18 квітня 2023 року Справа № 160/13968/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 08.09.2022 р. звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 р. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р. проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу позивачку виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивачка звернувся із заявою до військової частини про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. Відповідач повідомив, що відповідно до норм діючого законодавства, відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. Станом на час звернення до суду з цим позовом належна позивачеві індексація грошового забезпечення у повному обсязі не нарахована і не виплачена, що свідчить про протиправні дії відповідача з цього приводу та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України:
- копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- інформацію та докази щодо базового місяця, який застосовано військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації позивачу за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 р. розгляд вказаної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.01.2023 р. о 12:30 год.
В підготовче судове засідання 19.01.2023 р. з'явилась позивачка.
Представник відповідача, в підготовче судове засідання 19.01.2023 р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 09.02.2023 р. о 13:30 год.
20 січня 2023 року від позивачки надійшло клопотання, в якому вона просила долучити до матеріалів справи копію витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) по стройовій частині від 05.02.2015 р. №28 та копію витягу з наказу командира НОМЕР_3 окремої Гвардійської механізованої Харківської бригади від 17.04.2017 р. №38-рс про зміну прізвища.
02 лютого 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 19.01.2023 р. в судове засідання призначене на 12:30 год. представник військової частини НОМЕР_1 прибути не мав можливості, військова частина НОМЕР_1 в повному складі з 23.02.2022 р. перебуває на бойовому завданні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зазначили, що позивачка вже зверталась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з тими самими позовними вимогами до того ж самого відповідача. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 військовою частиною НОМЕР_1 виконано в повному обсязі. Індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачці відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого ПКМУ № 1078 від 17.07.2003 р. (зі змінами). Останнє нарахування індексації грошового забезпечення було проведено в грудні 2015 року (базовий місяць травень 2015 року, нарахована та виплачена індексація в сумі: 0,00 грн., фіксована сума 0,00 грн. Разом до виплати за грудень 2015 року 0,00 грн.) Базовий місяць для нарахування індексації позивачці за період з 05.02.2015 р. по квітень 2015 р. встановлений лютий 2015 року ( місяць зарахування в списки частини). Нарахована в сумі 0,00 грн. Базовий місяць для нарахування індексації позивачці за період з травня 2015 р. по грудень 2015 р. встановлений травень 2015 р. у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу, нарахована 0,00 грн. Базовий місяць для нарахування індексації позивачці за період з січня 2016 р. по лютий 2018 р. встановлений грудень 2015 р. Згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 була нарахована та виплачена індексація за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р. ( з урахуванням раніше виплачених сум ), яка була зарахована на картковий рахунок Приватбанку ОСОБА_1 22.05.2022 р. в сумі 4798,50 грн.
09 лютого 2023 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Позивачка в підготовче судове засідання 09.02.2023 р. не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Представник відповідача, в підготовче судове засідання 09.02.2023 р. також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу №160/13968/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09.03.2023 р. о 14:30 год.
16 лютого 2023 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі на час введення воєнного стану.
Відповідно до довідки, яка складена секретарем судового засідання Губкіною А.М. в тому, що справа №160/13968/22 знята з розгляду 09.03.2023 р. у зв'язку із перебуванням судді Савченка А.В. з 08.03.2023 р. по 10.03.2023 р. включно у щорічній відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 30.03.2023 р. о 13:00 год.
08 березня 2023 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
15 березня 2023 року від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.
В судове засідання 30.03.2023 р. сторони не з'явились.
31 березня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі на час введення воєнного стану.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) висловлено позицію, що у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р. проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_4 від 16.08.2017 р.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2015 р. №28 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , яка прибула із Новомосковсько-Магдалинівського ОМВК Дніпропетровської області призначеного наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 05.02.2015 р. №18-к на посаду оператора відділення особового складу та яка уклала контракт з 05.02.2015 р. до оголошення демобілізації відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 05.02.2015 р. зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення та з 05.02.2015 р. прийняла справи та посаду оператора відділення особового складу та приступила до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 гривень на місяць, пшк «солдат», ВОС-600543.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2015 р. №28 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2 , яка прибула із Новомосковсько-Магдалинівського ОМВК Дніпропетровської області призначеного наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 05.02.2015 р. № 18-к на посаду оператора відділення особового складу та яка уклала контракт з 05.02.2015 р. до оголошення демобілізації відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 05.02.2015 р. зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення та з 05.02.2015 р. прийняла справи та посаду оператора відділення особового складу та приступила до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 530 гривень на місяць, пшк «солдат», ВОС-600543.
Згідно із витягом із наказу командира 93 окремої Гвардійської механізованої Харківської бригади (по особовому складу) від 17.04.2017 р. №38-рс нижчепойменованих осіб солдатського, сержантського складу в подальшому іменувати: молодшого сержанта ОСОБА_2 , санітарного інструктора роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2019 р. №488 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 , старшого бойового медика ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону, призначену наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.09.2019 р. № 50-рс на посаду старшого бойового медика ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_6 , вважати такою, що здала справи та посаду та вибула до нового місця служби м.Северодонецьк Луганської області.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р., позивачка звернулась до суду з позовом.
Означені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивачка просила суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.09.2019 роки відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_5 індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р.;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_5 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У цій справі суд встановив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у лавах Збройних сил України з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р. у військовій частині НОМЕР_1 . При звільненні з військової служби НОМЕР_1 позивачці не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 20.09.2019 р.
Відповідно до чч. 4, 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, обставини встановлені у справі №160/17516/21 суд вважає доведеними.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування та виплату позивачці індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. з урахуванням базового місяця лютий 2015 р., за період з травня 2015 р. по грудень 2015 р. з урахуванням базового місяця травень 2015 р., за період з січня 2016 р. по лютий 2018 р. з урахуванням базового місяця грудень 2015 р., що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Отже, індексація за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. виплачена позивачу лише частково, без врахування базового місяця січня 2008 р.
Крім того, як слідує зі змісту вказаного рішення суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 щодо вимог позивачки про виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку зазначено, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням базових місяців не підлягає задоволенню.
Отже, питання правильності встановлення місяця за яким починається обчислення індексації споживчих цін (базового місяця) за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. судом не досліджувалось.
Таким чином, після часткової виплати грошової індексації за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. позивачка повторно звернулася до суду про виплату такої індексації з урахуванням базового місяця, але вже за інших фактичних обставин, а тому позов у справі, який розглядається не є позовом, що поданий з тих самих підстав, що і у справі №160/17516/21.
Суд встановив, що докази виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 р. відсутні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 р. відповідачем було надано: інформацію та докази щодо базового місяця, який застосовано військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті індексації позивачу за період з 05.02.2015 р. по 28.02.2018 р.
Отже, враховуючи, що на цей час відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Частиною першою статті 9 Закону №2011 обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч.3 ст.9 Закону №2011 встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).
Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закону №1282), де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Так, згідно ст.2 Закону №1282 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
У відповідності до ст.6 Закону №1282 передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 (в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 р.) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з абз.1-2 п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
При цьому, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 р. (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 р.), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Крім того, відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015 р.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 р. та застосовується з 01.12.2015 р., внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких п. 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції.
Так, згідно з абзацами 1-5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 р.) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Також, з 01.12.2015 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1013 від 09.12.2015 р. пункти 10-1 та 10-2 Порядку №1078 викладено в новій редакції, при цьому, п.10-2 цього Порядку в оновленій редакції встановлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Таким чином, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 р., базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Разом з цим, згідно з приписами абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015 р.) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 р. у справі №200/3859/21 (адміністративне провадження №К/990/512/22). При цьому, як слідує зі змісту цієї постанови Верховного Суду, підставами відкриття касаційного провадження у справі №200/3859/21 став висновок Верховного Суду, що зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо процедури визначення базового місяця для нарахування індексації у випадках якщо військовослужбовця призначено на посаду у військовій частині в інший період та після січня 2008 року.
З огляду на наведене, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття військовослужбовця на службу. З 01 грудня 2015 року вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку №1078, в тому числі п. 10-2 цього Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013, згідно з яким для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Суд також зауважує, що згідно з п.14 Порядку №1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 р. №201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
В цьому листі також зазначено, що враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року.
Мінсоцполітики в листі від 23 червня 2020 року №76/0/214-20 надало роз'яснення в якому зазначається, що починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 р. в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
На момент виникнення спірних правовідносин посадові оклади військовослужбовців встановлювались відповідно до постанови Кабміну Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008 року .
З набранням чинності Постановою №1294 з 01.01.2008 року відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.
У період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались.
З набранням чинності Постанови №704, відбулось збільшення посадових окладів військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача.
Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01.03.2018 р.
Згідно п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до вказаних норм на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації та не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Враховуючи викладене, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Судом встановлено, що позивачка була прийнята на службу до відповідача 05.02.2015 р., тобто станом на час чинності абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів від 09 грудня 2015 року № 1013, тобто до 01.12.2015 р.), якою було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.
Тому, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 5, абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції до 01.12.2015 р.) лютий 2015 року (місяць укладення позивачем контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України) став базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.02.2015 р. по квітень 2015 р. Базовий місяць для нарахування індексації за період з травня 2015 р. по грудень 2015 р. встановлений травень 2015 року у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу. Базовий місяць для нарахування індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року встановлений грудень 2015 року.
Відтак, відповідач, нарахувавши і виплативши позивачці індексацію її грошового забезпечення в період до грудня 2015 року (з 05.02.2015 р. по 30.11.2015 р.) із застосуванням базового місяця - лютий 2015 р. та травень 2015 р. діяв у відповідності до чинних нормативно-правових актів.
Крім того, як встановлено, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 р. у справі №160/17516/21 Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. без врахування базового місяця 2008 р.
Отже, Військова частина НОМЕР_1 не здійснила виплату індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. у належному розмірі, із врахуванням базового місяця 2008 р.
Як зазначив суд вище, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Суд зауважує, що у відповідача був обов'язок здійснити нарахування індексації, і цей обов'язок включає застосування відповідного базового місяця.
Тобто, визначення та застосування базового місяця при здійсненні індексації грошового забезпечення є невіддільною частиною процесу при нарахуванні індексації.
Ні технічно, ні юридично не можливо здійснити перерахунок індексації, не визначивши при цьому базовий місяць грошового забезпечення, який застосовується.
Це означає, що наслідком належного виконання відповідачем свого обов'язку у повному обсязі мало стати таке нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення, яке б включало застосування правильно визначеного базового місяця.
Таким чином, позивач мав право звернутись до суду з вимогою спонукати суб'єкта владних повноважень виконати свій обов'язок у повному обсязі, тобто таким чином, як це було б здійснено за умови дотримання законодавства відповідачем.
У свою чергу, суд зобов'язаний постановити таке судове рішення, яке забезпечить реалізацію прав особи у такому обсязі і до тієї міри, як це було б, за умови належного виконання своїх повноважень суб'єктом владних повноважень.
Той факт, що суб'єкт владних повноважень взагалі не нарахував та не виплачував індексацію не має призводити до постановлення судового рішення лише щодо часткового відновлення прав позивача, а навпаки, враховуючи факт абсолютної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд повинен ефективно відновити права особи у повному обсязі.
Помилкове та неправомірне ненарахування та невиплата суб'єктом владних повноважень індексації позивачу не має слугувати меті його виправдання та постановлення судом рішення лише щодо часткового, а не повного захисту прав особи.
Отже, вимога позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною вимогою.
Це узгоджується з висновками Верховного Суду від 12.05.2022 р. (справа №200/7006/21).
Так, у вказаній справі суди встановили, що з 01.12.2015 р. до 29.12.2017 р. позивачу не нараховувалася й не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Отже, спірні правовідносини у справі, яку переглянув Верховний Суд, та у справі, яка розглядається, є подібними.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку та погодився з висновком судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позову з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення указаної індексації.
Отже, Верховний Суд не вважає передчасними позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації, у тому числі за умови, що відповідач взагалі не здійснював нарахування і виплату індексації у спірний період.
Також, 29.11.2021 р. Верховний Суд ухвалив постанову у справі №120/313/20-а, у якій вказав, що підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Зазначеною постановою Верховного Суду судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд, проте Верховний Суд при цьому зробив висновки, з якого, у свою чергу можна зробити інший висновок, що вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації, у тому числі за умови що відповідач взагалі не нараховував та не виплачував індексацію у спірний період, не є передчасними.
Так, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у вказаній справі, вказав, що суд першої інстанції не встановив місяць, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача.
Наведене у своїй сукупності унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору у частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення.
Також Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій неправильно вирішили позовну вимогу про визначення базового місяця індексації грошового забезпечення позивача. У цій частині їхні висновки є такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.
За оцінкою суду, вказані висновки Верховного Суду очевидно свідчать про те, що вимоги у частині зобов'язання відповідача застосувати певний базовий місяць при проведенні індексації не є передчасним.
Підсумовуючи, суд зазначає, що вимога позивача у спірних правовідносинах щодо врахування базового місяця, у тому числі за умови, що відповідач ще не здійснював нарахування і виплату індексації за спірний період, не є передчасною вимогою, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права таким чином, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Це означає, що наслідком належного виконання обов'язку відповідача у спірних правовідносинах мало стати нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період - січень 2008 р.
Таким чином, вимоги позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною вимогою, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права.
Також, в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 р. у справі №560/3965/21 зазначено, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період.
Таким чином, у вказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що вимога позивача щодо врахування базового місяця не є передчасною, а спрямована на ефективний захист вже порушеного права.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт не застосування базового місяця січня 2008 р. порушується права позивача.
З урахуванням викладеного, суд визнає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2008 р. як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно.
Стосовно поданих клопотань відповідача від 16.02.2023 р. та від 05.04.2023 р. про зупинення провадження у справі на час введення воєнного стану, суд зазначає, що згідно з п.5 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, за змістом вказаної норми, умовою для зупинення провадження у справі є перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Тобто, вказана норма стосується фізичних осіб, які перебувають у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Разом з поданими клопотаннями про зупинення провадження у справі, відповідач не надав доказів перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.
Отже, відсутні докази, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для зупинення.
З викладених вище підстав, суд вважає, що подані клопотання відповідача не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р., суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Такими чином, відповідно до пункту 4 Порядку №44 у відповідача разом з обов'язком виплатити індексацію грошового забезпечення, виник обов'язок одночасно виплатити грошову компенсацію, однак він його не виконав.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що для повного і ефективного захисту вже порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача виконати свій обов'язок повністю і у тому обсязі, у якому він повинен був виконаний, за умови правомірних дій відповідача, а саме зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Отже, вимога позивача в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 р. не є передчасною, оскільки обов'язок щодо її виплати виник у відповідача у відповідні місяці спірного періоду, однак своєчасно не виконаний, що є підставою для відновлення порушеного права у цій частині.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2008 р. як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. включно, з урахуванням базового місяця січень 2008 р., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядової начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко