19.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/201/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),
судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 (суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/201/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСІЯ-1", м. Дніпро
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович, м. Дніпро,
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ОРЕНДА-7", м. Київ
про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності
та
за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОПОСТАВКА-М", м. Дніпро
до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
про визнання протиправними дії стосовно реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербу Віталія Миколайовича, та у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОРТ ОРЕНДА-7".
19.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору надійшла позовна заява до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання протиправними діями щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індекс номер: 30747427 від 02.08.2016 р. (16:38:04), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби Віталія Миколайовича, яким зареєстровано право власності за ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на об'єкт нерухомого майна: торгівельний центр, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 123428512101, опис об'єкта: торгівельний центр літ. А-5 з надбудовами літ. А1-1, А2-1, А3-1, А4-1 та підвалом літ. під.А-5 загальною площею 32408,7 кв.м; в'їзди у паркінг літ. а1, а2; сходи літ. а4, ґанки літ. а6. а7. а8, а10; ґанок з козирком літ. а9; вхід на І поверх літ.а11 -1; навіс літ. Б. адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (колишня назва - м. Дніпропетровськ), вулиця Боброва. 1
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" і додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвала мотивована тим, що позовну заяву підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо представництва позивача в Господарському суді Дніпропетровської області.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕБА", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21; передати позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" і додані до неї документи на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що ТОВ «Феба» є особою, яка не брала участі у справі, й оскаржуваним судовим рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, оскільки ТОВ «Феба» є одним з учасників товариства, які володіють часткою в статутному капіталі позивача - ТОВ «Месія-1». До того ж, ТОВ «Феба» приймає істотну участь у господарській діяльності відповідача, таким чином, ТОВ «Феба» має право апеляційного оскарження судових рішень, як особа яка не брала участь у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано вимоги п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України щодо необхідності повернення позовної заяви ТОВ «Феба». Натомість суд першої інстанції виявивши недоліки позовної заяви, повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21 залишено без руху. Рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" усунути недоліки апеляційної скарги та надати до апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" для усунення недоліків апеляційної скарги - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не надали. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції про повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (в порядку п.1 ч. 5 ст 174 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, право на пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не є абсолютним, подаючи такий позов заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо його подання.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною 1 статті 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа, незалежно від порядку її створення, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення №41).
Відповідно до п.п.4,6 рішення Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» дозволено адвокатам України в строк до 01.01.2022 використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону.
Пунктом 1 Положення №41 визначено, що положення встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (п.п.2,3 Положення №41).
Відповідно до п.5,6 Положення, ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ. Адвокати, адвокатські об'єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об'єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). (п.п.7-9 Положення №41).
Згідно з п.п.10,11 Положення № 41 ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Пунктом 12 Положення № 41 визначено, що ордер містить наступні реквізити: 12.1. Серію, порядковий номер ордера; 12.2. Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; 12.3. Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; 12.4. Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2.5. Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; 12.6. Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); 12.7. Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; 12.8. Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; 12.9. Дату видачі ордера; 12.10. Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); 12.11. Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); 12.12. Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням; 12.13. Двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18 та від 03.07.2020 у справі № 9901/939/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 21.04.2019 у справі № 910/10156/17, від 17.08.2020 у справі № 911/2636/19.
Дослідивши позовну заяву з додатками, колегія суддів встановила, що подана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕБА підписана представником Ковальчук С.О. На підтвердження повноважень адвоката на представництво в суді до позовної заяви не додано ні ордеру, ні договору про надання правової допомоги, ні довіреності на підтвердження повноважень представника на представництво інтересів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Феба» у Господарському суді Дніпропетровської області.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повноваження на представництво інтересів ТОВ «Феба» представником Ковальчук С.О. належним чином не підтверджені доданими до позовної заяви доказами.
Отже доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі прямо суперечать процесуальному законодавству, який чітко регламентує порядок та підстави підтвердження повноважень адвоката, як представника особи в суді, а також наведені всупереч правовим висновкам Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів зазначає наступне.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02, п. 49).
При цьому, за висновками ЄСПЛ словосполучення «згідно із законом» не лише вимагає дотримання національного закону, а й стосується якості такого закону (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Галфорд проти Сполученого Королівства» (Halford v. the United Kingdom) від 25 червня 1997 року, п. 49, Reports 1997-111, та справу «Барановський проти Польщі» (Baranowski v. Poland), заява № 28358/95, п. 52, ECHR 2000-111). Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy) від 15 листопада 1996 року, п. 33, Reports 1996-V).
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку та повернув позовну заяву заявнику, тому відсутні будь-які підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Крім того, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
За таких умов, право позивача у справі у жодний спосіб не було зведено нанівець, він і надалі наділений правом звернутись із позовом, належним чином оформивши документи, які підтверджують представництво.
При цьому, процесуальний закон щодо повернення позовної заяви з тих підстав, з яких її було повернуто оскаржуваною ухвалою, не є диспозитивним та не дає суду можливості вчинити у даному випадку будь-яку іншу процесуальну дію, крім повернення позову.
Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи те, що представником позивача не було подано оформленого відповідно до положень процесуального закону документа, який би підтверджував повноваження представника, тому в суду були відсутні процесуальні підстави залишати позовну заяву без руху, оскільки ч. 5 ст. 174 ГПК України є спеціальною нормою та передбачає конкретні випадки повернення позову без залишення такого без руху і не допускає альтернативних процесуальних заходів для суду, тобто є імперативною.
Таким чином, оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21 відповідає критеріям законності та обгрунтованості, а відтак відсутні законні підстави для її скасування.
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕБА" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 у справі № 904/201/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв