Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1362/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Фізична особа ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки він має прострочені зобов'язання на загальну суму 564 175,13 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Хомича Романа Володимировича, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Розглянувши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 , суд встановив, що заявником, по-перше, не надано докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, по-друге не надано проекту плану реструктуризації, який відповідав би приписам ст. 124 КУзПБ, тощо.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши обставини, на які посилається ФО ОСОБА_1 в своїй заяві, суд встановив наступне.
Преамбула Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) визначає, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Тобто, метою Кодексу є саме відновлення платоспроможності фізичної особи, яка розпочинається з процедури реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, при відкритті провадження у справі про неплатоспроможність суд одночасно з відкриттям вводить процедуру реструктуризації боргів боржника та призначає керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 1 статті 12 Кодексу, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу.
Положеннями ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до п. 12 ч. 3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2684 гривень.
Отже, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 40260,00 грн.
Суд зазначає, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, я к и й п о г о д и т ь с я н а у м о в а х в і д с т р о ч е н н я о п л а т и д о р е а л і з а ц і ї м а й н а б о р ж н и к а виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Разом з тим, заявником надано до суду договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 01.06.2022, укладеного між боржником та ОСОБА_2 , який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1949 від 03.01.2020 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 вносить (перераховує) на депозитний рахнок суду щомісячно протягом 10 місяців суму 4026,00 грн, в якому відкрито провадження по справі про його неплатоспроможність.
Однак, по-перше, відповідний договір не підписаний боржником, та, відповідно, не є укладеним, а тому суд його не враховує як належний доказ авансування та альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому. По-друге, в заяві про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 посилається на договір від 01.12.2022 року, укладений між ним та арбітражним керуючим Хомич Р.В., однак до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додає договір від 01.06.2022.
Також, в даному випадку, арбітражний керуючий Хомич Р.В. уклав угоду с боржником, в якій погодився виконувати повноваження керуючого реструктуризації саме на умовах РОЗСТРОЧЕННЯ оплати його праці, а не ВІДСТРОЧКИ оплати до реалізації майна боржника, як це зазначено у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Проте, боржником не надано належних та допустимих доказів можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність після реалізації майна боржника, оскільки в поданій заяві ОСОБА_1 зазначає про відсутність будь-яких доходів або майна, яке б могло бути реалізоване для здійснення оплати праці арбітражному керуючому.
З урахуванням вищевикладеного, боржник має надати докази на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 17678,50 грн на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області, оскільки боржником було внесено платежі для авансування винагороди арбітражного керуючого на суму 22581,50 грн, про що свідчать квитанції додані до заяви в кількості 11 штук.
По-друге: згідно з ч. 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено пропозиції щодо реструктуризації боргів, відповідно до яких останній визначає суму для задоволення вимог кредиторів в розмірі 43,57 грн та пропонує до списання задекларовану заборгованість, посилаючись на те, що йому щомісячно, окрім прожиткового мінімуму потрібні ще гроші в розмірі 1300,00 грн на лікування. Однак, заявник не надає суду доказів, які б підтверджували необхідність у лікуванні на щомісячну суму в розмірі 1300 грн. Також, суд зазначає, що надані суду квитанції про сплату комунальних послуг за 2018 рік, не відображають дійсні витрати за комунальні послуги станом на дату подання заяви до суду. Крім того, судом не приймається в якості доказів відсутності зареєстрованого рухомого майна, довідка РСЦ МВС України станом на 14 січня 2022 року, оскільки станом на дату подання заяви до суду пройшло більше року і такі дані щодо заявника могли змінитись.
Судом зазначається, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на вищевикладене, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
В-третє. Суд звертає увагу заявника на те, що в своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що внього наявна заборгованість перед 2 (двома) банками та 8 фінансовими установами, однак з наданих суду в додаток до заяви документів зазначаються про заборгованість перед 8 кредиторами банками та 2 фінансовими установами. Що свідчить про недобросовісність заявника у доведенні інформації суду. Крім того, до матеріалів заяви заявником не надано доказів наявності заборгованості перед АТ "Акцент-Банк", АТ КБ "Приват Банк" та ФК "Європейська агенція з повернення боргів".
Разом з тим, суд зазначає, що наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Крім того, у наданому конкретизованому списку кредиторів зазначено, що перед АТ "ПУМБ" поточна заборгованість за договором № 1001915618301 від 08.07.2021, № 2001031982901 від 08.05.2018 та №1001464036001 від 27.11.2019 складає 0,00грн. В той же час, заявник вказує відповідний банк як кредитора. Письмові пояснення щодо включення АТ "ПУМБ" до списку кредиторів боржника, у заяві не наведені.
Заявник також стверджує, що ним не надано належних доказів наявної заборгованості (всі договори, квитанції, банківські виписки тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, на підставі яких виникла заборгованість) через їх відсутність або втрату.
Вказане не може бути прийняте судом, оскільки заявник як сторона договорів не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання цих документів, проте доказів таких звернень до всіх зазначених ним самостійно кредиторів заявником до заяви не додано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що з тих документів, що надані заявником суду, наявні довідки (листи) з банків, в яких банки зазначають наявну суму заборгованості перед ними. Проте, як свідчить наданий суду конкретизований список кредиторів, відображена в цьому списку інформація зовсім не відповідає наданим документам.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлена правова позиція, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
При цьому суд відхиляє доводи заявника, що повна інформація відповідно до вимог вказаної норми щодо відомостей до конкретизованого списку кредиторів і боржників підтверджена наданою ним до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність роздруківкою з сайту ТОВ "Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника".
В розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, інформація, яка розміщена на веб-сайті, є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно з вимогами частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Проте, як встановлено судом, надана до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність роздруківка звіту з кредитної історії, в підтвердження передбачених п. 3 ч. 3 статті 116 КУзПБ відомостей, яких недостає у доданому ним до цієї заяви Конкретизованому списку кредиторів, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, тобто не містить підтвердження відповідності зазначеної в ній інформації, відомостям, на підставі яких вона складена, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог, підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором
Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.22 у справі № 909/937/21.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
В-четверте. Кодекс України з процедур банкрутства сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог. Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення його боргів.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ).
Проте, суд встановив суд, що боржником в порушення приписів частини 5 статті 116 КУзПБ до заяви про свою неспроможність подані копії декларацій, де в графі відносно членів його сім'ї, а саме: дружина та донька зазначено, що "член сім'ї не надав інформації" щодо майна, доходів та витрат членов його сім'ї, що само по собі такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов'язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, оскільки боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є КУзПБ, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, а крім того, частиною 5 статті 116 КУзПБ імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви фізичної особи ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 30, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74,164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх № 1362/23 від 11.04.2023, адреса: Харківська обл., с.Скрипаї, провул.Набережний, буд. 4) залишити без руху.
2. Повідомити про виявлені судом недоліки та зобов'язати заявника надати суду:
- докази на підтвердження наявності майна достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність або докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 17678,50 грн на депозитний рахунок Господарського суду Харківської області;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідатиме вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства;
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, вказаними у заяві, щодо кожного кредитора окремо і з документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми, суми заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання;
- визначити наявну суму заборгованості перед кредиторами, з урахуванням доданих до заяви документів;
- декларації за 2020, 2021, 2022 відносно членів його сім'ї, в яких повинна миститися інформація щодо їх майна, доходів та витрат членов сім'ї боржника, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
3. Роз'яснити заявнику необхідність усунення вказаних недоліків в строк не пізніше десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду.
4. Попередити заявника, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 18.04.2023.
Суддя Міньковський С.В.