79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" квітня 2023 р. Справа №914/2254/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Марка Р.І.,
Суддів: Матущака О.І.,
Скрипчук О.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області вих.№1268 від 28.12.2022 (вх. № 01-05/3210/22 від 28.12.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2022,
у справі № 914/2254/22 (суддя Березяк Н.Є.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів,
до відповідача: Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, с. Сороки-Львівські,
про: стягнення вартості необлікованої електричної енергії у розмірі 88 268,33 грн
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2022 у справі N 914/2254/22 позовні вимоги ПрАТ "Львівобленерго" задоволено. Стягнуто з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 88 268,33 грн вартості недооблікованої електричної енергії, 2 481,00 грн судового збору та 2 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись зі прийнятим рішенням Мурованська сільська рада територіальної громади Львівського району Львівської області оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга вих. N 1268 від 28.12.2022 надійшла на адресу суду 28.12.2022 (вх. N 01-05/3210/22).
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущак О.І. та Скрипчук О.С.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2022 у справі N 914/2254/22 залишено без змін.
14.03.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" б/н від 10.03.2023 (вх. N 01-05/748/23) надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених позивачем за апеляційною скаргою витрат на правову допомогу заявником подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 06.01.2023 № 23/1-4, копію рахунку № 23/004 від 06.01.2023 року та копію Платіжного доручення №344 від 09.01.2023 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо судових витрат у справі № 914/2254/22 та вирішено здійснювати розгляд заяви без повідомлення та виклику сторін.
Розглянувши заяву позивача, яка подана адвокатом Левицька І.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія вважає, що клопотання позивача про стягнення судових витрат підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З наведеного вбачається, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач перед зверненням з основною заявою про стягнення правничих витрат на правову допомогу заявив про намір їх стягнення ще у відзиві на апеляційну скаргу.
Окрім того, усі докази в обґрунтування понесених витрат ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» на професійну правничу допомогу були подані представником Позивача разом із клопотанням про долучення до матеріалів справи (вх. №01-04/337/23 від 20.01.2023), до ухвалення постанови від 06.03.2023 року судом апеляційної інстанції.
Станом на день прийняття рішення (06.03.2023), суд апеляційної інстанції не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Саме клопотання про стягнення судових витрат подане ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» 14.03.2023 (постанова судом апеляційної інстанції прийнято 06.03.2023).
Відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Заявлений до стягнення представником ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн підтверджується доданими до клопотання про їх стягнення доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 06.01.2023 № 23/1-4, рахунком № 23/004 від 06.01.2023 року та Платіжним дорученням №344 від 09.01.2023 року.
Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 23/1-4 від 06.01.2023 року Вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 5000 грн.
Судом встановлено, що на виконання п. 4.1. договору про надання правової допомоги № 23/1-4 від 06.01.2023 ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» сплачено на користь Адвокатського об'єднання «ЮРІС КОНСУЛЬ» грошові кошти у розмір 5 000( п'ять тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 344 від 09 січня 2023 року.
Разом з тим, ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 по справі № 910/20852/20 при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При чому у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реальності понесених витрат ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» на правову допомогу, а саме відсутні: акт виконаних робіт, детальний опис фактично наданих послуг.
У постанові Верховного Суду у справі № 922/2604/20 вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача, з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, а саме відзив на апеляційну скаргу, останній з'ясував, що витрати на правову допомогу є дещо завищеними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) саме в суді апеляційної інстанції і не відповідають критерію розумності їх розміру. До таких висновків суд апеляційної інстанції приходить з огляду на те, що правова позиція викладена у відзиві на апеляційну скаргу суттєвим чином не відрізняється від правової позиції, викладеної позивачем у позовній заяві, а також, що дана категорія справ є незначної складності та не потребує значних зусиль чи високої кваліфікації адвоката для її ведення. З врахуванням наведеного судова колегія вважає за можливе задоволити клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу частково в сумі 1 500, 00 грн.
Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані роботи та з огляду на те, що суд апеляційної інстанції вважає завищеним заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, сума витрат за надання правничої допомоги, визначена позивачем у клопотання підлягає зменшенню з заявлених 5 000, 00 грн до 1 500,00 грн.
Керуючись ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Клопотання Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволити частково.
2. Стягнути з Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369707, вул. Польова, буд. 65, село Сороки-Львівські, Львівський район, Львівська область, 81120) на користь Приватного акціонерного товариства «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131587, вул. Козельницька 3, м. Львів, 79026) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок). В задоволенні клопотання що стягнення решти суми витрат на правничу допомогу відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Р.І. Марко
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук