Справа № 727/2578/23
Провадження № 2/727/690/23
18 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого-судді: Одовічен Я.В.
За участю секретаря: Гермак К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Посилалася на те, що 05.05.2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб.
Від шлюбу у них є одна малолітня донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13.04.2022 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці.
Дитина проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач несе епізодичні участі у матеріальній допомозі та вихованні дитини.
Позивач самостійно не в змозі забезпечувати матеріальні потреби їх дитини на придбання їжі, ліків та одягу.
ОСОБА_2 працездатний, інших утриманців не має, має регулярний дохід. Вважає, що він має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитини.
Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їх малолітньої доньки у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 23.03.2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено до судового розгляду.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому останній позов визнав частково. Зазначив, що після розпаду їхньої сім'ї з позивачем малолітня ОСОБА_4 50% свого часу проживає разом із ним, а саме: один тиждень дитина проживає з матір'ю, а один тиждень проживає разом із ним. У нього вдома дитина має власну кімнату, повний комплект сезонного взуття та одягу, все необхідне для навчання, розвитку та відпочинку. Крім того, він організовує та оплачує дитині розвиваюче дозвілля, дні народження, оплачує позашкільні зайняття, відпочинок дитини на морі та в горах, відвідування кіно, дитячих комплексів. Він супроводжує дитину на періодичні огляди педіатра, окуліста та стоматолога.
Вважає, що його участь в утриманні дитини набагато перевищує участь такої участі з боку матері.
Враховуючи зазначене, вважає доцільним призначити йому аліменти на утримання малолітньої доньки у розміні прожиткового мінімуму для відповідного віку, що складає 2833 гривень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити. Крім того, вказав, що із мотивувальною частиною відзиву на позовну заяву категорично не погоджується.
Відповідач також у судове засідання не з'явився. Від відповідача надійшла заява, в якій останній не заперечував проти розгляду справи у його відсутності. Наданий ним відзив підтримує.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8).
13.04.2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13.04.2022 року (а.с.8-9).
Від шлюбу у сторін є одна малолітня дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_2 записаний як батько в свідоцтві про народження дитини, запис про батьківство не оспорював.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Зокрема, за змістом ст.7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
При цьому у період вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей, останні не можуть перебувати без матеріального утримання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №523/18199/16-ц.
Отже, під час вирішення спору про стягнення аліментів на утримання дитини визначальним є те, разом із ким спільно проживає дитина.
Як вбачається з довідки ПП «Санітарія» №2844 від 21.02.2023 року місце реєстрації проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Положеннями ст.181 Кодексу визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку аліменти повинні бути визначені у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи, в тому числі стан здоров'я і матеріальне становище відповідача, відсутність у нього інших утриманців.
Разом з тим, суд зазначає, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини, проте, безумовно, враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 02.03.2023 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано транспортний засіб марки «Fiat» модель «Doblo», 2022 року випуску (12-13).
Також, як вбачається із довідок «Clarity Project» та «Опендатабот» відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.10-11).
Одночасно частиною другою статті 182 СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», становить 2833 грн. 00 коп.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів.
Статтею 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 року, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
У статті 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов'язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов'язок по утриманню дитини.
Оскільки місце проживання дитини зареєстровано разом із матір'ю, а відповідач є її батьком та на нього покладено однаковий із позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі по 3500 гривень щомісячно.
Крім того, суд зазначає, що відповідач у відзиві не вказував, що на його утриманні перебувають інші особи. Також відповідач вказав, що у місяць на дитину він витрачає приблизно 7225 гривень, що підтверджує ту обставину, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 3500 гривень.
На переконання суду, такий розмір аліментів, з урахуванням обов'язку позивачки по утриманню дитини, забезпечить потреби малолітньої доньки, відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дітей буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.
Викладені у відзиві доводи відповідача, суд приймає до уваги частково та наголошує, що вони жодним чином не звільняють його від обов'язку утримувати дитину. Доказів на підтвердження того, що дитина не перебувають на утриманні позивача суду надано не було.
Відповідно до частини другої ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Положенням ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 180-183,184, 185, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстроване відоме місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), місце проживання: АДРЕСА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 гривень щомісячно, починаючи з 14.03.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий - суддя: _________________ Одовічен Я.В.