17 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/2284/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2284/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (надійшов до суду 07.03.2023), що заявлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення ГУПФ від 05.12.2022 №12/1600-0219-09 "Про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника";
- зобов'язати відповідача здійснити обчислення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення, відображеного у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021;
- зобов'язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 16.11.2022;
- зобов'язати відповідача провести з 01.03.2023 підвищення пенсії у разі втрати годувальника на коефіцієнт збільшення, установлений Кабінетом Міністрів України, та здійснити виплату сум недоотриманої пенсії з дати її призначення.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність оскаржуваного рішення відповідача, який протиправно обчислює майбутній розмір пенсії позивача у сумі 4810,53 грн виходячи лише з 30% грошового забезпечення годувальника (її померлого чоловіка) у сумі 9368,44 грн, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 11.11.2015 №988 станом на січень 2016 року. Пояснює, що відмовляючи у призначення пенсії у разі втрати годувальника, відповідач не врахував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №440/11347/21, на підставі якого пенсію її чоловікові ще за життя було перераховано на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021 про розмір грошового забезпечення, яке становить 26 315,33 грн.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано усунути виявлені недоліки шляхом надання до суду доказів доплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву представник пояснює, що в ході здійснення правової експертизи та перевірки доцільності призначення пенсії в разі втрати годувальника гр. ОСОБА_1 було встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника згідно із законом становитиме 4 810,53 грн (виходячи з 30% грошового забезпечення у сумі 9368,44 грн, визначеного відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 11.11.2015 №988 станом на січень 2016 року). Пенсія за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку на даний час отримує пенсіонерка, становить 5743,75 грн. Оскільки розмір пенсії у разі втрати годувальника гр. ОСОБА_1 в даний час нижчий за розмір, який вона отримує за віком, ГУПФ вирішено відмовити позивачу в призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Розгляд справи, відповідно до частини другої статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (у дівоцтві - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФ, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
04.09.1976 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , про що свідчать відмітки у паспорті позивача серія НОМЕР_1 , виданому Оржицьким РВ УМВС України в Полтавській області 22.12.1999, та свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , повторно видане Оржицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області 22.11.2022.
ОСОБА_3 перебував на обліку в ГУПФ та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
30.07.2021 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" на ім'я ОСОБА_3 було видано довідку №33/37-4/9003 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" за прирівняною посадою поліцейського в розмірі 26 315,33 грн.
На підставі цієї довідки та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №440/11347/21 ГУПФ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01.12.2019, після чого розмір пенсії останнього визначено в сумі 17104,96 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки - ОСОБА_3 помер, факт чого засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 15.11.2022, виданим Оржицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
16.11.2022 позивач подала заяву про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, надавши відповідний пакет документів, у т.ч. копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №440/11347/21, яким суд зобов'язав ГУПФ здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021 про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015.
Проте Відділ з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФ своїм розпорядженням від 05.12.2022 №12/1600-0219-09 відмовив гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника керуючись ст. ст. 7, 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Мотивуючи своє рішення, відповідач зазначив, що в ході здійснення правової експертизи та перевірки доцільності призначення пенсії в разі втрати годувальника гр. ОСОБА_1 було встановлено, що пенсія у разі втрати годувальника згідно Закону становитиме 4810,53 грн (виходячи з 30% грошового забезпечення у сумі 9368,44 грн, визначеного відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 11.11.2015 №988 станом на січень 2016 року). Пенсія за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку на даний час отримує пенсіонерка, становить 5743,75 грн. Оскільки розмір пенсії в разі втрати годувальника гр. ОСОБА_1 в даний час нижчий за розмір, який вона отримує за віком, ГУПФ відмовив позивачу у призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку до Пенсійного фонду України. Обґрунтовуючи скаргу, позивач вказала, що ГУПФ при визначенні суми грошового забезпечення ОСОБА_3 повністю проігнорував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №440/11347/21, яке набрало законної сили. На підставі цього судового рішення пенсія ОСОБА_3 була перерахована та виплачувалася, виходячи з розміру грошового забезпечення в сумі 26 315,33 грн, відображеного у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021.
За результатами розгляду скарги позивача від 24.12.2022, Пенсійний фонд України своїм рішенням від 06.02.2023 №3900-37794/Т-03/8-2800/23 скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, навівши аналогічне ГУПФ обґрунтування. Пенсійний фонд додав, що оскільки рішення суду у справі №440/11347/21 не містить зобов'язань щодо врахування грошового забезпечення, визначеного відповідно до довідки від 30.07.2021, при обчисленні пенсії в разі втрати годувальника, підстави для врахування зазначеної довідки відсутні.
Позивач вважає, що розпорядження ГУПФ від 05.12.2022 №12/1600-0219-09 "Про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника" необґрунтованим, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі Закон №2262-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною третьою статті 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (ст. 29 Закону №2262-ХІІ).
Статтею 30 Закону №2262-ХІІ визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей і загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю.
Згідно зі ст. 31 № 2262-ХІІ, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Як встановлено судом, 30.07.2021 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" на ім'я ОСОБА_3 було видано довідку №33/37-4/9003 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" за прирівняною посадою поліцейського, в загальному розмірі 26 315,33 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №440/11347/21 суд зобов'язав ГУПФ здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015.
На підставі означеного судового рішення пенсію ОСОБА_3 перераховано з 01.12.2019, її розмір визначено в сумі 17104,96 грн, що становить 65% від його грошового забезпечення у розмірі 26315,33 грн.
З врахуванням наведеного суд визнає помилковою наведену відповідачем підставу відмови у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника з посиланням на те, що розмір пенсії позивача після переходу на пенсію в разі втрати годувальника зменшиться, оскільки відповідач невірно визначає розмір грошового забезпечення годувальника, з якого має визначатися пенсія ОСОБА_1 . Так, відповідач розрахунковою величиною для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника визначає розмір грошового забезпечення померлого годувальника в сумі 9368,44 грн замість 17104,96 грн, що відображений у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021.
Отже, позивач має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника згідно з довідкою Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 .
Тож розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФ від 05.12.2022 №12/1600-0219-09 "Про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника" належить скасувати як протиправне.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 з 16.11.2022 пенсію в разі втрати годувальника, виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_3 , відображеного у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021, та здійснити виплату з врахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії з дати призначення.
З приводу вимог щодо зобов'язання ГУПФ провести з 01.03.2023 підвищення пенсії в разі втрати годувальника на коефіцієнт збільшення, установлений Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення на момент звернення до суду.
Враховуючи те, що позивач з вимогою провести з 01.03.2023 підвищення пенсії в разі втрати годувальника на коефіцієнт збільшення, установлений Кабінетом Міністрів України до відповідача ще не зверталася, а також те, що призначення та виплата пенсії ОСОБА_1 ще не здійснена, то й підстав стверджувати про порушення порядку проведення з 01.03.2023 підвищення пенсії після її призначення чи виплати позивач не може, а суд не буде.
Тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.
За вищевикладених обставин позовні вимоги належить задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача половину витрат зі сплати судового збору, тобто 1073,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним розпорядження Відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.12.2022 №12/1600-0219-09 "Про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 16.11.2022 пенсію в разі втрати годувальника виходячи з розміру грошового забезпечення ОСОБА_3 , відображеного у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України в Полтавській області" №33/37-4/9003 від 30.07.2021, та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії з дати призначення.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) частину витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун