вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" квітня 2023 р. Справа№ 910/21754/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022
у справі №910/21754/21 (суддя Л.Я. Мальована)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
до Фізичної особи - підприємця Дубінчука Олександра Володимировича
про стягнення авансового платежу в сумі 530 000,00 грн,-
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Пиріг О.В.
від відповідача: Щиголь В.В.
У лютому 2022 року до Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», позивач) з позовом до Фізичної особи - підприємця Дубінчука Олександра Володимировича (далі - ФОП Дубінчук О.В., відповідач) про стягнення авансового платежу в сумі 530 000,00 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором виконання архівних робіт від 19.06.2015 № 190615, який позивач вважає розірваним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/21754/21 позовну заяву №90/21 від 24.12.2021 за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Фізичної особи - підприємця Дубінчука Олександра Володимировича про стягнення коштів та додані до неї матеріали передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Златобанк» на користь ФОП Дубінчук О.В. витрати на правничу допомогу в сумі 30 740,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що договір виконання архівних робіт від 19.06.2015 № 190615 є розірваним, тому у відповідача не виникло обов'язку щодо повернення оплат, здійснених за договором. При цьому, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки такий строк застосовується лише за умов обґрунтованості позову, тоді як договірні зобов'язання щодо виконання робіт від 19.06.2015 № 190615 продовжують тривати. Натомість, суд вважав доведеними витрати відповідача по оплаті правової допомоги, і, з урахуванням клопотання позивача про зменшення таких витрат, поклав на позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 740,00 грн.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21, ПАТ «Златобанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі; скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ПАТ «Златобанк» вказує на неправильне тлумачення судом п. 8.5. договору в частині порядку розірвання договору, порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також недотримання судом вимог ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Судом першої інстанції не враховано, що позивачем виконані зобов'язання за договором виконання архівних робіт від 19.06.2015 № 190615 в повному обсязі; проте відповідачем умови договору не виконані. Після надсилання ПАТ «Златобанк» на адресу ФОП Дубінчука О.В. листа №1646 від 06.11.2018, в якому повідомлялось про розірвання договору та необхідності перерахунку раніше сплачених грошових коштів в сумі 530 000 грн, відповідачем не було повернуто авансову оплату за договором. Відповідач не заперечував, що у ПАТ «Златобанк» були зауваження до виконання договору і відповідач змушений був переробляти документи. Крім того, позивач вважає безпідставним стягнення судом на користь відповідача витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не є доведеними. На підтвердження витрат не було надано акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом. Розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Судом першої інстанції не враховано, що позивач перебуває в процедурі ліквідації і усі кошти, отримані банком в процедурі ліквідації, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів банку.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 апеляційну скаргу ПАТ «Златобанк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Разіної Т.І., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 910/21754/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
05.01.2023 матеріали справи № 910/21754/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/150/23 від 12.01.2023 у зв'язку перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21754/21.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/21754/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
30.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено ПАТ «Златобанк» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Златобанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 15.03.2023; встановлено ФОП Дубінчуку О.В. строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.02.2023.
01.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ФОП Дубінчука О.В. на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21, у якому відповідач погоджується з наданою судом оцінкою правовідносин сторін, застосованими до них нормами матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції законним та вмотивованим.
Фізична особа - підприємець Дубінчук Олександр Володимирович підкреслює, що в ході виконання сторонами договору претензій від позивача йому не надходило, строк закінчення договору не настав, тому відсутні підстави вважати, що договір № 190615 припинив свою дію. Пункти 8.5. та 8.6. договору встановлюють, що даний договір може бути розірваний у порядку, передбаченому чинним законодавством, всі зміни, виправлення та доповнення до даного договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод у письмовій формі. Оскільки належних та допустимих доказів розірвання договору від 19.06.2015 № 190615 позивачем не надано, тому позовні вимоги є безпідставними. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для стягнення витрат на правову допомогу, яка є доведеною.
15.03.2023 розгляд справи №910/3453/22 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу ПАТ «Златобанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 на 05.04.2023.
