18 квітня 2023 року м. Харків Справа №922/906/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гавкалюк В.В.,
від відповідача - Бакулін А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (вх.№1398Х/3 від 14.12.2022) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22 (м. Харків, суддя Ольшанченко В.І.; повний текст рішення складено та підписано 17.11.2022)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт.Козин Київської обл.,
до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», м. Харків
про стягнення 34.587.510,77 грн, -
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору про поворотну фінансову допомогу № б/н від 09.04.2021 у розмірі 30000000,00 грн, 1498743,65 грн інфляційних втрат, 643561,64 грн 3% річних, 2445205,48 грн. пені, а також судові витрати в розмірі 518812,66 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про поворотну фінансову допомогу №б/н від 09.04.2021.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» заборгованість за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 в сумі 30000000,00 грн, пеню за період з 01.06.2021 по 01.12.2021 у сумі 2445205,48 грн, 3% річних за період з 01.06.2021 по 16.02.2022 у сумі 643561,64 грн, інфляційні за період червень 2021 року - січень 2022 року у сумі 1498743,65 грн та судовий збір у сумі 518812,66 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився частково та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 №922/906/22 в частині стягнення пені у сумі 2 445 205,48 грн, 3% річних у сумі 643 561,64 грн, інфляційні в сумі 1 498 743,65 грн та судовий збір у сумі 518 812,66 грн скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення яким стягнути з АТ «Завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Спецмашнснбаб» 30 887, 67 грн пені та 3% річних (враховуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій), в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань відмовити, здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях. Апелянт вважає за можливе задовольнити його клопотання та зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 99% від загального їх розміру 3 088 767,12 грн. (643 561,61 відсотки річні + 2 445 205,48 пеня) та в разі їх стягнення, стягнути в розмірі - 30 887,67 грн. Вказане обґрунтовує тим, що 1. АТ «Завод «Електроважмаш» є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни, АТ «Завод «Електроважмаш» виконує замовлення на відповідних ринках різних країн світу; 2. АТ «Завод «Електроважмаш» внесено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 року було прийнято рішення про приватизацію ДП «Завод «Електроважмаш»; при цьому успішна приватизація, фінансово стабільного підприємства має не аби яке значення для економіки країни; 3. Підприємство не могло вчасно здійснювати розрахунки з позивачем, оскільки з грудня 2019 по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі, так станом на 22.07.2021 року така заборгованість склала 14,7 млн. грн., а станом на 06.12.2021 р. - 66,4 млн. грн.; 4. Важливим фактом не можливості здійснення оплати за контрактом, що став предметом розгляду даної справи, стали саме арешти які були накладені державною виконавчою службою на рахунки відповідача у вересні та жовтні 2021 року. Фактично арешти накладені, в сумі яка є непомірною для АТ «Завод «Електроважмаш» та повністю заблокувало господарську діяльність підприємства. Можливість оплати за контрактами, та іншими зобов'язаннями була фактично заблокована з об'єктивних, не залежних від підприємства, підстав. (надаю витяги з постанов про арешт коштів).
Також апелянт просить врахувати, що за даними фінансового результату за 11 місяців 2021 року прибуток АТ «Завод «Електроважмаш» складає - 470 221 тис. грн., тобто підприємство є збитковим.
Додатково вказує, що хоч і порушення зобов'язання відбулось до початку воєнного стану, фактичне стягнення штрафних санкцій відбувається вже під час активних бойових дій. Слід зазначити, що декілька будівель АТ «Завод «Електроважмаш» були піддані ворожим обстрілам, та зруйновані. Підприємство несе неабиякі збитки і стягнення додаткових штрафних санкцій є неприпустимим. Оскільки, АТ «Завод «Електроважмаш» має виконувати контракти з АТ «Укргідроенерго» на поставку, ремонт та обслуговування обладнання для електростанцій, для забезпечення безперебійної роботи критичної інфраструктури України та забезпечення енергетичної на економічної незалежності країни.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 для розгляду вищевказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О., суддя Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 витребувано матеріали справи №922/906/22 у Господарського суду Харківської області; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
27.12.2022 на адресу суду надійшли матеріали справи №922/906/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2022 вищевказану апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» залишено без руху. Зобов'язано скаржника усунути впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали допущені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 103.218,99 грн. та надати до суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору; надати до суду докази направлення копії апеляційної скарги вих.№248-144 від 11.12.2022р. у межах справи №922/906/22 на адресу Публічного акціонерного товариства «Центренерго», а саме: оригінал опису вкладення з відповідною відміткою поштової організації та оригінал фіскального чеку (або належним чином оформлені копії).
26.01.2023 на електронну адресу суду апеляційної інстанції від АТ «Завод «Електроважмаш» надійшла заява про усунення недоліків (із накладенням кваліфікованого електронного підпису; з пропуском визначеного судом строку на три дні), до якої додано платіжне доручення №506 від 26.01.2023 про сплату судового збору на суму 103.218,99 грн. та докази направлення копії апеляційної скарги ПАТ «Центренерго», а саме опис вкладення до цінного листа, поштову накладну та фіскальний чек.
Крім того, 30.01.2023 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строків подання заяви про усунення недоліків (із накладенням кваліфікованого електронного підпису).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено Акціонерному товариству «Завод «Електроважмаш», м. Харків, строк для подання заяви про усунення недоліків. Поновлено Акціонерному товариству «Завод «Електроважмаш», м. Харків, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2022р. (повний текст складено та підписано 17.11.2022р.) у справі №922/906/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш», м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2022р. (повний текст складено та підписано 17.11.2022р.) у справі №922/906/22. Встановлено Публічному акціонерному товариству «Центренерго», смт. Козин Київської області, строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Призначено розгляд справи №922/906/22 на « 10» березня 2023 р. об 11:00 год., який відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр-т Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судових засідань №131. Роз'яснено сторонам, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Повідомлено сторін про дату, час та місце розгляду справи. Доведено до відома сторін, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Явку представників сторін визнано необов'язковою. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2022р. (повний текст складено та підписано 17.11.2022р.) у справі №922/906/22. Запропоновано сторонам заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Запропоновано сторонам для прискорення документообігу в межах цієї справи надсилати документи з використанням програми «Електронний суд» (за умови відповідної реєстрації в системі) або скеровувати їх із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua. Сторонам ухвалено повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Зубченко І.В. для розгляду справи №922/906/22 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 прийнято справу №922/906/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» на рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д., суддя Склярук О.І. Про дату, час і місце судового розгляду ухвалено повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 призначено судове засідання на 18.04.2023 о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.
Представником позивача - адвокатом Гавкалюком В.В. було надано суду апеляційної інстанції заяву (вх.№4201ел.6688 від 13.04.2023) про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.04.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2023 задоволено заяву представника позивача - адвоката Гавкалюка В.В. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/906/22, яке відбудеться 18.04.2023 о 09:30 год. у залі судового засідання №131 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів представника, який подав вказану заяву. Судове засідання у справі №922/906/22, яке відбудеться 18.04.2023 о 09:30 год. ухвалено провести за участю представника позивача - адвоката Гавкалюка В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EаsyCon», з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив (вх.№4312ел.6971 від 17.04.2023), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін. В обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов'язань позивача надавати докази здійснення розрахунку інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях. Також позивач вказує, що чинним законодавством не передбачена можливість зменшувати 3% річних, а тому прохання відповідача про зменшення розміру 3% річних є незаконним. На підтвердження скрутного матеріального становища відповідач не надав належних доказів того, що підприємство відповідача у спірному періоді було збитковим. Крім того, позивач зауважує, що підприємницька діяльність здійснюється відповідачем на власний ризик, а тому відсутність коштів не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань перед позивачем.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.04.2023 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити в силі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №261-22/348 від 07.04.2021 Державне підприємство «Завод «Електроважмаш», правонаступником якого є акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», звернулося до ПАТ «Центренерго» із проханням винайти можливість надання додаткової короткострокової (на три місяці поточного року) фінансової допомоги у розмірі 30000000,00 (тридцять мільйонів) гривень з метою погашення підприємством боргу по заробітній платі, податкам та енергоносіям, а також оплати за товарно-матеріальні цінності.
Протоколом №11/2021 засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 09.04.2021 прийнято рішення про надання згоди на вчинення ПАТ «Центренерго» значного правочину, а саме надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ДП «Завод «Електроважмаш» на суму 30000000,00 грн для виплати боргів із заробітної плати, зі строком повернення до 31 травня 2021 року, та надати звіт про їх повернення.
09.04.2021 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (позивач, надавач) та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш», правонаступником якого є акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш», (відповідач, отримувач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу (надалі - договір), за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується «поворотна безвідсоткова фінансова допомога»), а отримувач зобов'язується повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у порядку та строк визначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога використовується отримувачем виключно для виплати боргів із заробітної плати та податків, про що отримувач зобов'язаний надати надавачу відповідні підтверджуючі документи (банківські виписки тощо).
Згідно з п. 1.3 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п. 14.1.257 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на день набрання чинності цього договору).
Пунктом 2.1 вказаного договору сторони визначили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 30000000,00 грн (тридцять мільйонів грн 00 коп). ПДВ за даною операцією не передбачено.
У п. 2.2 цього договору сторони узгодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога може надаватись повністю однією сумою або складатися з декількох частин. Загальний розмір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який може надатись одночасно отримувачу не повинен перевищувати суми, зазначеної у п. 2.1 цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається надавачем повністю або частинами на підставі отриманої письмової заяви отримувача. Надання безвідсоткової фінансової допомоги залежить від фінансового стану надавача.
Згідно з п. 3.3 договору надавач, впродовж двох календарних днів з моменту отримання письмового замовлення від отримувача, перераховує грошові кошти у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається строком на 53 календарних днів та підлягає поверненню до 31 травня 2021 року.
Відповідно до п. 5.1 договору отримувач зобов'язується у строк, встановлений у п. 4.1 цього договору, повернути надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.
