18 квітня 2023 року м. Харків Справа №922/2158/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - Орел С.С.,
від відповідача - Сошина О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (вх.№430Х від 06.03.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 у справі №922/2158/22 (м. Харків, суддя Буракова А.М., повний текст рішення складено 13.02.2023),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», м. Харків,
про стягнення 451324,06 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 451324,06 грн, у тому числі: основний борг у сумі 331014,62 грн; пеня у сумі 42055,34 грн, три проценти річних у сумі 7238,47 грн, інфляційні втрати у сумі 71015,63 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 6769,86 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» щодо своєчасної оплати переданого газу за період 01.11.2021 - 31.12.2021.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 331014,62 грн.; пеню у розмірі 42055,34 грн., три проценти річних у розмірі 7238,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 71015,63 грн. та 6769,86 грн. судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився частково та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати частково рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 по справі №922/2158/22 в частині задоволення вимог позивача про стягнення пені у розмірі 42055,34 грн, трьох процентів річних у розмірі 7238,47 грн, інфляційних втрат у розмірі 71015,63 грн і ухвалити нове рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у розмірі 42055,34 грн, трьох процентів річних у розмірі 7238,47 грн, інфляційних втрат у розмірі 71015,63 грн.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт посилається на наступне:
- ННЦ ХФТІ у спірний період 01.11.2021-31.12.2021 мав укладений договір постачання природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і не мав жодних підстав вважати, що відповідача передано до постачальника «останньої надії», відповідно не мав підстав для укладення договору з позивачем, що свідчить про відсутність вини в діях відповідача. Однак вказані обставини залишені судом без дослідження і належної оцінки, що призвело до винесення необґрунтованого рішення;
- до даних правовідносин застосовуються нормативні акти з постачання природного газу з урахуванням особливостей, встановлених Законом №922. Обов'язковим є проведення переговорної процедури закупівлі, укладення письмового двостороннього договору і реєстрація за договором бюджетних зобов'язань. Позивач по даній закупівлі не надав до ННЦ ХФТІ у визначений законом спосіб погоджений Договір та документи, передбачені ст.41 Закону №922. Тому у зв'язку з непроведенням процедури і відсутністю підписаного двостороннього договору щодо постачання природного газу, ННЦ ХФТІ не мав можливості зареєструвати бюджетні зобов'язання в органах Державного казначейства і провести оплату на користь позивача;
- судом не досліджено і не надано оцінки вимозі відповідача про не застосування до ННЦ ХФТІ стягнення пені у сумі 42055, 34 грн, 3% річних у сумі 7238,47 грн, інфляційних втрат у сумі 71015,63 грн.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.03.2023 для розгляду справи №922/2158/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І. та Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (вх.№430Х від 06.03.2023) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 у справі №922/2158/22. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2158/22. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
14.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2158/22 (вх.№2874).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3224ел.5179 від 22.03.2023), який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на наступне:
- матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином повідомив відповідача про початок постачання природного газу постачальником «останньої надії» та надав відповідачу документи, які відповідач мав змогу оплатити у строк, передбачений умовами договору;
- в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період з 02.11.2021 по 04.12.2021. Натомість в матеріалах справи наявні докази включення відповідача в означений період саме до реєстру споживачів позивача;
- посилання відповідача на норми Закону України «Про публічні закупівлі» не спростовують обставин щодо фактичного споживання газу та, як наслідок, укладення договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК Нафтогаз України» та не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов типового договору;
- відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для відмови або зменшення нарахованих штрафних санкцій за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами договору, в розумінні ч.1 ст.233 ГК України;
- посилання відповідача в апеляційній скарзі про подібність справ та застосування до правовідносин сторін висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 є безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 призначено справу №922/2158/22 до розгляду на 18.04.2023 о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
Представником позивача - адвокатом Орел С.С. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№3693ел.5983 від 03.04.2023) про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 задоволено заяву представника позивача - адвоката Орел С.С. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2158/22, яке відбудеться 18.04.2023 о 10:45 год. у залі судового засідання №131 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/2158/22, яке відбудеться 18.04.2023 о 10:45 год. ухвалено провести за участю представника позивача - адвоката Орел С.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Представником відповідача - Сошиною О.А. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№3843 від 06.04.2023) про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 задоволено заяву представника відповідача - Сошиної О.А. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/2158/22, яке відбудеться "18" квітня 2023 р. о 10:45 год. у залі судового засідання №131 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/2158/22, яке відбудеться 18.04.2023 о 10:45 год. Ухвалено провести за участю представника відповідача - Сошиної О.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.04.2023 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За змістом статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»:
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 № 1236» (далі Постанова Кабінету Міністрів України №1102).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (далі - відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі «Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХS0000Е8О67003.
Факт включення відповідача, зокрема у спірний період, до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 15.09.2022 №ТОВВИХ-22-9925 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000Е8О67003;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС - кодом 56ХS0000Е8О67003 (надана у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Так, відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору).
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.
У пункті 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.
Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
На виконання пункту 4.3. договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, які станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем не оплачені.
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.
Отже, на виконання умов договору в період з 01.11.2021 по 31.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 331014,62 грн. (з урахуванням вартості транспортування), в той час як відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу.
Таким чином, у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 331014,62 грн.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 4.5. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 42055,34 грн. На підставі статті 625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 71015,63 грн. та три проценти річних у розмірі 7238,47 грн.
Зазначене вище й стало причиною спору та звернення позивача з цим позовом до суду.
Розглянувши зазначений спір суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу у спірний період був поставлений природний газ на загальну суму 331014,62 грн., обсяги якого були віднесені до портфеля «постачальника останньої надії», оскільки інші постачальники даного споживача не були зареєстровані в Реєстрі, і які не були сплачені відповідачем, а тому на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з нарахованими на суму боргу інфляційними, 3% річних та пеня.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням умов пункту 4.3 договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яке за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р визначено як постачальник «останньої надії» на ринку природного газу, на виконання умов договору поставлено відповідачу протягом 01.11.2021 - 31.12.2021 газ на загальну суму 331014,62 грн.
Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк виставлені рахунки не оплатив, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 331014,62 грн.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив строки оплати за Типовим договором, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у сумі 42055,34 грн., трьох процентів річних у сумі 7238,47 грн., інфляційних втрат у сумі 71015,63 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період (02.11.2021 по 04.12.2021) він був включений до Реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія» Нафтогаз Трейдінг», а тому відбулось автоматичне включення оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
З огляду на вищезазначене, доводи відповідача про неукладання договору з позивачем, є безпідставними.
Стосовно посилань апелянта на необхідність зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
Частина 1 статті 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вони значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, нас ндків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як зазначалось, у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації у позивача значно зросла кількість споживачів (поставка, як постачальника «останньої надії»), через неможливість постачання ним природного газу від їх колишніх інших приватних постачальників. При всьому цьому розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку таких споживачів та обмеження заходів впливу на них (позивач наразі не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним).
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
При цьому, бюджетне фінансування відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором. Жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан відповідача, матеріали справи не містять. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з зобов'язаннями за договором зі сплати поставленого газу у розмірі 331 014,62 грн.
При цьому, обов'язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов'язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача; натомість позивач не зобов'язаний був у даному разі доводити наявність у нього збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, а тому твердження апелянта в цій частині є помилковими. Водночас, пов'язаних з цим обставин та доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 20, 25 постанови від 10.06.2021 у справі №910/6471/20.
Таким чином, в межах даної справи судом не встановлено обставин: (1) які засвідчують, що даний випадок є винятковим, виходячи з майнового стану обох сторін; (2) які підтверджують інтереси обох сторін, як таких, які заслуговують на увагу; (3) щодо негативних наслідків порушення зобов'язання, які настали/ненастали для позивача; (4) невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, оскільки відповідні обставини не доводились відповідачем, який взагалі не доводив відсутності впливу порушення ним строку виконання зобов'язання на інтереси, в тому числі і майнові, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України без належного мотивування та без встановлення достатніх підстав для їх застосування.
Також, на думку апелянта, суд в цілому не повинен застосовувати до нього штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування.
Однак, судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статті 625 Цивільного кодексу України, слід ураховувати особливість правової природи цієї відповідальності.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.
Вказане правило ґрунтується на засадах справедливості й виходить із неприпустимості безпідставного збереження коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, відтак, застосовуються незалежно від вини боржника.
Стосовно доводів апелянта про те, що при прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання Відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції, в порушення ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України не були враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За таких обставини, враховуючи, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст.ст.551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо можливості їх зменшення.
При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд вважає необґрунтованим, оскільки у справі №902/417/18 сторони в пункті 5.5 договору поставки визначили розмір процентів - сорок процентів річних від суми заборгованості від несплаченої загальної вартості товару протягом дев'яноста календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яноста шести процентів річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, була сформована саме виходячи з умов п. 5.5 договору поставки і суд у даній справі дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Фактично, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають значення, суд може зменшити саме погоджений сторонами у договорі загальний розмір процентів річних, встановлених як відповідальність за час прострочення грошового зобов'язання.
Наразі, погоджений сторонами у договорі загальний розмір процентів річних відсутній.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
В ході апеляційного провадження апелянтом не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 у справі №922/2158/22 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18.04.2023.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя О.І. Терещенко