Копія
18 квітня 2023 року Справа №160/6596/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рищенка А.Ю.,
суддів - Златіна С.В., Букіної Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 160/6596/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №160/6596/29 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 залишене без змін.
Колегія суддів Верховного Суду постановою від 24.09.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а попередні рішення судів - без змін.
04.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020. Покликається на прийняття Конституційним Судом України рішення від 01.03.2023 у справі №1-р(ІІ)/2023, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX. Позивач вважає, що вказана обставина є підставою для перегляду судового рішення та задоволення позовних вимог.
10.04.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами рішення суду у цій справі. Судове засідання призначене на 18.04.2023 об 10:00 год., про що сторони повідомлені.
18.04.2023 Дніпровська обласна прокуратура подала письмові пояснення на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами в яких зазначила, що означена заява не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 звільнено з посади внаслідок того, що нею не складений іспит у формі анонімного тестування в межах процедури атестації, на яку позивач погодилась. Крім того, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до його прийняття.
Учасники справи в судове засідання, яке призначено на 18.04.2023 об 10:00 год., не прибули.
Відповідно до ч.2 ст.368 КАС України, якою встановлено порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 160/6596/20 за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про перегляд рішення суду за виключними обставинами, колегією суддів встановлено таке.
Положеннями ч.1 ст.361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до ч.5 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Згідно з ч.6 ст.361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Частина 4 статті 368 КАС України передбачає, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Підставою для перегляду рішення суду у цій справі позивач зазначає прийняття 01.03.2023 Другим Сенатом Конституційного Суду України рішення №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113- IX (далі - Закон № 113-ІХ). Зазначений пункт передбачав, що "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
У п.2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що положення п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти та їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність не раніше дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Це означає, що рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Зважаючи на пряму дію рішення Конституційного Суду України в часі, поширення висловленої у такому рішенні юридичної позиції на відносини, що виникли до дня ухвалення цього рішення, суперечить ч.2 ст.152 Конституції України.
З огляду на це, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01.03.2023, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема в частині поновлення позивача на посаді.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписи пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» регулювали порядок повідомлення прокурорів про їх можливе звільнення з посади.
В справі, яка розглядалась Конституційним Судом України прокурор відмовився проходити атестацію та не писав відповідну заяву.
Водночас, в даній справі ОСОБА_1 таку заяву писала і власноручно зазначила що повідомлена про наслідки не проходження атестації. Крім того, її було звільнено за не успішне проходження атестації.
Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Отже, ОСОБА_1 було звільнено не на підставі скасованої Конституційним Судом України норми (пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»), а у зв'язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
Тому на думку суду скасування Конституційним Судом України у рішенні 1-рІІ/2023 пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» в жодному разі не вплинуло на рішення суду, адже підставами для відмови у задоволенні позову слугувало неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 на підставі заяви (в якій остання була повідомлена про наслідки).
З огляду на це, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відсутні.
Згідно з ч.1 ст.369 КАС України у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 248, 368, 369 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №160/6596/20 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 18.04.2023 року.
Головуючий суддя А. Ю. Рищенко
Суддя С.В. Златін
Суддя Л.Є. Букіна