Згідно з п. 5.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається отримувачем у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавану отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.
У п. 5.3 договору сторони визначили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається поверненою надавану отримувачем після сплати усієї суми, отриманої отримувачем згідно цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору, у разі порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявністю) сторін і діє до 31.05.2021, але в будь-якому випадку не раніше виконання отримувачем своїх зобов'язань із повернення поворотної фінансової допомоги за цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього договору.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, надавши 09.04.2021 відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 30000000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1262 (696567120201) від 09.04.2021 на суму 30000000,00 грн.
Відповідач не повернув позивачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 30000000,00 грн у строк, встановлений п. 4.1 договору.
26.08.2021 позивач надіслав відповідачу претензію №22/2555 від 25.08.2021 про сплату боргу та штрафних санкцій по договору №б/н від 09.04.2021, з вимогою у семиденний строк з дня отримання цієї претензії сплатити суму поворотної фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми, у сумі 31281018,90 грн, про що свідчать копії опису вкладення, фіскального чеку та списку згрупованих відправлень від 26.08.2021.
Відповідач отримав вищезазначену претензію позивача 30.08.2021, про що свідчить інформація щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0505013479598.
03.12.2021 позивач надіслав відповідачу вимогу №08/4094 від 03.12.2021 про сплату кредиторських вимог, в якій вимагав негайного виконання Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» перед ПАТ «Центренерго» по поверненню поворотної фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми, у сумі 33562654,69 грн, про що свідчать копії опису вкладення, фіскального чеку та списку згрупованих відправлень від 03.12.2021.
Відповідач отримав вищезазначену вимогу позивача 07.12.2021, про що свідчить інформація щодо відстеження поштового відправлення за трек-номером 0505044640338.
В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на претензію і на вимогу позивача, а також відсутні докази повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у сумі 30000000,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 становить 30000000,00 грн.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%, що викладене у відзиві на позовну заяву, суд відхилив його як необґрунтоване, оскільки відповідач не довів винятковості свого випадку, тяжкої фінансової ситуації, не обґрунтував розмір (99%), на який він просить зменшити пеню, та не підтвердив документально.
Колегія суддів, надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення наданої йому суми позики не виконав, отримані кошти не повернув, відтак у нього виникла заборгованість перед позивачем щодо повернення вказаних коштів у сумі 30000000,00 грн.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Доказів сплати зазначеної заборгованості та доказів, які би її спростовували, відповідачем суду не подано.
З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30000000,00 грн. заборгованості є доведеними та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 643561,64 грн. інфляційні втрати у розмірі 1498743,65 грн згідно з поданими розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 11 постанови Пленума Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає, що останній здійснений обґрунтовано та арифметично вірний, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 643561,64 грн підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої суми інфляційних нарахувань слід зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Судом апеляційної інстанції зроблено перерахунок інфляційних нарахувань позивача, з урахуванням вищевказаної правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є арифметично та методологічно вірним та загальна сума інфляційних втрат становить 1498743,65 грн. У зв'язку з чим позов в даній частині підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 2445205,48 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 6, 7 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до п.п. 3, 4, 6 ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.4 договору сторони визначили, що при порушені отримувачем строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, вказаного у п. 4.1 цього договору, він повинен сплатити на поточний рахунок надавача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в цій частині.
Щодо посилань апелянта на те, що ним не надано доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього; доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях, колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 , від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення») (п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Оскільки погашення боргу не відбувалося, позивач навів розрахунок, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).
При цьому статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Cудова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, оскільки жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов'язань позивача надавати докази здійснення розрахунку індексу інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції є загальнодоступною інформацією, і позивачу при зверненні з позовною заявою, у разі заявлення вимог про стягнення інфляційних, достатньо здійснити відповідний розрахунок інфляційних у позові.
А суд у тому числі і за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевіряє здійснений позивачем розрахунок.
Безпідставними є доводи апелянта, що позивачем не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях; зазначене не має жодного значення при нарахуванні кредитором інфляційних у господарських правовідносинах.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що зазначена позивачем сума індексу інфляції в розмірі 5 077 207, 69 грн не має обґрунтування.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на наявність обставин в обґрунтування зменшення пені та 3% річних, зокрема, зазначає, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника. Апелянт також посилається на обставини введення воєнного стану в Україні та неодноразові обстріли підприємства, що фактично зупинило діяльність товариства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі №904/3546/19).
При цьому, судова колегія зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
При застосуванні норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Судова колегія вважає, що апелянт, посилаючись на те, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для їх зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов'язання, невідповідності розміру нарахованих пені, 3% річних наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.
Як і не надав суду першої інстанції жодних доказів, що підтверджували б доводи відповідача щодо неможливості товариства здійснювати свою діяльність.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність коштів для належного виконання грошового зобов'язання не може бути визнана обставиною, що звільняє від відповідальності (форс-мажорною обставиною), незалежно від підстав її виникнення.
Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін Договору.
Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв'язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язань за Договором.
Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18.04.2023.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Склярук