Справа № 159/130/22 Провадження №11-кп/802/404/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
18 квітня 2023 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року про звернення застави в дохід держави,
Оскаржуваною ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та внесену ОСОБА_3 заставу за обвинуваченого ОСОБА_5 в сумі 113500 гривень звернуто в дохід держави.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, положеннями статті 392 КПК України визначено перелік судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції, не набрали законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто окремому оскарженню в апеляційному порядку за змістом вказаного рішення КСУ та положень ст.392 КПК України підлягають виключно ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.
При цьому, оскарження ухвали про звернення застави в дохід держави, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, зазначеними положеннями не передбачено.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує ухвалу місцевого суду про звернення застави в дохід держави, яка не підлягає оскарженню відповідно до вимог ст.392 КПК України.
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межи доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки відповідно до приписів ст.392 КПК України ухвала про звернення застави в дохід держави, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.
На підставі наведеного і керуючись ст.392, ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2023 року про звернення застави в дохід держави.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя Волинського апеляційного суду ОСОБА_2