05.04.2023 в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, доводи апеляційної скарги вважає необгрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
05.04.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при постановлені судом оскаржуваного рішення суду матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 підлягає зміні, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.06.2015 між Акціонерним товариством «Златобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дубінчуком Олександром Володимировичем (виконавець) укладено договір виконання архівних робіт № 190615, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт з архівної обробки документів замовника (в кількості до 380 000) справ за період 2008-2016 роки, а саме:
- складання історичних довідок на фонди установ, організацій та підприємств;
- систематизація справ до проведення експертизи цінності документів і справ за роками або структурними частинами;
- проведення експертизи наукової і практичної цінності документів і справ з поаркушним переглядом документів за 2008 - 2016 роки з метою відбору їх на постійне або тимчасове зберігання, а також справ, що не підлягають подальшому зберіганню;
- проведення науково-технічної обробки документів постійного зберігання, з кадрових питань (особового складу) та справ тимчасового зберігання;
- формування та переформування справ;
- систематизація карток на справи за структурною і предметно тематичною ознакою, за номінальною та хронологічною ознакою;
- систематизація, нумерація аркушів у справах постійного зберігання та кадрових питань (особового складу);
- складання внутрішніх описів;
- оформлення обкладинок справ або титульних аркушів;
- оправлення справ, їх підписування та проставлення архівних шифрів;
- складання описів справ постійного зберігання, кадрових питань (особового складу) та справ тимчасового зберігання;
- складання передмов до описів фондів, оформлення описів;
- виконання машинописних робіт;
- складання актів про виділення для знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню; складання та в'язання справ у в'язки, написання ярликів;
- затвердження описів справ постійного зберігання, з кадрових питань (особового складу) та справ тимчасового зберігання в ЦДАВО України.
Відповідно до п. 1.3. договору лля виконання робіт, визначених п. 1.1. даного Договору, Замовник надає Документи всіх структурних підрозділів за відповідний період.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що виконання робіт розпочинається 19 червня 2015 року та діє до повного закінчення процедури ліквідації Банку та передачі усіх документів ліквідаційної комісії Виконавцю (у тому числі: ліквідаційний баланс та всі акти приймання -/передавання активів).
Згідно з п. 2.1. договору вартість робіт, передбачених пп. 1.1.1 -1.1.7 даного Договору, складає 525 000,00 грн. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч гривень) без ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. договору оплата проводиться Замовником наступним чином:
- передоплата в сумі 110 000,00 грн без ПДВ до 10.09.2015;
- передоплата в сумі 110 000,00 грн без ПДВ до 10.10.2015;
- передоплата в сумі 110 000,00 грн без ПДВ до 10.02.2016;
- остаточна оплата в сумі 195 000,00 грн без ПДВ по закінченню робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання Сторонами акта приймання-передавання виконаних робіт або виставленого рахунку-фактури Виконавця (після передачі всіх документів до НБУ та підписання Акта приймання - передавання документів Банку між НБУ та Замовником).
Згідно з п. 4.2.1. договору виконавець має право вимагати від замовника своєчасного надання документів для виконання робіт, передбачених пп. 1.1.1,- 1.1.7. та п. 1.2. даного Договору.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору даний договір набуває чинності з 19 червня 2015 року. Даний Договір діє до повного закінчення процедури ліквідації Банку та передачі усіх документів ліквідаційної комісії Виконавцю.
Пунктами 8.5., 8.6. договору сторони погодили, що даний договір може бути розірваний у порядку, передбаченому чинним законодавством. Всі зміни, виправлення та доповнення до даного договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод у письмовій формі.
20.04.2016 між ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дубінчуком Олександром Володимировичем (виконавець) підписаний додаток до договору від 19.06.2015, за умовами якого сторони домовились пункти 2.1. та 2.2. статті 2 Договору «Вартість робіт та порядок розрахунків» викласти в новій редакції. Інші умови договору не змінено.
23.05.2016 сторони підписали додаток до договору від 19.06.2015 №190615, яким домовились Розділ 9 Договору «Реквізити сторін» викласти в новій редакції. Інші умови договору не змінено.
Сторони не заперечують, що на виконання умов договору від 19.06.2015 №190615 позивач оплатив замовлені роботи згідно меморіального ордеру № 144 від 05.10.2015 на суму 110 000,00 грн, меморіального ордеру № 264 від 03.09.2015 на суму 110 000,00 грн, платіжного доручення № 437 від 09.02.2016 на суму 110 000,00 грн, платіжного доручення № 648 від 23.05.2016 на суму 140 000,00 грн, платіжного доручення № 1019 від 26.08.2016 на суму 60 000,00 грн (а.с.24-28).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково виконано роботи за договором від 19.06.2015 №190615, що підтверджується актом про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 08 квітня 2016 року №1; актом приймання-передачі справ постійного користування АТ «ЗЛАТОБАНК» від 06.07.2018 року; актом приймання-передачі справ тимчасового терміну зберігання AT «ЗЛАТОБАНК» від 06.07.2018 року; актом приймання-передачі справ особового складу AT «ЗЛАТОБАНК» від 06.07.2018 року, які були підписані представниками замовника та виконавця (а.с.79-93).
24.09.2018 ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" направив на адресу ФОП Дубінчука Олександра Володимировича лист щодо виконання умов договору від 19.06.2015 №190615 з посиланням на ч. 1 ст. 615 ЦК України, в якому просить перерахувати авансовані раніше грошові кошти в сумі 530 000,00 грн на реквізити АТ "Златобанк" через фактичне невиконання умов договору (а.с.10-12).
06.11.2018 ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" повторно направив на адресу ФОП Дубінчука Олександра Володимировича лист з аналогічними вимогами (а.с.13-15).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Златобанк» зазначає, що зобов'язання за договором від 19.06.2015 №190615 відповідач належним чином не виконав, крім того, не виконав вимоги листа від 06.11.2018, в якому повідомлялось про розірвання договору, тому ПАТ «Златобанк» вважає договір №190615 розірваним, а кошти, авансовані відповідачу у розмірі 530 000,00 грн, підлягають поверненню.
Із урахуванням викладеного, посилаючись на ст. 526, 527 ЦК України, ст. 175 ГК України, позивач звернувся до суду із позовом у даній справі, вказуючи на наявність правових підстав для стягнення з ФОП Дубінчука Олександра Володимировича на користь ПАТ «Златобанк» суми авансованих коштів у розмірі 530 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позивачем вимог, місцевий господарський суд правильно зазначив, що відповідач зі своєї сторони приступив до виконання робіт, втім позивач не вказав жодних об'єктивних обставин, у зв'язку з якими виконання робіт за договором є неможливим. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до відповідача з належно оформленою заявою про розірвання договору, як того вимагає ст. 188 Господарського Кодексу України.
Матеріали справи містять листи від 24.09.2018 та від 06.11.2018, направлені на адресу ФОП Дубінчука О.В., в яких позивач зазначає, що через фактичне невиконання умов договору Замовник просить перерахувати авансовані раніше грошові кошти в сумі 530 000,00 грн на реквізити АТ "Златобанк" (а.с.10-12).
Таким чином, позивач вважає договір від 19.06.2015 №190615 розірваним.
Разом з тим, відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як було встановлено судом, згідно п.п. 8.1., 8.2. договору даний договір набуває чинності з 19 червня 2015 року. Даний Договір діє до повного закінчення процедури ліквідації Банку та передачі усіх документів ліквідаційної комісії Виконавцю.
Пунктами 8.5., 8.6. договору сторони погодили, що даний договір може бути розірваний у порядку, передбаченому чинним законодавством. Всі зміни, виправлення та доповнення до даного договору вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод у письмовій формі.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази розірвання договору від 19.06.2015 №190615 у відповідності до вимог договору та закону.
Отже, доводи апелянта з посиланням на ч.1 ст. 615 ЦК України про те, що договір від 19.06.2015 №190615 є розірваним, тому раніше сплачені грошові кошти у розмірі 530 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що замовником висувались претензії відповідачу щодо якості виконаних робіт та надавався час на усунення недоліків у роботі, та не доведено належними та допустимими доказами відмова замовника від договору підряду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
При цьому, колегія суддів зауважує, що питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.
Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 у справі № 910/21754/21 по суті позовних вимог прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги саме по суті позовних вимог законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, відповідно, апеляційна скарга ПАТ «Златобанк» має бути залишена без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу необхідно відмовити з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Тобто, першочерговим є з'ясування та встановлення судом обставин понесення стороною витрат на правничу допомогу саме у межах розгляду конкретної справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.02.2022 року між ФОП Дубінчук О.В. (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Володимира Щиголя" (далі - Адвокатське бюро) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № б/н (а.с.94), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу та здійснювати представництво клієнта у справі №910/21754/21 у Господарському суді Київської області.
Пунктом 4 договору про надання професійної правничої допомоги сторони погодили, що вартість роботи адвоката становить 61 480 грн. Оплата послуг за договором здійснюється клієнтом на умовах 100% передоплати протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору сторонами на підставі виставленого рахунку.
Згідно пункту 4.6. договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, який підписується сторонами.
Представництво інтересів ФОП Дубінчук О.В. від імені Адвокатського бюро "Володимира Щиголя" здійснював адвокат Щиголь В.В. (свідоцтво № 2043/10 від 25.04.2002 року) на підставі ордеру № АІ 1223084 від 22.02.2022 року.
Колегія суддів акцентує увагу на відсутності у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених відповідачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано акту прийому-передачі виконаних робіт.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень та підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Отже, за встановлених апеляційним господарським судом обставин, підстави для висновку про те, що ФОП Дубінчук О.В. зазнав матеріальних втрат у заявленому ним розмірі у зв'язку з отриманням правничої допомоги за договором від 22.02.2022 в межах розгляду судом справи №910/21754/21, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість, недоведеність та безпідставність поданого відповідачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно, у стягненні з позивача на користь відповідача вказаних витрат необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції було допущено неправильне застосування статей 74, 76, 86, 123, 129 ГПК України при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 підлягає зміні; у стягненні з ПАТ «Златобанк» на користь ФОП Дубінчук О.В. витрат на правничу допомогу має бути відмовлено, а в іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.10.2022 у справі №910/21754/21 змінити.
У стягненні з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на користь Фізичної особи-підприємця Дубінчук Олександра Володимировича витрат на правничу допомогу відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/21754/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.04.2023.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова