиться у м. Запоріжжя, як і відповідач, і відповідно, відчуває вплив воєнного стану у своїй господарській діяльності.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення пені.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду у повному обсязі, проте, Відповідач жодних заперечень проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. не надав, а тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що даний розмір витрат на правову допомогу є розумним, справедливим та підтвердженим належними доказами.
Інші доводи є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 року у справі №908/1725/22- залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.04.2023року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя С.Г.Антонік